Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 199/530/20
провадження № 61-7682св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про розірвання депозитного договору та стягнення грошових коштів
за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив розірвати депозитний мультивалютний договір № SAMDN25000716342527 з основним особовим рахунком у доларах США та стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") на його користь суму грошових коштів, а саме: суму банківського вкладу у валюті договору станом на 01 квітня 2014 року в розмірі 104 978,73 дол. США; відсотки за період з 01 квітня 2014 року до дня ухвалення судом рішення про розірвання зазначеного договору; 3 % річних у валюті договору за порушення грошового зобов`язання у межах позовної давності за останні три роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку в межах позовної давності за останній рік по день ухвалення судом рішення про розірвання договору.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 10 травня 2011 року між ним і банком були укладені мультивалютні депозитні договори № SAMDN25000716342524 (вклад "Мультивалютний на 12 місяців", основний рахунок № НОМЕР_1 у гривні) з процентною ставкою 14 % річних та № SAMDN25000716342527 (вклад "Мультивалютний на 12 місяців", основний особовий рахунок № НОМЕР_2 у доларах США) з процентною ставкою 8,5 % річних. Позивач вказував, що за депозитним договором № SAMDN25000716342524 від 10 травня 2011 року він уніс 693 287,55 грн, а за депозитним договором № SAMDN25000716342527 - 10 025,06 дол. США, що підтверджується відповідними квитанціями.
Зазначав, що він подавав заявки на конвертацію коштів за депозитним договором № SAMDN25000716342524, відповідно до яких 693 287,55 грн з основного рахунка № НОМЕР_1 було конвертовано у 86 559,06 дол. США, які було зараховано на рахунок № НОМЕР_2, який є основним рахунком за договором № SAMDN25000716342527, після чого загальна сума вкладу за депозитним мультивалютним договором № SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року станом на 23 травня 2011 року становила 96 584,12 дол. США.
З 01 квітня 2014 року банк в односторонньому порядку припинив нараховувати проценти за цими договорами, хоча дія мультивалютного вкладу, складовими частинами якого є два вищезазначені мультивалютні депозитні договори, автоматично продовжувалася.
Позивач неодноразово звертався до банку з вимогами повернути належний йому вклад разом із нарахованими процентами станом на день такої виплати, проте банк коштів не повернув.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 22 травня 2020 року позов задовольнив частково. Розірвав депозитний договір № SAMDN25000716342527 з основним особовим рахунком у доларах США № НОМЕР_2, укладений 10 травня 2011 року між ОСОБА_1 і АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Стягнув з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 суми грошових коштів, а саме: суму основного боргу за банківським вкладом у валюті договору станом на 01 квітня 2014 року в розмірі 104 978,73 дол. США; відсотки за період з 01 квітня 2014 року до 22 травня 2020 року у валюті договору - 62 898,79 дол. США; 3 % річних за період з 22 травня 2017 року до 22 травня 2020 року - 9 448,09 дол. США; неустойку (пеню) за період з 22 травня 2019 року до 22 травня 2020 року - 1 000 000,00 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позивачем укладення між сторонами депозитних договорів, що підтверджується оригіналами квитанцій та заяв про конвертацію грошових коштів з процентами. Станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу у валюті договору складала 104 978,73 дол. США, що підтверджується відповіддю Національного банку України. Доказів виконання банком умов указаних договорів немає. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання повинні нараховуватися до дня ухвалення судового рішення. Крім того, є підстави для стягнення неустойки згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а також її зменшення на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" залишив без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, правильно виходив із того, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договорами та не повернув позивачу суми вкладу, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Верховний Суд постановою від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" задовольнив частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що при новому розгляді справи суду необхідно виокремити частину позовних вимог, які не були предметом судового розгляду у справі № 760/10155/16-ц, забезпечити дотримання принципу правової визначеності та в частині позовних вимог, які раніше не були предметом розгляду у судах, об`єктивно дослідити докази, надати їм оцінку, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, перевірити розрахунки сум, які можуть підлягати стягненню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 20 липня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і АТ КБ "ПРИВАТБАНК" залишив без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Вирішуючи питання щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України для закриття провадження у справі, апеляційний суд встановив, що підстави, якими ОСОБА_1 обґрунтував своє звернення до суду в червні 2016 року та у січні 2020 року, не є тотожними, що, відповідно, не перешкоджає йому повторно звернутися до суду за вирішенням спору щодо розірвання спірного депозитного договору та стягнення грошових коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 10 серпня 2022 року, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року скасувати в частині стягнення грошових коштів та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові, а в частині стягнення суми депозитних коштів та відсотків закрити провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 320/5115/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 та постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15, від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16, від 28 березня 2019 року у справі № 757/1536/15, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15, від 01 грудня 2021 року у справі № 321/404/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 757/26746/15, від 14 грудня 2021 року у справі № 757/51306/17, від 21 грудня 2021 року у справі № 369/7118/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 757/38605/19, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16, від 01 грудня 2021 року у справі № 199/530/20, від 11 травня 2022 року у справі № 199/5318/20.
