ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 463/9842/20
провадження № 51-1331км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140040002559, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК (у редакції Закону України на час вчинення кримінального правопорушення) - до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Як визнав встановленим суд, 04 листопада 2019 року близько 14:30 ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 незаконно придбав (знайшов на траві) психотропну речовину - амфетамін 0, 3566 гр, яку зберігав при собі без мети збуту. Цього ж дня, близько 15:10 ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, яким він повідомив, що зберігає при собі психотропну речовину для власного вживання, і які в подальшому вилучили цю речовину.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 березня 2022 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскільки ОСОБА_1 щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочинів, що визнано місцевим судом пом`якшуючими обставинами, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальний проступок, яким не завдано жодної шкоди, той підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК. Проте, зазначена обставина та клопотання сторони захисту з цього приводу були залишені поза увагою. Стверджує, що апеляційний суд, під час перегляду справи за апеляційною скаргою сторони захисту, послався на те, що щире каяття, яке визнано місцевим судом пом`якшуючою покарання обставиною, відсутнє, з огляду на те, що ОСОБА_1 не вказав, де придбав психотропну речовину. Разом із тим, на думку сторони захисту, такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки як органами досудового розслідування, так і місцевим судом було встановлено (та підтверджено показаннями обвинуваченого), що психотропну речовину він знайшов на АДРЕСА_2 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину і кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК захисник у касаційній скарзі не оспорює.
Водночас, переглядаючи судові рішення в межах касаційних вимог сторони захисту, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.