Постанова
Іменем України
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 332/4684/19
провадження № 61-20749св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Бєлки В. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про стягнення майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про стягнення майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 листопада 2007 року № 480/1 визначено замовником на завершення будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок) Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", передано об`єкт незавершеного будівництва та зобов`язано здійснити заходи щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію цього будинку.
На виконання вищезазначеного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради між комітетом у справах сім`ї та молоді Запорізької міської ради та відповідачем 26 листопада 2007 року була укладена угода про порядок і умови завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, згідно з якою визначено порядок та умови завершення будівництва житлового будинку. Відповідач прийняв на період будівництва зазначений об`єкт, зобов`язався організувати його добудову, делегувавши функції замовника/забудовника/генпідрядника ліцензованій будівельній організації, а отже, набув статусу замовника та забудовника вищезазначеного об`єкта.
Відповідач як державна фінансова установа, не маючи ліцензій, дозволів, обладнання тощо для безпосереднього здійснення будівельних робіт, делегував функції замовника/забудовника/генпідрядника об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку Товариству з обмеженою відповідальністю "Александрівська будівельна корпорація" (далі - ТОВ "АБК") шляхом укладення безоплатного договору доручення від 27 листопада 2007 року № 130. Тобто відповідач, уклавши договір доручення з ТОВ "АБК", став довірителем, а ТОВ "АБК" - повіреною особою, відповідно усі юридично значущі дії повіреного потягли настання юридичних наслідків саме для відповідача як довірителя. Зобов`язання з проектування, будівництва та введення в експлуатацію будинку як до, так і після укладення договору від 27 листопада 2007 року № 130 залишилися за відповідачем.
Згідно з положеннями договору від 27 листопада 2007 року № 130 відповідач доручив ТОВ "АБК", а ТОВ "АБК" взяло зобов`язання виконувати функції замовника/забудовника/генпідрядника об`єкта незавершеного будівництва -житлового будинку; ТОВ "АБК" безоплатно виконувало обов`язки за договором; відповідач зобов`язувався передати ТОВ "АБК" об`єкт будівництва, здійснювати кредитування молодих сімей та одиноких молодих громадян згідно з Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584; ТОВ "АБК" зобов`язалося виконати доручення відповідно до вимог відповідача, передбачених цим договором; плановим терміном введення в експлуатацію об`єкта був 3-й квартал 2009 року.
У подальшому згідно з додатковими угодами до договору від 27 листопада 2007 року № 130 плановий термін введення об`єкта в експлуатацію було неодноразово перенесено, включно до 4-ого кварталу 2013 року.
Надалі з метою здійснення фінансування об`єкта за рахунок коштів державного бюджету відповідач запропонував позивачу отримати в нього кредит згідно з Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Крім того, відповідач повідомив позивачу, що кредитних коштів буде недостатньо для здійснення будівництва, а тому позивачу ще додатково необхідно доплатити за будівництво квартири в будинку, окрім кредитних коштів, ще й власні кошти. При цьому необхідною умовою для отримання кредиту є підписання договору про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. На вимогу відповідача позивач підписав із ТОВ "АБК" договір про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 07 червня 2011 року № 382, який погодив директор відповідача, скріпивши його своїм підписом та відбитком печатки 21 червня 2011 року, з цього часу цей договір набув чинності.
Згідно з умовами договору про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла позивач брав участь в інвестуванні будівництва об`єкта шляхом внесення грошових коштів з метою подальшого отримання у власність своєї частки у виді кватири; забудовник також брав участь в інвестуванні будівництва об`єкта шляхом здійснення комплексу заходів щодо правового, технічного забезпечення будівництва, внесення грошових коштів та інших вкладів і інвестицій; об`єктом інвестування була однокімнатна квартира АДРЕСА_2 в об`єкті незавершеного будівництва - житлового будинку; плановим терміном введення всього будинку в експлуатацію був 4-й квартал 2012 року; загалом позивач мав сплатити в якості інвестицій забудовнику для здійснення будівництва квартири 259 025,00 грн; усіма коштами, які повинен був вносити позивач в якості інвестицій, розпоряджався відповідач; був складений графік внесення інвестицій, який був додатком № 1 до цього ж договору; забудовник зобов`язувався здійснити будівництво (реконструкцію) об`єкта як замовник/підрядник відповідно до планового строку завершення робіт, БНіП, державних стандартів, санітарних і гігієнічних норм та умов, визначених договором; у випадку порушення забудовником строків введення в експлуатацію секції будинку та/або передачі квартири, встановлених пунктом 3.2 договору, забудовник мав сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 відсотка вартості невиконаних будівельно-монтажних робіт щодо квартири за кожний тиждень прострочення; забудовник зобов`язувався повернути позивачу суму внесених інвестицій (оплаченої вартості квартири) на рахунок інвестора в банку-агенті у місячний строк із дня отримання повідомлення від інвестора про розірвання договору; у випадку неповернення коштів інвестора після розірвання договору у строки, встановлені договором, забудовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення; в будь-якому разі розірвання договору суми внесених інвестицій повертаються забудовником на рахунок інвестора в банку-агенті у місячний строк із дня отримання повідомлення про розірвання цього договору від інвестора; договір набував чинності лише після його погодження відповідачем; договір складався в трьох примірниках, тобто один примірник надавався позивачу, один - повіреному ТОВ "АБК" та один - відповідачу.
