Постанова
Іменем України
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/879/21
провадження № 61-21429св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "А-Фактор плюс", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "А-Фактор плюс" (далі - ТОВ "Фірма "А-Фактор Плюс"), Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А. В., в якому просив визнати недійсним договір відступлення прав вимоги № 8/2006/840-К/547 за кредитним договором від 24 січня 2019 року, укладеним між уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фірма "А-Фактор Плюс", а також договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 24 січня 2019 року № 547/1-Н, укладеним між уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фірма "А-Фактор Плюс".
Позов обґрунтовано тим, що 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", укладений кредитний договір № 8/2006/840-К/547-Н, згідно з яким позивач отримав грошові кошти у сумі 81 000,00 дол. США, строком до 25 січня 2036 року, з метою проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року, предметом якого є придбання у власність нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та банком укладений договір іпотеки від 26 жовтня 2006 року № 547/1-Н. Також 26 жовтня 2006 року між ВАТ "Комерційний банк "Надра" та дружиною позивача - ОСОБА_2 укладений договір поруки № 547/1-Н, згідно з яким ОСОБА_2 поручилася за належне виконання позивачем зобов`язань за вказаним кредитним договором.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року у справі № 22-ц/490/209/12 солідарно з позивача та ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 727 552,08 грн.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 04 червня 2015 року № 356 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
24 січня 2019 року, за результатами електронних торгів, між ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фірма "А-Фактор-Плюс" укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н, за умовами якого первісний кредитор передав у власність новому кредитору за результатами відкритих торгів (аукціону), права вимоги до позичальника за вказаним кредитним договором з додатковими угодами (за наявності). У пункті 4.1 цього договору зазначено, що новий кредитор сплачує первісному кредитору до моменту укладення цього договору ціну продажу відповідно до протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), а саме: 510 856,16 грн (без ПДВ). Також 24 січня 2019 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фірма "А-Фактор Плюс" укладений договір відступлення прав за договором іпотеки № 547/1-Н, включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, право задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_2, належну позивачу.
Про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" позивача не був повідомлений. Відповідно до умов договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги вбачається продаж активу за ціною майже на 80 % нижчою початкової ціни лоту, що свідчить про правову природу цього договору як договору факторингу, а не цесії, що підпадає під ознаки удаваного правочину. Таким чином, ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" отримало плату від первинного кредитора ПАТ "КБ "Надра" саме у вигляді знижки у розмірі 1 921 792,20 грн від вартості лота. ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" не здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг та відповідно не має ліцензії на здійснення такої діяльності. В свою чергу надання послуг з факторингу потребує отримання відповідної ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Враховуючи суть договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, а не лише його форму, вказаний договір є прихованим договором факторингу, право на укладання якого у ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" відсутнє. Крім цього, відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вказані правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, оскільки банк здійснив відчуження права вимоги за ціною, яка на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості коштів, отриманих банком.
На підставі договору від 24 січня 2019 року про відступлення прав за договором іпотеки державним реєстратором департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленко А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державний реєстр іпотек внесено відомості про нового іпотекодержателя предмета іпотеки (квартири) -ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс".
Позивач зазначав, що укладення відповідачами договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором № 8/2006/840-К/547-Н, який містить ознаки договору факторингу, право на укладання якого у ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" відсутнє, та договору про відступлення прав за договором іпотеки, призвело до позбавлення позивача права власності на єдине житло без його відома та згоди.
