Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/12077/19
провадження № 61-9853св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерство юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді
Наумової О. С. від 23 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
від 13 вересня 2022 року і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Міністерства юстиції України про відшкодування майнової і моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 29 грудня 2000 року є арбітражним керуючим і відповідно до Податкового кодексу України є самозайнятою особою, а отже його доходи оподатковуються за тими ж ставками, що і доходи фізичних осіб. На підставі листа ГУ юстиції у Дніпропетровській області № 10-47/2811 від 13 травня 2014 року до Управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату та банкрутства Міністерства юстиції України з 23 червня 2014 року дію його свідоцтва
про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого було припинено. За результатами оскарження ним наказу Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23 червня 2014 року, на підставі наказу від 25 грудня 2015 року Міністерства юстиції України № 2778/5 з 06 січня 2016 року поновлено дію його свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 582 від 26 березня 2013 року та занесено відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
ОСОБА_1 вказував, що на момент винесення наказу про припинення дії свідоцтва він був призначений судом ліквідатором у справах Господарського суду Дніпропетровської області № 24/5005/10848/2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_2 - справа порушена 21 грудня 2012 року; № 29/5005/952/2012 про банкротство ФОП ОСОБА_3 - справа порушена 23 лютого 2012 року; № 34/5005/10374/2012 про банкротство ФОП ОСОБА_4 - справа порушена 25 грудня 2012 року. Отже, у цих справах він був позбавлений права на здійснення діяльності арбітражного керуючого з 23 червня 2014 року по 06 січня 2016 року.
Із урахуванням зазначеного та уточнень, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь майнову шкоду за період з 23 червня 2014 року по 06 січня 2016 року у розмірі 692 987, 22 грн; моральну шкоду у розмірі 36 000, 00 грн, тобто по 2 000, 00 грн за кожний місяць порушення законного права на зайняття професійною діяльністю.
Історія розгляду справи
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 спричинену майнову шкоду в розмірі 692 987, 22 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 36 000, 00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційні скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року касаційні скарги Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 36 000,00 грн Верховним Судом не переглядалися.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не врахували, що саме на позивача покладається обов`язок доведення наявності збитків (шкоди) та причинного зв`язку. Суди не перевірили чи існують умови для відшкодування збитків (шкоди), зокрема чи міг позивач реально отримати доходи.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій посилався на те, що за час існування винесеного наказу про скасування дії свідоцтва він поніс майнову шкоду у період з 23 червня 2014 року по 06 січня 2016 року (18 місяців 14 днів), з розрахунку мінімального розміру заробітної плати 6 000, 00 грн. Тобто він не отримав дохід у розмірі 996 387, 09 грн. Вважав, що ці кошти навіть у разі відсутності майна у боржника стягуються за рахунок кредиторів, як це вказано, наприклад, у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 916/1503/17. Наявність збитків (шкоди) виражається в неможливості отримання заробітної плати (грошової винагороди) з вини Міністерства юстиції України, яке прийняло наказ про анулювання свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь майнову шкоду у розмірі
996 387, 09 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро), Міністерства юстиції України про відшкодування майнової шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено заподіяння йому збитків внаслідок прийняття Міністерством юстиції України наказу від 23 червня 2014 року № 41004/5 про анулювання свідоцтва, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню. Позивачем не надано відповідної ухвали господарського суду про припинення повноважень арбітражного керуючого з підстав, визначених частиною восьмою
статті 26, частини восьмої статті 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У наданих позивачем ухвалах господарського суду відсутнє посилання на указані норми Закону, з чого слідує, що повноваження ОСОБА_1 не були припинені судом внаслідок прийняття Міністерством юстиції України наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Припинення повноважень арбітражного керуючого і, як наслідок, припинення отримання грошової винагороди залежить від рішення комітету кредиторів та відповідної ухвали господарського суду про припинення повноважень арбітражного керуючого. Таким чином, припинення повноважень арбітражного керуючого могло статися у будь-який момент, не залежно він наявності або відсутності оспорюваного позивачем наказу Міністерства юстиції України. Причинно-наслідкового зв`язку між наказом Міністерства юстиції України та нездійснення позивачем професійної діяльності арбітражного керуючого не встановлено.