На обґрунтування касаційної скарги банк посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Так, з огляду на дату отримання заяви позивача про розірвання договору № SAMDN25000716342527 та повернення коштів спірний договір є розірваним з 16 березня 2014 року, тому суд апеляційної інстанції неправильно погодився з висновками суду першої інстанції і помилково не скасував рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд при повторному розгляді справи неправомірно дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, при цьому прийняв від позивача оригінали квитанцій, відсутність яких була підставою для відмови у задоволенні його попереднього позову за недоведеністю. Доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, позивач не надав.
Враховуючи, що провадження у справі в частині вимог позову про стягнення суми вкладу та відсотків за договором № SAMDN25000716342527 підлягає закриттю, позовні вимоги про стягнення 3 % річних задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними.
Крім того, у зв`язку з достроковим розірванням депозитних договорів за заявою вкладника між сторонами припинено правовідносини за цими договорами, тому частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини.
17 листопада 2014 року банк перевів борг за депозитним договором, який є предметом спору у цій справі, з первісного боржника за зобов`язанням - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", на нового боржника - ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року (з урахуванням додаткової угоди до договору від 18 листопада 2014 року), укладеного між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ТОВ "ФК "Фінілон", та електронного додатка № 1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування) до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року.
Рішенням суду від 29 липня 2019 року у справі № 760/10155/16-ц встановлено, і тому не потребує доказування, що позивач не надав доказів укладення договору від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716342527 та внесення позивачем на депозитний рахунок за цим договором 96 584,12 дол. США.
Разом із цим, якщо суд дійде висновку про стягнення коштів з банку на користь позивача, необхідно звернути увагу на неправильність розрахунків позивача, оскільки сума депозитного вкладу - 104 978,743 дол. США не підтверджена жодним доказом, а стягнення відсотків за період з 01 квітня 2014 року до 10 березня 2020 року не передбачено чинним законодавством, адже депозитні договори розірвані 16 березня 2014 року на підставі заяви позивача від 13 березня 2014 року, що встановлено рішенням суду від 29 липня 2019 року у справі № 760/10155/16-ц, після чого нарахування відсотків на вклад неможливо.
Розмір відсотків станом на 17 листопада 2014 року (дата переведення боргу) визначений Витягом з електронного додатка "Приложение 1 (Реєстр Кредиторов) к договору перевода долга б.н от 17.11.2014" від 04 травня 2022 року. Банк з 17 листопада 2014 року не є боржником за договором, який є предметом спору, тому немає і підстав для нарахування та стягнення з банку 3 % річних, нарахованих позивачем.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 серпня 2022 року справа надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 травня 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено мультивалютний договір № SAMDN25000716342527 з істотними умовами відповідно до типових публічних договорів приєднання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") типу "вклад Мультивалютний" на умовах, визначених "Умовами та правилами надання банківських послуг" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а саме: ОСОБА_1 10 травня 2011 року в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у рамках одного мультивалютного вкладу уклав два депозитні мультивалютні договори № SAMDN25000716342524 (вклад "Мультивалютний на 12 міс." та № SAMDN25000716342527 (вклад "Мультивалютний на 12 міс.".
