Постанова
Іменем України
28 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 127/13491/21-ц
провадження № 61-7849св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року у складі судді Ан О. В., постанову Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Берегового О. Ю., Якименко М. М. та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 13 серпня 2020 року вона та ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_4, уклали договір намірів, відповідно до якого до 28 вересня 2020 року продавець повинен передати у власність покупця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу належні ОСОБА_4 37/50 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов`язався прийняти у власність та оплатити вартість зазначену у договорі.
Сторони погодили, що у випадку не підписання основного договору у визначений строк, продавець повертає покупцю суму завдатку у подвійному розмірі, а в разі прострочення - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, інфляційні втрати, проценти у розмірі 30 % річних.
У якості завдатку вона передала ОСОБА_3 450 000,00 грн, але договір купівлі-продажу в встановлений строк укладений не був.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після оформлення спадщини спадкоємці договір купівлі-продажу з позивачем також не уклали.
Оскільки вона вступала у відносини з ОСОБА_4, то у зв`язку зі смертю зобов`язання щодо повернення коштів перейшло до його спадкоємців: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову суму в розмірі 300 000,00 грн за рахунок звернення стягнення на належні ОСОБА_2 37/50 частини житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що отримані нею у спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн за рахунок звернення стягнення на належні ОСОБА_2 2/3 частини спадкового майна, що складається з 37/50 частини житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , отриманих нею у спадщину після смерті ОСОБА_4 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договір купівлі-продажу частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладений не був, аванс підлягає стягненню з ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_4 .
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Піпки А. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 11 846,20 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 понесла судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 846,20 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги, розрахунком витраченого часу на надання правничої допомоги, актом прийняття-передачі наданих послуг, рахунком та квитанцією.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що отримані ОСОБА_3 - представником ОСОБА_4 кошти є авансом, договір купівлі-продажу частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладений не був, тому аванс підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Піпки А. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 954,40 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходи із наявності підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 954,40 грн на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із наданням правничої допомоги адвокатом в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 536/378/15-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 521/12202/15-ц.
У доповненнях до касаційної скарги як на підставу для оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - Піпка А. М. подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому також просив поновити строк на його подання.
Оцінюючи наявність підстав для продовження строку на подання відзиву, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, що адвокат Піпка А. М. перебував у основній щорічній відпустці з 09 по 19 вересня 2022 року та не зміг у встановлений судом строк подати відзив на касаційну скаргу, такий строк необхідно продовжити.
У відзиві зазначає, що ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на обставини, що не були встановлені судами, а саме відсутність повноважень у ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4, яка була його дружиною, на отриманні коштів у ОСОБА_1, відсутність належного підтвердження факта передачі таких коштів від представника довірителю.
ОСОБА_2 через свого представника також вказує на те, що позивач має право вимагати повернення передані нею ОСОБА_3 коштів, але вважає, що обов`язок по поверненню цих кошти лежить на ОСОБА_3, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ці кошти передані нею ОСОБА_4 .
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, в якій просила скасувати вказану постанову та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
23 квітня 1982 року ОСОБА_4 прийняв у дарунок житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування, зареєстрованим у реєстрі за № 2-400.
Договором дарування, зареєстрованим у реєстрі 22 березня 1989 року № 2-694, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 12/50 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
03 липня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб.
Довіреністю від 20 травня 2015 року зареєстрованою в реєстрі за № 216, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, установах, підприємствах та організаціях та, зокрема, уповноважив на вчинення будь-яких дій що до належного йому рухомого і нерухомого майна.
13 серпня 2020 року ОСОБА_4 (продавець) від імені та в інтересах якого діяла представник за довіреністю ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) з іншої уклали договір намірів.
За умовами договору сторони погодили, що у строк до 28 вересня 2020 року продавець зобов`язується передати у власність покупця за нотаріально вчиненим договором купівлі-продажу (далі - основний договір) належні йому 37/50 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов`язується прийняти у власність житловий будинок та оплатити продавцю його вартість, визначену у цьому договорі. Житловий будинок, що має бути відчужений за основним договором, належить продавцю на підставі договору дарування, посвідченого 23 квітня 1982 року в Другій Вінницькі державній нотаріальній конторі та зареєстрованого в реєстрі за № 2-400. Сторони домовилися про такі істотні умови основного договору: житловий будинок продається за остаточно визначеною сторонами вартістю - 450 000,00 грн; строк укладення основного договору до 28 вересня 2020 року; в якості забезпечення виконання зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу житлового будинку покупець передав, а продавець прийняв до підписання цього договору в якості завдатку грошову суму в розмірі 450 000,00 грн, яка враховується при розрахунках, сторін за основним договором.
Факт передачі коштів підтверджується підписом представника продавця у цьому договорі та розпискою. За змістом розписки від 13 серпня 2020 року ОСОБА_3 підтвердила, що діючи на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_4, згідно з договором про намір укладення договору купівлі-продажу отримала від ОСОБА_1 450 000,00 грн в якості завдатку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 07 жовтня 2020 року Вінницьким міським ВДРАЦС ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький).
13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Домбровською І. Є. заведено спадкову справу № 14/2020 щодо майна померлого ОСОБА_4 .
Заяви про отримання спадщини до нотаріуса подали третя особа у справі ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2
ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_4, відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 .
З наданої приватному нотаріусу Домбровській І. Є. відповіді КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", відповідно до інвентаризаційної справи № 5842 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29 грудня 2012 року за ОСОБА_4 зареєстровано 37/50 частини житлового будинку з прибудовами та господарськими будівлями на підставі договору дарування.
17 січня 2021 року ОСОБА_1 надіслала приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Домбровській І. Є. претензію, в якій повідомила про укладений договір намірів та розписку у зв`язку із чим просила повідомити спадкоємців про вимоги кредитора на суму 900 000,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі 12 червня 2021 року за № 409, спадкоємці померлого ОСОБА_4 : дружина ОСОБА_3 отримала у спадок 1/3 частини, а дочка ОСОБА_2 - 2/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 як спадкоємець 1/3 частини майна ОСОБА_4 повернула ОСОБА_1 150 000,00 грн, що складає 1/3 частини отриманих від позивачки коштів.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до положень статей 1218, 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.
Зі смертю боржника грошові зобов`язання спадкодавця включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.