ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 953/4007/21
провадження № 51 - 5662 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_6,
суддів: ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
представника потерпілих ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхнього представника - адвоката ОСОБА_11 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року стосовно
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він, будучи згідно з постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року позбавленим права керувати транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 21 жовтня 2020 року приблизно о 06:40, керуючи технічно справним автомобілем "TOYOTA LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 10.1 та вимоги дорожніх знаків п. 33 п/п. 1.4.1, 1.5.3, 1.26, 3.29, 4.7 Правил дорожнього руху. Здійснюючи рух на автошляху "Київ-Харків-Довжанський" зі сторони с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області у напрямку вул. Л. Сердюка м. Харкова, ОСОБА_3 з метою обгону попутного транспорту, не переконавшись у безпечності маневру, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ TF69YO", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_5, 2005 року народження, отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці події.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат ОСОБА_11, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_3 через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги потерпілі та представник потерпілих мотивують тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно не призначив ОСОБА_3 максимально можливе покарання за вчинений злочин, у результаті якого загинули батько та неповнолітня донька. При цьому суди не врахували всіх обставин справи, зокрема того, що засуджений, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Грубі порушення з боку ОСОБА_3 Правил дорожнього руху призвели до загибелі двох молодих людей та зруйнування життя цілої родини, потерпіла ОСОБА_1 утратила коханого чоловіка та єдину дитину. Крім того, судами було неправомірно враховано в якості пом`якшуючої покарання обставини часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, розмір якого становить лише 5% від загальної суми присуджених коштів.
Від захисника ОСОБА_12 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу потерпілих та їхнього представника залишити без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_3 - без змін.
Позиція учасника судового провадження
Представник потерпілих підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_3 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат ОСОБА_11, вказуючи на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_3 через м`якість, фактично порушують питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом.
Проте Суд із доводами касаційної скарги потерпілих та їхнього представника не погоджується з огляду на таке.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.