На виконання умов депозитного договору від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716342524 ОСОБА_1 10 травня 2011 року вніс 693 287,55 грн на рахунок № НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією від 10 травня 2011 року № 292813237 Тг.№ САGRAGR000000034018140.
На виконання умов депозитного договору від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716342527 ОСОБА_1 10 травня 2011 року вніс 10 025,06 дол. США на рахунок № НОМЕР_2, що підтверджуються квитанцією від 10 травня 2011 року № 292814103 Тr.№ САGRAGR 000000034018248.
Позивач 11, 13, 17, 19 та 23 травня 2011 року подав заявки на конвертацію коштів за депозитним договором № SAMDN25000716342524, згідно з якими 693 287,55 грн з основного рахунка № НОМЕР_1 було конвертовано у 86 559,06 дол. США та зараховано на рахунок № НОМЕР_2, який є основним рахунком за договором № SAMDN25000716342527, після чого загальна сума вкладу за депозитним мультивалютним договором № SAMDN25000716342527 на 23 травня 2011 року становила 96 584,12 дол. США.
Вказані обставини, підтверджуються роздруківкою електронної банківської виписки з рахунка (основна картка у доларах США) № НОМЕР_2 за період з 10 травня 2011 року до 14 липня 2014 року.
У довідці НБУ про розмір належних позивачу грошових коштів, наданій у формі витягу зі Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку (форма № 625 станом на 01 квітня 2014 року), містяться відомості за договором від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716342527, а саме:
- у колонці № 3 в графі "(код) номер контрагента/інсайдера банку" зазначено ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - " НОМЕР_3";
- у колонці № 9 зазначено номер "SAMDN25000716342527" укладеного ОСОБА_1 з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" депозитного договору;
- у колонці № 10 зазначена дата "10.05.2013 року" виникнення чергового "основного зобов`язання" із врахуванням чергової автоматичної пролонгації договору SAMDN25000716342527;
- у колонці № 11 зазначено дату 10 травня 2014 року, яка є датою кінцевого погашення зобов`язань, з настанням якої розпочинається наступна автоматична пролонгація;
- у колонці № 12 зазначено код валюти договору "840" - дол. США;
- у колонці № 13 зазначено процентну ставку "9,75", яка діяла під час чергової автоматичної пролонгації договору з 10 травня 2013 року до 10 травня 2014 року, до якого увійшла дата складання цього Звіту до НБУ (Форми №625);
- у колонці № 15 зазначено "балансова вартість зобов`язання (основна сума)" у національній валюті у тисячах гривень - це розмір належних позивачу грошових коштів разом із нарахованими процентами за цим договором, що станом на березень 2014 року становить "1 058 тис. грн", що у валюті договору (код валюти "840") з урахуванням офіційного курсу НБУ на 31 березня 2014 року (1 $ = 10,9546 грн) становить 96 580,43 дол. США;
- у колонці № 17 зазначено "балансова вартість зобов`язання - нараховані витрати" - це проценти, які банк повинен сплатити з дати виникнення "основного зобов`язання" (колонка № 10) станом на дату (колонка № 11) - "92 тис. грн", що у валюті договору становить 8 398,30 дол. США;
- у колонці № 18 зазначено загальну суму зобов`язань банку - сума колонок № 15 та № 17 (сума вкладу після пролонгації та нараховані банком проценти за відповідний період), яка становить 1 150 тис. грн, що у валюті договору становить 115 000,00 грн: 10,9546 (курс долара США НБУ станом на 31 березня 2014 року - останній день, який включався у розрахунок Форми № 625 НБУ станом на 01 квітня 2014 року) = 104 978,73 дол. США.
З 2014 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з вимогами повернути належний йому вклад за мультивалютним договором, до складу якого входили депозитні договори № SAMDN25000716342524 і № SAMDN25000716342527.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.