Постанова
Іменем України
28 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 474/750/18
провадження № 61-2202св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро",
третя особа - Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2020 року у складі судді
Сокола Ф. Г. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" (далі - ПП "ВКП "Каро"), третя особа - Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання недійсним договору оренди.
Позов обґрунтований тим, що йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 075390, виданого розпорядженням Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 19 березня 2003 року
№ 136р, належать земельні ділянки: площею 3,66 га з кадастровим номером 4822381300:01:000:0250 та площею 1,06 га з кадастровим номером 4822381300:01:000:0280. Ці ділянки розташовані у межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Під час розгляду справи № 474/556/17 встановлено, що у кадастровому номері 4822381300:01:000:0250 та площі земельної ділянки в Державному акті на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_1 допущено технічну помилку,
у зв`язку з чим виникла необхідність змінити кадастровий номер ділянки площею
3,66 га.
Після набрання чинності рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року, ним замовлено технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 4822381300:01:000:0250 площею 3,66 га, яка зареєстрована за кадастровим номером 4822381300:01:000:0926, для укладення договору оренди із своїм сином.
Після виготовлення технічної документації він звернувся до центру надання адміністративних послуг при Врадіївській районній державній адміністрації Миколаївської області для реєстрації земельної ділянки та виготовлення Витягу про реєстрацію. Вказані витяги виготовлені 17 травня 2018 року. При реєстрації права власності та права оренди виникла проблема і 10 серпня 2018 року позивач звернувся за інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно. При отриманні відповіді йому стало відомо, що на оформлену ним земельну ділянку існує інше речове право - договір оренди від 17 вересня 2013 року, який він ніколи не укладав із ПП "ВКП "Каро".
Вказує, що йому стало відомо, що 18 травня 2018 року відповідач замовив витяг про земельну ділянку і того ж дня реєстратор Брагар Г. Й., який працює при Первомайській міській раді, зареєстрував договір оренди, порушуючи законодавство України про реєстрацію. Подані для реєстрації документи не містили довідки про зміну кадастрового номера і реєстратор не мав підстав реєструвати цей договір, який знову ж містив підроблений Державний акт з неналежним позивачу кадастровим номером 4822381300:01:000:0249. Примірника договору у нього немає і бути не може, так як ніколи з відповідачем не укладався.
Зважаючи на норми ЦК України про недійсність правочину та проаналізувавши фактичні обставини, поява спірного договору оренди землі між ним та відповідачем, спростовується дійсність договору оренди, який нібито укладено ще у 2013 році.
Крім того, оскільки вказаний договір зареєстрований, то він є оспорюваним правочином.
У той же час відповідач не мав права укладати удаваний правочин з підстав відсутності у нього відповідних повноважень, які припинилися в результаті незаконного представництва юридичної особи, а саме ПП "ВКП "Каро" ОСОБА_3, так як зміни до Статуту підприємства він вчиняв недійсним, на момент вчинення, паспортом громадянина України, що суперечить законодавству про реєстрацію юридичної особи.
Волевиявлення відповідача у справі як учасника правочину мало односторонній характер і відповідало тільки його внутрішній волі.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати укладений
17 вересня 2013 року договір оренди земельної ділянки, площею 3,55 га,
з кадастровим номером 4822381300:01:000:0926 між ОСОБА_1 та ПП "ВКП "Каро" недійсним.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відсутність волевиявлення позивача на укладення договору оренди не є підставою для визнання такого договору недійсним, а може бути підставою для висновку щодо відсутності факту укладання такого договору, що підтверджується змістом статей 638, 639 ЦК України. Отже, у цьому випадку позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки останній за умови доведення відсутності факту укладання спірного договору оренди землі не позбавлений права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном та скасування державної реєстрації.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права, а відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі
№ 474/556/17 та постанові Верховного Суду України від 25 травня у справі
№ 6-2612цс15.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного суду від 22 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 22 жовтня 2003 року серії МК № 075390 ОСОБА_1, на підставі рішення Врадіївської районної державної адміністрації від 19 березня 2003 року № 136-р, належить земельна ділянка площею 4,50 га у межах згідно з планом, яка розташована в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відповідно до плану меж земельної ділянки складається із двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки 1 площею 3,66 га, з кадастровим номером 4822381300:01:000:0250 та земельної ділянки 2 площею 1,06 га,
з кадастровим номером 4822381300:01:000:0280.
Відповідно до довідки Відділу у Врадіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області кадастровий номер земельної ділянки площею 3,5446, яка належить позивачу на підставі державного акта серії
МК № 075390, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру визначений - 4822381300:01:000:0926 взамін раніше визначеного 4822381300:01:000:0250, у зв`язку з допущеною помилкою.
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку
від 17 травня 2018 року № НВ-4804735802018 та від 18 травня 2018 року
№ НВ-4804736932018, 17 травня 2018 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10 квітня 2018 року, зареєстровано земельну ділянку площею
3,5446 га, з кадастровим номером 4822381300:01:000:0926, яка розташована в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, та належить позивачу на підставі державного акта серії МК № 075390.
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
від 14 серпня 2018 року № 134248284, 18 травня 2018 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 075390, виданого 22 жовтня 2003 року, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41174311 від 18 травня 2018 року, за позивачем зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 3,5446 га,
з кадастровим номером 4822381300:01:000:0926.
Відповідно до наявного в матеріалах справи оригіналу типового договору оренди землі, укладеного 17 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем, в якому містяться підписи орендодавця (позивача) та представника орендаря (відповідача). Предметом договору є земельна ділянка площею 3,55 га, яка знаходиться в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. Договір укладено на 15 років. Водночас вказаний договір не містить інших даних щодо земельної ділянки.
На підтвердження права власності позивача на вказану земельну ділянку до договору оренди землі приєднана копія державного акта серії МК № 075390, у якій відповідно до плану меж земельної ділянки визначено, що позивач є власником двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 3,66 га, з кадастровим номером 4822381300:01:000:0250, та земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 1,06 га, з кадастровим номером 4822381300:01:000:0280.
До договору оренди землі також долучено оригінали акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17 вересня 2013 року та акта приймання-передачі земельної ділянки від тієї ж дати, в яких є підписи позивача та представника відповідача.
Вказаний договір зареєстрований 18 травня 2018 року державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагар Г. Й., рішення із індексним номером 41174311 від 18 травня 2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2018 року № 134248284.
За умовами договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.
Згідно з пунктом 18 договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 10 днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Відповідно до пункту 41 договору оренди землі, спірний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Правове обґрунтування
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.