Позивачем також не було надано жодних доказів на підтвердження того, коли він востаннє отримував грошову винагороду по визначених ним справах про банкрутство і в якому розмірі, які заходи він вчинив задля одержання неотриманої винагороди.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року -без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння йому збитків внаслідок прийняття Міністерствам юстиції України наказу від 23 червня 2014 року № 41004/5 про анулювання свідоцтва. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що припинення його повноважень, як арбітражного керуючого, відбулося з підстав, визначених частиною восьмою статті 26, частиною восьмою статті 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Повноваження ОСОБА_1 припинені господарським судом не у зв`язку із прийняттям наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Отже позивачем не доведено наявності прямого причинного зв`язку між можливим збитками та оспорюваним ним у адміністративному судочинстві наказом від 23 червня 2014 року про анулювання свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
06 жовтня2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2018 року у справах
№ 904/6897/17, від 04 жовтня 2018 року у справі № 916/1503/17,
від 09 листопада 2018 року у справі № 905/2454/16, від 14 листопада
2018 року у справі № 904/270/17, від 11 грудня 2019 року у справі
№ 320/4938/17, від 23 червня 2021 року у справі № 201/12077/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 стверджує, що неправомірність поведінки органу державної влади, яка виражається у незаконному позбавленні права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, встановлена судовими рішеннями у справі № 804/9907/14. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у цій справі та направляючи справу на новий розгляд, залишив судові рішення першої та апеляційної інстанції без змін в частині стягнення моральної шкоди, що свідчить про встановлення вини відповідачів. Верховний Суд при поверненні справи на новий розгляд до суду першої інстанції вказав єдину обставину, яку потрібно з`ясувати, це наявність збитків (шкоди) та причинного зв`язку між діями відповідачів та збитками. Позивач вважає, що подав до суду усі необхідні докази, які підтверджують понесенні ним збитки у вигляді не отриманої грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора, а також свідчать, що збитки заподіяні саме через неправомірну поведінку відповідачів, яка встановлена судовими рішеннями.
Заявник також вказує, що судовими рішеннями у справі № 804/9907/14 встановлено, що після отримання судом наказу Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23 червня 2014 року про анулювання його свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, його було відразу відсторонено від виконання покладених на нього обов`язків. В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня
2015 року у справі № 24/5005/10848/2012 встановлено причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів та шкодою у вигляді неотриманої заробітної плати. Заявник стверджує, що єдиною підставою для припинення повноважень арбітражного керуючого у справах про банкрутство став наказ Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23 червня 2014 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/12077/19.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерства юстиції України про відшкодування майнової шкоди призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданих відзивах (які є аналогічними за змістом) на касаційну скаргу Міністерство юстиції України та Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) посилаються на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення. Відповідачі вказують, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, зроблено обґрунтовані висновки про відсутність причинного зв`язку між наказом Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23 червня 2014 року та позбавленням позивача можливості виконувати свою професійну діяльність ліквідатора у справі № 34/005/10374/2012 у період з 2014 року по
2016 рік та отримувати відповідну винагороду. Позивач повинен був довести, що міг і повинен був отримати такі доходи, і тільки неправомірні дії Міністерства юстиції України стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
У поданих додаткових поясненнях ОСОБА_1 посилається на те, що наведені у відзиві аргументи є необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених причинно-наслідкових зв`язків між наявною шкодою та незаконними діями органу державної влади щодо анулювання свідоцтва арбітражного керуючого, що потягло за собою втрату заробітку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 29 грудня 2000 року мав статус арбітражного керуючого, йому було видано свідоцтво № 582 від 26 березня 2013 року.
Наказом Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23 червня 2014 року "Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 582 від 26 березня 2013 року, видане ОСОБА_1, на підставі подань Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), у зв`язку із застосуванням до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 16 червня 2014 року № № 58, 59 та протоколу її засідання від 12 червня 2014 року № 15/06/14.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 07 жовтня 2014 року у справі № 804/9907/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 22 вересня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду
від 17 серпня 2016 року, визнано протиправним наказ Міністерства юстиції України № 1004/5 від 23 червня 2014 року в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1 Зобов`язано Міністерство юстиції України відновити арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) ОСОБА_1 дію свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 582 від 26 березня 2013 року та внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію щодо відновлення арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) ОСОБА_1 дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 582
від 26 березня 2013 року.
Адміністративний суд дійшов висновку про недоведеність представниками відповідача правомірності прийнятого наказу, наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, визначених частиною 7 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), відсутність доказів грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника, до яких призвело грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень.
На підставі наказу від 25 грудня 2015 року Міністерства юстиції України № 2778/5 з 06 січня 2016 року поновлено дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 582 від 26 березня
2013 року та внесено відповідну інформацію до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року у справі № 201/12812/16-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, Міністерства юстиції України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової і моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у справі № 201/12812/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, Міністерства юстиції України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу влади, закрито.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року касаційну скаргу задоволено та скасовано ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 201/12812/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 30 листопада 2016 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Змінюючи рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 30 листопада 2016 року у справі № 201/12812/16-ц в частині мотивів відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем пред`явлені вимоги до ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, Міністерства юстиції України, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади. Однак ГТУ юстиції у Дніпропетровській області та Міністерство юстиції України не можуть бути належним відповідачами у цій категорії справ.
Підставою позову у вказаній справі було протиправність наказу Міністерства юстиції України від 23 червня 2014 року за № 1004/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого", внаслідок якого позивач не отримав плату за послуги арбітражного керуючого у розмірі 52 876, 66 грн у справах про банкрутство (справа № 24/5005/10848/2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_2, справа № 29/5005/952/2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 ; справа № 34/5005/10374/2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 ).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня
2014 року у справі № 34/5005/10374/2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на дії ліквідатора задоволено частково, визнано дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 при проведенні ліквідаційної процедури у справі № 34/5005/10374/2012 неправомірними; усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обов`язків ліквідатора, визнано недійсним договір про утримання батька (виплата аліментів) від 09 лютого 2011 року, в іншій частині визнання вказаного договору нікчемним - в задоволенні скарги відмовлено.