Зокрема, 26 квітня 2019 року державним реєстратором КП "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради Ковальовим С. В. прийнято рішення № 46673195 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено до Реєстру запис про реєстрацію права власності на належну позивачу квартиру. При цьому підставою для державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" зазначено наступне: вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, договір відступлення прав. Разом з цим, в порушення вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень", іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від іпотекодержателя ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" за адресою реєстрації позивача не надходило, підпис, який міститься в повідомленні про вручення поштового повідомлення, йому не належить. Вказане іпотечне повідомлення направлено новим іпотекодержателем за адресою: АДРЕСА_3, де позивач не проживає з 2006 року. Про наявність іпотечного повідомлення позивачу стало відомо випадково від його знайомих з м. Олександрії, де він проживав до 2006 року. Згідно з іпотечним повідомленням станом на 24 січня 2019 року загальний розмір заборгованості позивача перед первісним кредитором (ПАТ "КБ "Надра") складає 312 144,71 дол. США, еквівалент в національній валюті - 8 647 567,46 грн. Проте вказана сума нарахована безпідставно, не підтверджена документально та суперечить рішенню Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року, яким встановлено, що розмір боргу за кредитним договором складає 727 552,08 грн.
Також позивач переконував, що реєстрація права власності на квартиру позивача за ТОВ "А-Фактор Плюс" здійснена державним реєстратором Ковальовим С. В. на підставі неіснуючого договору відступлення прав серія та номер: р/н60, виданий 04 січня 2019 року; здійснена державним реєстратором Ковальовим С. В. у період дії прямої заборони будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно згаданої квартири позивача, зокрема, щодо її відчуження та/чи обтяження, яка була накладена ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року у справі № 204/8687/18, внаслідок часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, яка зареєстрована в реєстрі 01 березня 2019 року, та станом на 26 квітня 2019 року перебувала в стані "зареєстровано" в базі даних заяв Державного речових прав на нерухоме майно.
У подальшому, ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс", керуючись незаконною реєстрацією права власності на належну позивачу квартиру на своє ім`я, вчинило дії щодо зняття позивача та членів його родини (доньки) з реєстрації у вказаній квартирі. З моменту придбання по теперішній час вказана квартира є єдиним житлом та місцем постійного проживання як для позивача, так і членів його родини.
Таким чином, за твердженням ОСОБА_1, договір відступлення права вимоги за кредитним договором та договір відступлення прав за договором іпотеки, що є похідним договору відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладені між відповідачами з порушенням вимог щодо суб`єктного складу договору факторингу, що відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зумовлює їх недійсність.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів, що укладення відповідачами договорів про відступлення права вимоги відбулося з порушенням його прав та законних інтересів чи вимог чинного законодавства.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорювані договори за своєю правовою природою не є договорами факторингу, а є договорами цесії, стороною яких може бути, у тому числі, юридична особа, яка не є фінансовою установою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не встановлено
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, з урахуванням уточнень, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що у первісного кредитора були відсутні підстави для відступлення права вимоги боргу за кредитним договором, оскільки строк пред`явлення виконавчого документу щодо стягнення такого боргу на момент укладення відповідного договору минув та, у встановленому діючим законодавством порядку, не поновлювався;
- не надали належну правову оцінку тому, що право вимоги за кредитним договором № 2/2006/840К/547-Н відчужено за ціною майже на 80 % нижчою від початкової ціни лоту, що свідчить про правову природу оспорюваного договору, як договору факторингу;
- не врахували, що ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" не здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг та, відповідно, не має ліцензії на здійснення такої діяльності;
- не звернули увагу на те, що іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від іпотекодержателя ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" за адресою реєстрації позивача не надходило; підпис, який міститься в повідомленні про вручення поштового відправлення позивачу не належить;
- не надали належної оцінки тому, що вказана у іпотечному повідомленні від 24 січня 2019 року загальна сума заборгованості позивача перед банком за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 2/2006/840К/547-Н - 312 144,71 дол. США, що еквівалентно 8 647 567,46 грн суперечить розміру боргу визначеного у рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року у справі № 22-ц/490/209/12, яка складає 727 552,08 грн;
- не врахували, що прийняття незаконного рішення про державну реєстрацію права власності на належну позивачу квартиру АДРЕСА_2, за ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" та внесення відповідного запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призвело до позбавлення позивача права власності на житло, зняття його та членів його родини з реєстрації без їх відома та згоди;
- не надали належну оцінку всім аргументам позивача, заявленим у позовній заяві та апеляційній скарзі;
- помилково прийняли до уваги висновки Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, не дослідивши при цьому питання подібності правовідносин;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.
