ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 523/4168/20
провадження № 51- 124 км 22
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019160490004700, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця й мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням,з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки відповідно до вимог ст. 76 КК. Вирішено цивільний позов та питання з речовими доказами. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду - 12 702, 03 грн та моральну шкоду - 35 000 грн.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 грудня 2019 року близько 23:00, перебуваючи у приміщенні кав`ярні біля будинку № 62/А на вул. Кримській у м. Одесі, з мотивів особистої неприязні під час конфлікту з раніше знайомим ОСОБА_2, маючи раптово виниклий умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, завдав потерпілому шість ударів ножем у різні частини тіла, чим спричинив ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, а саме колото-різане поранення лівої поперекової ділянки з ушкодженням лівої нирки, що призвело до втрати цього органу.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 05 жовтня 2021 року апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_10 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 ? без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить змінити судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.123 КК і призначити за цією нормою КК покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, звільнивши підзахисного від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
На обґрунтування доводів у частині неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень ч. 1 ст. 121 КК захисник посилається на те, що під час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 перебував у стані сильного душевного хвилювання. Вважає, що завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому було викликано жорстоким поводженням ОСОБА_2 та таким, що принижує честь і гідність співмешканки ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на яку потерпілий замахнувся ножем, що він сприйняв як реальну загрозу життю останньої.
Не погоджуючись із висновками апеляційного суду, захисник зазначає, що в ухвалі не має обґрунтувань відхилення доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо ознак фізіологічного афекту у обвинуваченого, поведінки останнього, який надавав допомогу потерпілому, викликав медичну допомогу та поліцію.
Стверджує, що посилання апеляційного суду на відсутність з боку потерпілого протизаконного насильства стосовно обвинуваченого не відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 123 КК, викладеного в чинній редакції КК.
Посилається на безпідставність відмови апеляційним судом в задоволенні клопотання про призначення судово - психіатричної експертизи.
З огляду на сформовану практику Європейського суду з прав людини щодо доктрини про плоди отруйного дерева, захисник вважає, за необхідне визнати недопустимими ряд доказів у провадженні - протоколи огляду місця події, постанови прокурора про отримання зразків крові для експертизи та протоколи отримання цих зразків, висновки експертів та вилучені речові докази, які, на його думку, оформлені з порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Посилається на відсутність аргументованих відповідей в ухвалі апеляційного суду на доводи апеляційної скарги в цій частині.
Крім того, захисник зазначає у скарзі про відсутність у матеріалах кримінального провадження письмових доказів: постанов слідчого про доручення проведення експертних досліджень крові та долучення до матеріалів провадження як доказу - пробірки з кров`ю, відсутність постанов про доручення проведення всіх інших на досудовому слідстві судово-медичних експертиз.
Вказує також на відсутність у провадженні постанови про призначення групи слідчих, уповноважених на проведення досудового розслідування, та про доручення слідчому ОСОБА_11 здійснювати досудове розслідування кримінального провадження № 12019160490004700.
Також захисник посилається на відсутність у кримінальному провадженні постанови про призначення групи прокурорів, при цьому у реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано про винесення постанови про призначення процесуального керівника, без зазначення конкретної особи.
Захисник ОСОБА_10 подав клопотання, у якому підтримав касаційну скаргу та просив розглянути її без його участі та участі ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_9 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій вимог КПК, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели ці суди належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
На думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження твердження захисника щодо неправильного застосування положень ч. 1 ст.121 КК та вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення у стані сильного душевного хвилювання.
Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 123 КК, характеризується особливим емоційним станом суб`єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому виникає раптово і реалізується негайно.
Стан сильного душевного хвилювання являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою (хоч і не повністю) втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними. Цей стан полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен "звуження" свідомості. Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.
Із установлених судами обставин вчинення кримінального правопорушення убачається, що контакт із застосуванням фізичної сили відбувся між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, в ході якого обвинувачений побачив у руці потерпілого ніж, яким той замахнувся в бік ОСОБА_3, проте удар був заблокований ОСОБА_4, після чого обвинувачений відібрав ніж у потерпілого та в цей момент у руках останнього жодних колючо - ріжучих та інших травмуючих предметів не було, що означає відсутність або ж завершення суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого відносно обвинуваченого, також відсутність будь-якої небезпеки зі сторони ОСОБА_2 з часу, коли ніж опинився в руках обвинуваченого. Крім того, судами установлено, що перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння в певній мірі позбавляло його можливості реально посягати на життя та здоров`я ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .