Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 359/1255/22
провадження № 61-9987св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Мануфактурний двір",
відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",
треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Галина Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактурний двір" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня
2022 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В.,
Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мануфактурний двір" (далі - ТОВ "Мануфактурний двір") до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), треті особи:
ОСОБА_1, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г. М., про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку, а також припинення права власності на ці об`єкти нерухомого майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що 09 жовтня 2006 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-банк", та
ОСОБА_1 уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов`язався надавати грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту у розмірі
277 000 доларів США, а позичальник зобов`язався щомісячно до 08 жовтня 2016 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування коштами у розмірі 12,25% річних.
Крім того, 08 травня 2007 року ті ж самі сторони уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк зобов`язався надавати грошові кошти окремими частинами (траншами) у межах максимального ліміту в розмірі 237 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 07 травня 2017 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування коштами у розмірі 13% річних.
Також 11 лютого 2008 року АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 уклали договір про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов`язався надавати грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту в розмірі 334 300 доларів США,
а позичальник зобов`язався щомісячно до 10 лютого 2018 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування коштами
в розмірі 13,5% річних.
На забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів, 09 жовтня 2006 року, 08 травня 2007 року та 11 лютого 2008 року АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та
ТОВ "Мануфактурний двір" уклали іпотечні договори, предметами яких є належні позивачу будівлі швейної фабрики та земельна ділянка площею 1,3893, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, що розташовані на
АДРЕСА_1 .
Зазначав, що 03 червня 2021 року приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г. М. прийняла рішення, індексні номери 58535243 та 58532157, про проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за АТ "Альфа-Банк".
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями приватного нотаріуса, оскільки вважає, що в змісті іпотечних договорів, укладених між ним та банком, відсутні іпотечні застереження, на підставі яких банк міг звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач не уклав з АТ "Альфа-Банк" договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
На думку позивача, вказані обставини свідчать про відсутність підстав для державної реєстрації за АТ "Альфа-Банк" права власності на спірні будівлі швейної фабрики та земельну ділянку. Крім того, зазначив, що за вказаних обставин рішенням Господарського суду Київської області від 17 червня
2020 року було скасовано попередню державну реєстрацію за відповідачем права власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
Посилаючись на викладене, ТОВ "Мануфактурний двір" просило суд скасувати рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г. М. №58535243 та №58532157 від 03 червня 2021 року, а також припинити право власності АТ "Альфа-Банк" на будівлі швейної фабрики та земельну ділянку, які є предметом іпотеки.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, у задоволенні позову
ТОВ "Мануфактурний двір" відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що банк надав приватному нотаріусу як державному реєстратору усі необхідні документи для проведення державної реєстрації на предмет іпотеки, в тому числі договори іпотеки, які містять застереження щодо можливості позасудового врегулювання спору - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності, а також докази направлення іпотекодавцю вимог про усунення порушень, а тому у державного реєстратора не було підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "Мануфактурний двір" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у іпотечних договорах відсутні застереження щодо можливості позасудового врегулювання спору - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності. Такі обставини встановлені також рішенням Господарського суду Київської області від 17 червня 2020 року (справа № 910/11241/19), яким було скасовано попередню державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти нерухомого майна за відповідачем, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребує доказуванню. Зазначає, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки, не передбачала такої підстави для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки як іпотечне застереження. Таке могло бути реалізоване шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року від АТ "Альфа-Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що договори іпотеки містять застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно у позасудовому порядку. Таке застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі
№ 199/8324/19.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 16 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 жовтня 2006 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є
АТ "Альфа-банк", та ОСОБА_1 уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов`язався надавати грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту у розмірі 277 000 доларів США, а позичальник зобов`язався щомісячно до 08 жовтня 2016 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування коштами у розмірі 12,25% річних.
Крім того, 08 травня 2007 року ті ж самі сторони уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк зобов`язався надавати грошові кошти окремими частинами (траншами) у межах максимального ліміту в розмірі 237 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 07 травня 2017 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування коштами у розмірі 13% річних.
Також 11 лютого 2008 року АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 уклали договір про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов`язався надавати грошові кошти окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту в розмірі 334 300 доларів США,
а позичальник зобов`язався щомісячно до 10 лютого 2018 року повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування коштами
в розмірі 13,5% річних.
На забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів, 09 жовтня 2006 року, 08 травня 2007 року та 11 лютого 2008 року АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та
ТОВ "Мануфактурний двір" уклали іпотечні договори, предметами яких є належні позивачу будівлі швейної фабрики та земельна ділянка площею 1,3893, кадастровий номер 3220886401:01:013:0008, що розташовані на
АДРЕСА_1 .
У пунктах 4.1, 4.5 іпотечних договорів передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем та/або позичальником зобов`язань за основним зобов`язанням іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
03 червня 2021 року приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г. М. прийняла рішення, індексні номери 58535243 та 58532157, про проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за АТ "Альфа-Банк".
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).
У частині першій статті 12 Закону Українивказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У частинах першій, третій статті 33 цього Законупередбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12цього Закону.
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38цього Закону.
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.