Позивач зазначав, що хоча стороною договору та забудовником у договорі від 07 червня 2011 року № 382 зазначено ТОВ "АБК", цей правочин створив цивільні права та обов`язки не для ТОВ "АБК", а для його довірителя - відповідача, який в силу частини першої статті 1000 ЦК України набув статусу зобов`язальної сторони.
З метою отримання з державного бюджету кредиту, який у подальшому мав бути витрачений на фінансування будівництва житлового будинку за програмою, передбаченою Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір від 21 червня 2011 року № 08062008654.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач надав позивачу прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 166 659,00 грн на строк 120 кварталів на будівництво квартири площею 39,85 кв. м, яка мала б розташовуватися в спірному житловому будинку, а в подальшому позивач мав повернути такий кредит зі сплатою відсотків. Фактично позивач не мав права розпоряджатися кредитними коштами на власний розсуд, оскільки уся сума кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору була одразу переказана директором відповідача ОСОБА_2 з рахунку позивача на рахунки повіреного - ТОВ "АБК". Єдиним вигодонабувачем було Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", яке, уклавши з позивачем договір інвестування від 07 червня 2011 року № 382 через свого повіреного - ТОВ "АБК", та в подальшому уклавши з позивачем кредитний договір, кошти за яким виділялися з Державного бюджету, отримало фактично фінансування об`єкта будівництва. З метою можливості переказу коштів, які отримав позивач в якості кредиту та його власних коштів, був відкритий 21 червня 2011 року банківський рахунок № НОМЕР_1 . Того ж дня у нотаріуса позивач видав на ім`я директора ОСОБА_2 довіреність на розпорядження усіма коштами, які мали спрямовуватися на фінансування будівництва будинку. Директор відповідача ОСОБА_2 перераховував ТОВ "АБК" з червня до грудня 2011 року кредитні кошти, які отримав позивач у сумі 165 364,00 грн (інша частина кредиту та особистих коштів позивача, які він вніс на свій рахунок у день укладання кредитного договору, пішла на оплату договору страхування, оформлення довіреності у нотаріуса, банківські комісії), а також перерахував свої власні кошти в сумі 25 849,00 грн. Всього директором відповідача було перераховано 191 213,00 грн в якості інвестицій.
Після 4-ого кварталу 2011 року позивач зупинив внесення коштів для фінансування будівництва об`єкта, оскільки ТОВ "АБК" зупинило виконання будівельних робіт на ньому. ТОВ "АБК" використало зазначену належну позивачу суму грошей та частково добудувало об`єкт незавершеного будівництва. Однак з листопада 2011 року будівництво об`єкта було зупинено.
У зв`язку з невиконанням обов`язків щодо будівництва об`єкта, як було передбачено договором від 07 червня 2011 року № 382, позивач 11 травня 2013 року надіслав на адресу ТОВ "АБК" заяву про розірвання договору, вважаючи на той час його відповідальною особою за неналежне виконання зобов`язань забудовника, та просив повернути суму внесених інвестицій у розмірі 191 213,00 грн та сплатити пеню за порушення строків введення в експлуатацію секції будинку та передачі квартири, встановлених пунктом 3.2 договору. Вищезазначену заяву ТОВ "АБК" отримало 31 травня 2013 року. Отже, договір від 07 червня 2011 року № 382 вважається розірваним згідно з умовами договору з 01 липня 2013 року.
