Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 932/7278/20
провадження № 61-8573св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року у складі судді Кондрашова І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконним наказ Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - КП "Теплоенерго") від 04 травня 2020 року № 162 про припинення трудового договору, а також визнати недійсним її звільнення з роботи; поновити її на посаді контролера теплового господарства служби реалізації та збору платежів центру обслуговування абонентів КП "Теплоенерго"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, допустити негайне виконання судового рішення.
Підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначила те, що вона з 14 березня 2002 року працювала в КП "Теплоенерго" на різних посадах. 04 травня 2020 року її звільнено з посади контролера теплового господарства служби реалізації та збору платежів центру обслуговування абонентів у зв`язку із скороченням штату, про що був виданий наказ № 162.
Своє звільнення позивач вважає незаконним і не погоджується з ним, оскільки при скороченні штату було проігноровано її переважне право на залишення на роботі та порушено норми трудового законодавства, що регулюють порядок вивільнення працівників; відповідач не видав у день звільнення трудової книжки та не провів з нею остаточного розрахунку. При її звільненні не було враховано критерії конкурсного відбору працівників та не взято до уваги її кваліфікацію і продуктивність праці, наявність у неї спеціальної освіти та безперервного стажу роботи на підприємстві, відсутність стягнень.
З моменту звільнення позивач перебуває у вимушеному прогулі, тому вважає, що за цей час КП "Теплоенерго" повинно сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та 20 000,00 грн моральної шкоди, яка, на її думку, заподіяна незаконним звільненням і порушенням її трудових прав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 26 жовтня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради від 04 травня 2020 року № 162 про звільнення ОСОБА_1 з посади контролера теплового господарства служби реалізації та збору платежів центру обслуговування абонентів у зв`язку із скороченням штату. Поновив ОСОБА_1 на посаді контролера теплового господарства служби реалізації та збору платежів центру обслуговування абонентів КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради. Стягнув з КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58 385,04 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване порушенням відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади за скороченням штату працівників. З метою поновлення порушених прав позивача суд вважав, що належним способом захисту у цьому спорі є визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу про звільнення, адже законодавство України не передбачає такого способу захисту, як визнання звільнення недійсним. Оскільки на підприємстві був встановлений неповний робочий тиждень, то ж при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід це врахувати. Позивач не довела належними і допустимими доказами факт заподіяння їй моральної шкоди, тому в цій частині вважав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 19 січня 2022 року допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді контролера теплового господарства служби реалізації та збору платежів центру обслуговування абонентів КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради.
Додаткове рішення мотивоване не зазначенням в рішенні суду про його негайне виконання у відповідній частині.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу КП "Теплоенерго" залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року в частині стягнення з КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінив, збільшив розмір стягненого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 58 385,04 грн до 98 638,08 грн. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши незаконність звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на займаній посаді. Проте, ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції помилково виходив з розрахунку 161 дня вимушеного прогулу, адже кількість робочих днів за вказаний період вимушеного прогулу становить 272 робочі дні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 07 березня 2022 року, КП "Теплоенерго" просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16, від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17, від 17 червня 2020 року у справі № 341/1751/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 569/4763/16, від 14 серпня 2019 року у справі № 644/2415/16, від 07 лютого 2018 року у справі № 758/5386/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди не дослідили всіх обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Технічна освіта ОСОБА_1 не є профільною для професії контролера теплового господарства, яку вона обіймала. Окрім цього, суд залишив поза увагою, що в особовій справі та особовій картці ОСОБА_1 є інформація щодо однієї вищої освіти (яка не є профільною) за спеціальністю "вагонобудування та вагонне господарство", кваліфікація за дипломом "інженер шляхів сполучення - механік". Інша інформація підприємству не надавалась, а тому не могла бути використана спеціальною комісією з розгляду питань щодо скорочення чисельності чи штату працівників при проведенні порівняння працівників. Комісія на підставі наданої інформації, інших критеріїв та загальних показників, які були розглянуті в сукупності, провела системну роботу з визначення виробничої діяльності працівників, що перебували на аналогічній посаді, та наявності у них переважного права на залишення на роботі у разі рівності вказаних показників, за результатами якої прийняла остаточне рішення. При цьому скорочення стосується насамперед тих працівників, кваліфікація та продуктивність праці яких є нижчою від інших на посаді, аналогічній займаній. Будь-якого порядку визначення рівня кваліфікації чи продуктивності праці працівника, їх критеріїв тощо чинним законодавством України не встановлено.
Скорочення ОСОБА_1 є правомірним, адже проведено з дотриманням процедури скорочення та норм чинного законодавства України.
Крім цього, суди залишили поза увагою заяву відповідача про застосування строків давності, що є грубим порушенням норм процесуального права, позивач отримала свою трудову книжку та ознайомилась із копією наказу про її звільнення 25 травня 2020 року. З позовом звернулася до суду 24 червня 2020 року, тобто в установлений законом строк, проте позов ухвалою суду залишено без руху, після чого нова редакція позовної заяви надійшла до суду лише 22 січня 2021, тобто з очевидним пропуском спеціального строку позовної давності, який сплив 25 червня 2020 року.Отже в цьому випадку переривання позовної давності не відбулось, тому строки є такими, що сплили.
Оскільки позивач у касаційному порядку судові рішення не оскаржує, тому предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
25 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 14 березня 2002 року до 04 травня 2020 року працювала в КП "Теплоенерго" на різних посадах.
22 грудня 2016 року ОСОБА_1 переведена на посаду контролера теплового господарства служби реалізації та збору платежів центру обслуговування абонентів КП "Теплоенерго".
Наказом відповідача від 21 лютого 2020 року № 84/1 на підприємстві створено спеціальну комісію з розгляду питань щодо скорочення чисельності чи штату працівників.
Згідно з протоколом засідання спеціальної комісії з розгляду питань щодо скорочення чисельності чи штату працівників від 25 лютого 2020 року, проведено оцінку суб`єктів (працівників), які обіймають посаду контролера теплового господарства відповідача. Всього оцінено 44 працівники, в тому числі й ОСОБА_1 .
За результатами засідання спеціальної комісії з розгляду питань щодо скорочення чисельності чи штату працівників КП "Теплоенерго", комісія дійшла висновку про звільнення на підставі пункту 1 статті 41 КзпП України 27 працівників, у тому числі ОСОБА_1 .
04 травня 2020 року ОСОБА_1 наказом КП "Теплоенерго" № 162 звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату.
ОСОБА_1 має вищу технічну освіту, пройшла курси підвищення кваліфікації та отримала спеціальність бухгалтер, деякий час працювала у відповідача на посаді бухгалтера-контролера. За час своєї трудової діяльності не має дисциплінарних стягнень та не порушувала трудової дисципліни.
Серед 17 працівників, які були залишені на роботі, лише ОСОБА_1 має вищу освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, а також в рамках підвищення кваліфікації спеціальність "бухгалтер", в неї найбільш тривалий безперервний стаж роботи на цьому підприємстві - 18 років.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.