Також у касаційній скарзі заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 512 ЦК України (щодо наявності підстав для заміни кредитора у зобов`язанні) у подібних правовідносинах, зокрема з урахуванням того, що така заміна відбувалася майже через 7 років після закінчення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання (частина перша статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження"), без поновлення первинним кредитором строку їх пред`явлення до виконання в судовому порядку (частина шоста статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" та частини перша-друга статті 433 ЦПК України).
У травні та вересні 2022 року від ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" та представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "КБ "Надра" з ринку надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявники просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 201/879/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2022 року матеріали справи № 201/879/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 жовтня 2006 року між ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Дніпропетровського регіонального управління, правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ "КБ "Надра", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2006/840-К/547-Н, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 наданий кредит у розмірі 81 000,00 дол. США, а останній зобов`язався повернути суму кредиту щомісячними платежами до 25 січня 2036 року, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 9,5 % річних, відповідно до графіку погашення суми кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ "КБ "Надра" укладено договір іпотеки № 547/1-Н, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Куліш В. І., предметом іпотеки за яким була належна позивачу на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_4 .
Також, 26 жовтня 2006 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 (дружиною позивача) укладено договір поруки № 547/1-11, згідно яким ОСОБА_2 поручилася за належне виконання позивачем зобов`язань за вказаним кредитним договором.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року у цивільній справі № 12-ц 490/209/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 727 552,08 грн.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
Станом на дату розгляду справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ "КБ "Надра" перебуває в стані припинення.
24 січня 2019 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів від 26 грудня 2018 року № UA-EA-2018-11-01-000278-b між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" укладено договір № 8/2006/840-К/547-Н купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором. За умовами цього договору ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" прийняло у власність майнові права, які включають право вимоги до боржників майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 8/2006/840-К/547-Б укладеним із позивачем, договором іпотеки від 26 жовтня 2006 року № 547/1-Н, укладеним з позивачем, договором поруки від 26 жовтня 2006 року №547/1-Н.
У пункті 1.2 цього договору сторони встановили, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.
Також 24 січня 2019 року між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" укладено Договір відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 26 жовтня 2006 року № 547/1-Н, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В. за реєстровим № 60.
29 січня 2019 року ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" на адресу позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення направило повідомлення (вих. № 2901/1) про відступлення права вимоги за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 8/2006/840-К/547-Н, згідно з договором іпотеки від 26 жовтня 2006 року № 547/1-Н.
Цим повідомленням ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" проінформувало позивача про те, що відповідно до договорів про відступлення права вимоги від 24 січня 2019 року право вимоги за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 8/2006/840-К/547-Н, за договором іпотеки від 26 жовтня 2006 року № 547/1-Н перейшло до ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс", разом з усіма додатками до цих договорів та додатковими договорами. Крім того, ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" повідомила боржника, що всі подальші виплати будь-яких коштів, що є належними та підлягають сплаті за умовами кредитного договору, повинні сплачуватись на банківський рахунок нового кредитора, а саме ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" та надано відповідні реквізити.
29 січня 2019 року ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" на адресу позивача засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення направило вимогу/іпотечне повідомлення (вих. № 2901/2) про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року № 8/2006/840-К/547-Н в сумі 312 144,71 дол. США. у тридцятиденний строк.
Також, ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" повідомило про те, що у разі невиконання позивачем зазначеної вимоги/іпотечного повідомлення, ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" буде вимушене звернути стягнення на іпотечне майно, яке належить позивачу, а саме: на квартиру АДРЕСА_5 .
Крім того, ТОВ "Фірма "A-Фактор Плюс" повідомило позивача про свій намір реалізувати право іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання на підставі та у відповідності до положень Іпотечного договору, зокрема, але не обмежуючись способами, передбаченими статтями 36-38 Законом України "Про іпотеку".
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).