Оскільки позивач на той час не знав про існування правовідносин між ТОВ "АБК" та відповідачем як між повіреним та довірителем, а отже вважав, що саме ТОВ "АБК" повинно нести відповідальність за невиконання зобов`язань забудовника об`єкта будівництва за договором від 07 червня 2011 року № 382, тому 02 серпня 2013 року звернувся із позовом до ТОВ "АБК" до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про стягнення суми інвестицій та пені за договором від 07 червня 2011 року № 382. Відповідач брав участь у розгляді справи в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя як третя особа, однак приховав відомості про існування між ним та ТОВ "АБК" правовідносин довірителя та повіреного. Внаслідок чого заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнено з ТОВ "АБК", яке було неналежним відповідачем, грошові кошти на загальну суму 227 159,85 грн за невиконання умов договору від 07 червня 2011 року № 382.
Крім того, як тільки будівництво об`єкта зупинилося, позивач почав постійно звертався до відповідача і Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" з метою вжиття заходів щодо завершення будівництва будинку. Однак поновлення будівництва об`єкта так і не відбувалося. Після чисельного листування із відповідачем та надання ним відповіді, що він не може організувати закінчення будівництва, позивач звернувся до Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" з метою з`ясування того, чому саме ТОВ "АБК" було визначено будівельною компанією, яка здійснювала добудову об`єкта. У відповідь на своє звернення позивач 15 грудня 2019 року отримав від Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" лист від 14 грудня 2019 року, в якому повідомлено, що ТОВ "АБК" було самостійно обрано відповідачем як особу, якій він довірив здійснити безпосереднє будівництво об`єкта як повіреному, тобто усі ризики та відповідальність залишалися за невиконання функцій забудовника у Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".
Також ОСОБА_1 зазначив, що ТОВ "АБК" діяло лише як повірена особа відповідача, договір від 07 червня 2011 року № 382 набував чинності лише після його погодження керівником відповідача, тобто самостійно юридично значущих дій під час укладання договору ТОВ "АБК" не могло вчиняти. Усі ризики та відповідальність згідно з законодавством має нести відповідач. ТОВ "АБК" за договором від 07 червня 2011 року № 382 виконувало будівництво об`єкта, частково його добудувало та повинно було передати, а відповідач прийняти об`єкт після його добудови. Єдиним вигодонабувачем був відповідач, якому належить частково добудований об`єкт незавершеного будівництва.
Оскільки відповідач не виконав зобов`язання забудовника та не забезпечив введення в експлуатацію об`єкта до 4-ого кварталу 2012 року, договір від 07 червня 2011 року № 382 був розірваний, кошти, витрачені позивачем в якості інвестицій, також не повернуті, відповідач має повернути вкладені позивачем інвестиції в сумі 191 213,00 грн, сплатити пеню за неповернення коштів після розірвання договору від 07 червня 2011 року № 382 в сумі 393 063,82 грн, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 501 685,55 грн, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає 36 838,63 грн.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" заборгованість на загальну суму 931 588,00 грн, яка складається з: заборгованості із урахуванням індексу інфляції - 501 685,55 грн; заборгованості зі сплати відсотків - 36 838,63 грн; заборгованості за неповернення коштів після розірвання договору - 393 063,82 грн.
Також ОСОБА_1 зазначив, що довгі роки після того, як він вклав кошти в будівництво будинку, який так і не був добудований, позивач змушений був тривалий час проживати в неналежних умовах, в постійній тривозі через те, що будівництво зупинилося, в невпевненості в тому, що воно взагалі коли-небудь буде завершено. В результаті втратив гроші, а довгоочікувану квартиру так і не отримав. Весь цей час змушений був постійно звертатися до відповідача, до різних органів державної влади із вказаною проблемою добудови будинку, в фінансування будівництва якого витратив значні для нього кошти. Все це призводило до душевних страждань, які позивач оцінив у 100 000,00 грн, які просив суд стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнено з Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 07 червня 2011 року № 382 в сумі 931 588,00 грн та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 07 червня 2011 року № 382, суд першої інстанції виходив із того, що у правовідносинах, які виникли на підставі цього договору, ТОВ "АБК" діяло як повірена особа відповідача, тому в силу частини першої статті 1000 ЦК України цивільні права та обов`язки, у тому числі обов`язок відшкодувати шкоду, покладається на відповідача, який має відшкодувати позивачу внесену ним суму інвестицій з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми та пені за неповернення коштів після розірвання договору.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходив із того, що ОСОБА_1 як особа, яка потребувала забезпечення житлом, отримав від держави кредит (який у подальшому мав повертати з відсотками), кошти якого, як і кошти його власних заощаджень, були витрачені на будівництво житла, яке він так і не отримав. Тривале, понад сім років, листування з Фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та іншими органами з метою вжиття заходів щодо добудови житла, на яке позивач правомірно очікував та яке так і не отримав, при цьому залишився і без грошей, інвестованих у це житло, порушили його нормальний життєвий уклад, призводили до душевних страждань. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції вважав, що 50 000,00 грн є достатньою сумою компенсації моральної шкоди.
Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд першої інстанції визнав безпідставними та такими, що не доведені належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача про обізнаність ОСОБА_1 про існування правовідносин між відповідачем та ТОВ "АБК", які виникли на підставі договору від 27 листопада 2007 року № 130 в 2009 році, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем і ТОВ "АБК" виникли лише у 2011 році, коли був укладений договір від 07 червня 2011 року № 382.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року стягнено з Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 443,14 грн.
Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 443,14 грн, суд першої інстанції виходив із того, що витрати на правову допомогу в сумі 18 361,20 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи. Разом з тим, враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційні скарги Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" задоволено.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2021 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року скасовано.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 191 213,00 грн, які інвестовані за договором від 07 червня 2011 року № 382, апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави для їх стягнення, оскільки зазначена сума коштів відповідно до положень кредитного договору (пункт 4.1.3) та договору про інвестування (4.3.1) була перерахована з власного рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "АБК". Врахувавши те, що порушення прав ОСОБА_1 як інвестора зумовлене в першу чергу тривалим не введенням спірного будинку в експлуатацію, при цьому обов`язок здійснити будівництво і ввести його в експлуатацію був покладений на ТОВ "АБК" як забудовника, з яким у відповідача укладено договір про передачу товариству функцій замовника/забудовника/генпідрядника, колегія суддів вважала, що порушення прав позивача зумовлене неналежним виконанням своїх зобов`язань ТОВ "АБК", тому вимоги про покладення відповідальності за таке порушення на відповідача є безпідставними. Крім того, суд врахував, що грошові кошти у розмірі 191 213,00 грн відповідно до пункту 5.2.7 договору про інвестування вже стягнено судовим рішення на користь ОСОБА_1 з ТОВ "АБК" як із забудовника, договір з яким розірвано за ініціативою інвестора. При цьому визнання ТОВ "АБК" банкрутом та його ліквідація не є підставою для повторного стягнення на користь позивача внесених ним на рахунок товариства з Фонду, який ці кошти не отримував. Оскільки Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" не є стороною укладеного між позивачем та ТОВ "АБК" договору, яким останні визначили відповідальність саме забудовника (пункт 5.2.7, 5.2.4 договору про інвестування) за невиконання умов цього договору, покладення на відповідача обов`язків суперечить положенням статті 511 ЦК України.
Оскільки під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" взятих на себе за договором з ОСОБА_1 зобов`язань, то суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. За таких обставин також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними та такими, що безпосередньо пов`язані із фактами порушення відповідачем договору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2021 року і додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2021 року.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо договорів про інвестування в будівництво житла, в яких учасниками договору є три особи; щодо отримання результату виконання договору на момент його розірвання учасником, відмінним від учасника, який здійснював безпосереднє будівництво; щодо того, чи повинен повернути інвестору кошти або іншим чином компенсувати вартість інвестицій учасник договору, який не здійснював безпосереднє будівництво, проте отримав результат виконання договору у виді частки в об`єкті незавершеного будівництва (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку:
- рішенню виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 листопада 2007 року № 480/1, відповідно до якого замовником об`єкта визначено саме відповідача і саме відповідачу спірний об`єкт передавався для завершення будівництва на період такого будівництва, і саме він повинен був здійснити заходи щодо проектування, будівництва та введення об`єкта в експлуатацію;
- угоді про порядок і умови завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку від 26 листопада 2007 року, згідно з якою відповідач прийняв об`єкт на період будівництва, зобов`язався організувати його добудову, делегуючи функції замовника/забудовника/генпідрядника ліцензованій будівельній організації, саме відповідач повинен був відшкодувати вартість незавершеного будівництва Запорізькій міській раді після завершення будівництва у виді житла;
- акту передачі-прийняття об`єкта незавершеного будівництва від 26 листопада 2007 року, згідно з яким саме відповідач прийняв об`єкт для організації його подальшої добудови;
- листу арбітражного керуючого Швеця Д. І., який здійснював ліквідаційну процедуру ТОВ "АБК" та відповідно був наділений повноваженнями керівника підприємства-банкрута, від 14 серпня 2015 року № 01/14-08, відповідно до якого: ТОВ "АБК" здійснювало діяльність щодо добудови об`єкта саме від імені відповідача; з моменту визнання ТОВ "АБК" банкрутом уся його господарська діяльність припинилася, об`єкт не був власністю ТОВ "АБК"; у будь-яких правовідносинах щодо будівництва об`єкта, крім як з відповідачем, ТОВ "АБК" не перебувало;
- листу виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21 вересня 2015 року № 12783/02-29/03, згідно з яким виконком підтвердив, що саме відповідачу був переданий об`єкт, який і повинен був бути облікований на позабалансовому рахунку відповідача;
- листу виконавчого комітету Запорізької міської ради від 06 квітня 2017 року № 02954/02-21/03, згідно з яким саме відповідачу об`єкт був переданий для завершення будівництва (на період будівництва);
- листу Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 30 жовтня 2018 року № 5623/01/01-07/6880, відповідно до якого виконавчими органами Запорізької міської ради розглядалося питання щодо повернення об`єкта міській раді саме відповідачем.
