Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 638/5138/18
провадження № 61-2303 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шипович В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку - ОСОБА_3, батьком якої є відповідач ОСОБА_2 .
Зазначала, що донька проживає разом з нею, відповідач не надає належну матеріальну допомогу на утримання дитини у добровільному порядку та на власний розсуд визначає суму аліментів, яка не покриває навіть третини дійсних щомісячних витрат на дитину.
Вказувала, що з жовтня 2015 року донька відвідує приватний дошкільний заклад в Центрі раннього розвитку Олени Чернявської "Школа радості", для підтримання здоров`я та фізичного розвитку дитини 1-2 рази на тиждень вона з донькою відвідує басейн, 3 рази на тиждень дитина відвідує заняття з хореографії, щорічно вона возить дитину на оздоровчий відпочинок, для духовного розвитку дитина відвідує ляльковий театр, цирк, філармонію, органний зал, театральні вистави, кінотеатри, дельфінарій. Витрати на дитину складають близько 23 000 грн-24 000 грн на місяць.
Відповідач є здоровою, працездатною та матеріально забезпеченою особою, проживає у власній трикімнатній квартирі, на утриманні інших осіб не має, є співзасновником семи підприємств, у двох з яких займає посаду директора, крім того, займає громадські посади у Спілці підприємств Харківської області, Харківському регіональному антикорупційному комітеті, Федерації альпінізму та скелелазіння, отже має можливість надавати матеріальну допомогу у достатньому для утримання дитини розмірі.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 11 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення факту нецільового використання аліментів та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини.
Зустрічний позов мотивовано тим, що з 2003 року по квітень 2014 року він проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від фактичних шлюбних відносин сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення фактичних шлюбних відносин у квітні 2014 року дитина залишилась проживати разом з матір`ю.
Незважаючи на перешкоди у спілкуванні з дитиною, які чинить ОСОБА_1, він добровільно приймає участь у матеріальному забезпеченні дитини, з квітня 2014 року по травень 2015 року сплачував аліменти шляхом передачі грошових коштів готівкою під час особистих зустрічей або через третіх осіб. Траплялись випадки, коли аліменти на утримання дитини відповідачем не отримувалися, а грошові кошти поверталися за закінченням терміну зберігання. У період з травня 2015 року до моменту подачі зустрічного позову ним було сплачено аліментів на загальну суму: у 2015 році - 39 000 грн, у 2016 році - 64 000 грн, у 2017 році - 74 500 грн, у 2018 році (до моменту подачі позову) - 47 000 грн.
Вважав, що влаштування дитини до приватного садка Центр раннього розвитку Олени Чернявської "Школа радості" та додаткових гуртків і занять здійснено відповідачем у порушення вимог статті 157 СК України, статті 8 Закону України "Про дошкільну освіту", оскільки встановлення відповідачем на власний розсуд такого розпорядку дня, при якому дитина з віку 2,5 роки по 10-12 годин на день перебуває в оточенні сторонніх осіб, позбавляє батька бачитися з донькою та приймати участь у її вихованні, що вочевидь, не відповідає інтересам дитини, а оплата такого дитячого садка у сумі 6 500-7 000 грн на місяць є нецільовим використанням аліментів, які він сплачує на утримання дитини. Також вважав нецільовим використанням аліментів придбання годинника із функцією стеження за місцезнаходженням дитини.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_1, сплачених ним у період з травня 2015 року по липень 2018 року на утримання доньки ОСОБА_3 та зобов`язати відповідача використовувати аліменти виключно за цільовим призначенням; встановити йому порядок сплати аліментів шляхом внесення 100 % частини від їх розміру на особистий рахунок ОСОБА_3 у відділенні Державного ощадного банку України; зобов`язати відповідача узгоджувати з ним необхідність та доцільність придбання речей, товарів, послуг (одяг, харчування, іграшки, розвиваючі книжки, розваги, атракціони, відвідування культурно-масових заходів) для малолітньої ОСОБА_3, необхідність і доцільність влаштування дитини до тих чи інших навчальних закладів, гуртків, секцій та узгоджувати розмір необхідних для цього витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року у складі судді Подус Г. С. первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення повноліття.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково первісні позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач сплачує аліменти на утримання дитини у добровільному порядку, проте конкретну суму і їх періодичність встановити неможливо, тому доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дитини, є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої донькиГен Поліни, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та немотивованими, фактично зводяться до незгоди ОСОБА_2 із розподілом та використанням ОСОБА_1 грошових коштів, наданих ним в добровільному порядку на утримання дитини. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження використання відповідачем грошових коштів не за цільовим призначенням.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року у частині розміру стягнутих аліментів змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення повноліття.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що
ОСОБА_2 добровільно сплачує аліменти на утримання доньки, розмір яких визначається ним на власний розсуд та складає близько 6 000 грн щомісяця. Урахувавши, що ОСОБА_2 є працездатною особою, визнає свій обов`язок матеріально забезпечувати свою неповнолітню дитину та вважає, що достатнім розміром аліментів на утримання дитини є сума у розмірі 6 000 грн щомісяця, яку він, враховуючи свій майновий стан, має можливість сплачувати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру стягнутих з нього аліментів на утримання дитини до 6 000 грн щомісяця.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту нецільового використання аліментів з боку відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у зміненій частині скасувати й залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року у цій частині.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16, від 07 жовтня 2021 року у справі № 646/1398/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 638/5138/18 із Дзержинського районного суду м. Харкова.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що неї було надано належні та допустимі докази понесення щомісячних витрат на дитину в розмірі 24 850 грн-28 315 грн (без урахування витрат, які неможливо довести, зокрема, витрат на придбання харчових продуктів на ринку, добровільних внесків, візитів до кафе і ресторанів, поточних витрат на відпочинок тощо), які не спростовано при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Зазначає, що відповідач є здоровою, працездатною та матеріально забезпеченою особою, проживає у власній трикімнатній квартирі, на утриманні інших осіб не має, є співзасновником семи підприємств, у двох з яких займає посаду директора, має корпоративні права та частки в господарських товариствах: ТОВ "Рекламне агенство Юта", ТОВ "Золоті сторінки-Захід", ТОВ "Золоті сторінки", ТОВ "Друкарня на Бажанова", ТОВ "Ательє", ТОВ "Рекламний альянс", ТОВ "Тотем 28", від яких отримує значний дохід, систематично здійснює подорожі за кордон та у межах України, а отже має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у визначеному судом першої інстанції розмірі. Крім того, ОСОБА_2 займає громадські посади у Спілці підприємств Харківської області, Харківському регіональному антикорупційному комітеті, Федерації альпінізму та скелелазіння, що також свідчить про високий рівень його забезпеченості, який дозволяє йому займатися громадською діяльністю на безоплатній основі.
Зауважила, що після подання позову про стягнення аліментів ОСОБА_2 почав приховувати власні доходи з метою несплати аліментів на доньку у розмірі, необхідному для забезпечення їй належного рівня життя та всебічного розвитку, як того вимагає стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства". Фінансова грамотність відповідача щодо перенаправлення потоків своїх доходів та мінімізація оподаткування у вигляді заниження сум суто заробітної плати не може свідчити про низький рівень його доходів, оскільки основним джерелом його доходів не є заробітна плата.
Судові рішення оскаржуються у частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5, т. 1).
Малолітня донька сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.15, т. 1).
На підтвердження витрат на утримання дитини ОСОБА_1 надала суду: копії квитанцій про нарахування комунальних платежів, квитанції про сплату комунальних платежів (а. с. 16-21, т.1); квитанції про отримання послуг (відвідування різних заходів) (а. с. 22-25, т. 1); квитанції про сплату послуг дошкільного виховання (а. с. 26-29, т. 1; а. с. 189-200, т. 2); договори про отримання туристичних послуг (а. с. 30-36, 38-41, т. 1); підтвердження бронювання відпочинку (а. с. 37, т. 1); копії посадочних квитків (а. с. 42-50, т. 1); копії квитків на відвідування дитячих заходів (а. с. 52-55, т. 1); товарні чеки на придбання дитячих речей (а. с. 56-73, т. 1); накладну на придбання електротоварів (смарт годинник) (а. с. 74, т. 1); квитанції на придбання ліків (а. с. 78-80, т. 1); заяви про зарахування дитини на розвиткові заняття (а. с. 92-94, т. 2); медичні довідки (а. с. 95-101, т. 2), договори про надання освітніх послуг (а. с. 102-166, т. 2); квитанції на оплату гуртків (а. с. 168-183, т. 2); чеки на придання продуктів харчування (а. с. 238-252, т. 2).
ОСОБА_2 добровільно щомісячно сплачує ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, що підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями за період з червня 2014 року по липень 2018 року, фактичний розмір яких складає 6 000 грн на місяць (а. с.134-177, т. 1) .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.