ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 373/108/16-к
провадження № 51-1502км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурорів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 липня 2015 року за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 3 роки позбавлення волі та на підставі статті 75 КК, звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною 4 статті 407 КК визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення (злочину) відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Згідно з обвинувальним актом від 18 січня 2016 року ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, проходячи військову службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1, яка дислокується у АДРЕСА_2, у військовому званні "солдат" на посаді радіотелефоніста 1 самохідно-артилерійського взводу 2 самохідно-артилерійської батареї вказаної військової частини, починаючи з 21 липня 2015 року по 30 жовтня 2015 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, не з`являвся до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 без поважних причин в умовах особливого періоду, свої службові обов`язки в цей період не виконав, з`явившимся часом розпорядився на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини - польова пошта НОМЕР_1, чим вчинив самовільне залишення військової частини в умовах особливого періоду, а саме злочин, передбачений частиною 4 статті 407 КК.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції прокурор склав та вручив змінений обвинувальний акт від 03 червня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1, яка дислокується у АДРЕСА_2, у військовому званні "солдат" на посаді радіотелефоніста 1 самохідно-артилерійського взводу 2 самохідно-артилерійської батареї вказаної військової частини, порушуючи вимоги статей 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, 21 серпня 2015 року о 08 год, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, будучи придатним до проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних начальників і командирів, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не зʼявився вчасно на службу без поважних причин до військової частини - польова пошта НОМЕР_1, яка дислокується у АДРЕСА_2, свої обов`язки в цей період не виконував, часом розпорядився на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини в умовах особливого періоду, та незаконного припинив виконувати свої службові обов`язки, проводячи час на власний розсуд, доки 30 жовтня 2015 року о 09 год солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 відповідно до припису для прибуття до пункту постійної дислокації та заявив про себе, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 407 КК, - нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчиненого особою, зазначеною в частині 2 статті 407 КК, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора ? без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, призначити новий розгляд у суді першої інстанції, про цьому посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, формально розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, не перевірив, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Також прокурор не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про порушення норм статті 290 КПК, а саме через невідкриття ОСОБА_1 матеріалів досудового розслідування: рапорту начальника стройової частини військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_2, наказу від 02 листопада 2015 року № 1210 "Про призначення службового розслідування", матеріалів службового розслідування на 17 аркушах, наказу від 12 листопада 2015 року № 1341 "Про підсумки службового розслідування", припису від 29 жовтня 2015 року, наказу від 13 травня 2015 року № 1 "Про призначення особового складу на посади", які визнано судами недопустимими доказами.
Зазначає, що суди надали неправильну оцінку показанням ОСОБА_1 . Зокрема, вказує, що у вироку суду першої інстанції зазначено показання ОСОБА_1 про те, що він не знав, де дислокувалася його військова частина, а прибув до неї, коли отримав відповідний припис. Проте в суді апеляційної інстанції обвинувачений та його захисник наголошували на тому, що ОСОБА_1 не мав змоги прибути до військової частини, оскільки вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 травня 2015 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, суд зобов`язав його не покидати місце проживання, що він і робив.
Крім того, вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відмову суду в задоволенні клопотання, заявленого відповідно до частини 3 статті 333 КПК, про проведення військової експертизи з метою встановлення відповідності дій (бездіяльності) ОСОБА_1 та посадових осіб військової частини - польова пошта НОМЕР_1 вимогам керівних документів, оскільки це перешкодило встановити істотні обставини кримінального провадження.
Також указує на те, що звукозапис судового засідання від 21 грудня 2018 року розпочався значно пізніше, та зазначає про порушення судом першої інстанції вимог КПК, якими передбачено повне фіксування судового провадження технічними засобами, що є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції відповідно до статті 415 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала свою касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Прокурор ОСОБА_10 погодився з доводами та вимогами касаційної скарги прокурора ОСОБА_8
Учасників касаційного провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, визнав його невинуватим та виправдав відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 КПК.
Обґрунтовуючи такий висновок, суд першої інстанції зазначив: "Визнання особисто ОСОБА_1 обставини відсутності у військовій частині з 21 липня по 30 жовтня 2015 року саме по собі не підтверджує наявність в його діях складу кримінального правопорушення за частиною 4 статті 407 КК. Сукупність інших досліджених доказів як то медичних довідок, виклику КВІ, службової характеристики, вимоги про судимість, та показань свідків, які не вказали ні на конкретний період відсутності обвинуваченого, ні на поважність чи неповажність причин такої відсутності у військовій частині, ні на його обовʼязок зʼявитися до військової частини, які не визнані недопустимими, не є достатньою та взаємозвʼязаною для доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 407 КК".
Вирішуючи питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, колегія суддів виходить із такого.
З об`єктивної сторони інкримінований ОСОБА_1 злочин, передбачений частиною 4 статті 407 КК, характеризується вчиненням такого діяння, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особами, зазначеними в частинах 1 або 2 цієї статті.