Суд апеляційної інстанції лише формально послався на договір від 27 листопада 2007 року № 130, не надавши оцінку передачі функцій змовника/забудовника/генпідрядника від відповідача до ТОВ "АБК" за цим договором, передачі юридичної відповідальності відповідача за неналежні якість та строки будівництва тощо.
Також суд апеляційної інстанції не врахував, що договір від 07 червня 2011 року № 382 був підписаний і відповідачем, саме після підписання договору відповідачем він набув чинності, усі зміни, доповнення до договору також набували чинності лише після їх погодження відповідачем, зобов`язання, прийняті ТОВ "АБК" перед відповідачем, поширюються на правовідносини за договором.
Зазначає, що оскільки ТОВ "АБК" не було самостійним забудовником і, відповідно, власником матеріалів, які складали об`єкт незавершеного будівництва, який можливо було реалізувати під час виконавчих дій чи під час процедури ліквідації і за рахунок цього відшкодувати позивачу кошти, внесені як інвестиції, то відповідач повинен нести солідарну відповідальність за договором від 07 червня 2011 року № 382.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі,витребувано з Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали справи.
У лютому 2022 року витребувана цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23 листопада 2007 року № 480/1 визначено замовником на завершення будівництва - спірного житлового будинку Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву". Передано відповідачу об`єкт незавершеного будівництва та зобов`язано останнього здійснити заходи щодо проектування, будівництва та введення об`єкта в експлуатацію у II кварталі 2009 року (т. 1 а. с. 17).
На виконання вищезазначеного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради 26 листопада 2007 року між Комітетом у справах сім`ї та молоді Запорізької міської ради та Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" укладено угоду про порядок і умови завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - спірного житлового будинку (т. 1 а. с. 18, 19).
Угодою сторони визначили порядок та умови завершення будівництва житлового будинку, а також відшкодування Запорізькій міській раді вартості зазначеного незавершеного будівництва. Пунктом 2.1 угоди передбачено, що Фонд відповідно до рішення Запорізького міськвиконкому приймає об`єкт на період будівництва та відповідно до Положення про Фонд організовує його добудову, делегуючи функції замовника/забудовника/генпідрядника ліцензованій будівельній організації. Пунктом 5 сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цією угодою сторони несуть відповідальність згідно з чинним на дату підписання цієї угоди законодавством України.
Відповідно до акта передачі-прийняття об`єкта незавершеного будівництва від 26 листопада 2007 року голова Комітету у справах сім`ї та молоді Запорізької міської ради передав, а директор фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" прийняв незавершене будівництво на АДРЕСА_1 для організації його подальшої добудови (т. 1 а. с. 20).
27 листопада 2007 року між Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ТОВ "АБК" укладено договір № 130, за яким Фонд доручив, а ТОВ "АБК" взяло на себе зобов`язання виконувати функції замовника/забудовника/генпідрядника для подальшої добудови незавершеного будівництва вказаного житлового будинку, та надав право бути представником у відповідних уповноважених органах, установах, організаціях усіх форм власності, а також надавати від імені Фонду всі необхідні заяви, довідки, одержувати необхідні довідки та документи з питань виконання доручення згідно з цим договором добудови (т. 1 а. с. 23-25).