Постанова
Іменем України
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 199/3189/18
провадження № 61-20117св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс", виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Євтушок Тетяною Андріївною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в складі колегії суддів Демченко Е. Л., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У травні 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивував тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Вказував, що зазначене нежитлове приміщення належало територіальній громаді на праві комунальної власності, реєстрація якого була проведена 10 липня 2013 року. Зазначав, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", що було пов`язано з реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном.
Указував, що 06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження в справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, однак на час відкриття провадження в справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого спірне нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі підприємства за відсутності для цього правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі №38/5005/6637/2012 ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо підприємства, в ході здійснення якої арбітражний керуючий Барановський О. В. всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради включив нежитлове приміщення АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси підприємства-банкрута з метою продажу. У подальшому вказане нежитлове приміщення було відчужене шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів, переможцем яких стало ТОВ "Тулс", яке 31 липня 2013 року уклало з ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 71в.
Зазначав, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі. Зокрема, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, у тому числі спірного нежитлового приміщення та визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №5868 від 31 липня 2013 року.
Оскільки нежитлове приміщення № 71в вибуло з власності територіальної громади поза її волею, прокурор уважав, що громада має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 ЦК України.
З урахуванням того, що спірне нежитлове приміщення було неодноразово відчужене та останнім його власником є ОСОБА_1, позивач просив витребувати з її незаконного володіння на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що вимоги прокурора є обґрунтованими, виходячи зі змісту статті 388 ЦК України, однак позивач звернувся до суду поза межами позовної давності, перебіг якої розпочався 31 липня 2013 року (з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №71 В між підпорядкованим Дніпропетровській міській раді ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району та ТОВ "ТУЛС"). При цьому суди також прийняли до уваги, що Дніпровська міська рада була учасником справи про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, в межах розгляду якої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2012 року було встановлено припинення повноважень Дніпропетровської міської ради як представника спірного майна. Враховуючи викладене, суди зробили висновок, що на день подачі позову 14 травня 2018 року спливла позовна давність за вимогою про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України, що є підставою для відмови в позові.
Апеляційний суд також зазначив, що Дніпровська міська рада своїм рішенням №41/22 від 28 березня 2012 року затвердила проміжний ліквідаційний баланс ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, який має включати відомості й про склад майна юридичної особи, що ліквідується. Колегія суддів також врахувала наявність ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року, постановленої за результатами скарги КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на дії ліквідатора, якою встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об`єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника.
Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, вважаючи, що Дніпровській міській раді стало відомо про відчуження спірного майна 23 липня 2013 року, коли було постановлено ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/6637/2012, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що вказана ухвала не містить переліку нерухомого майна, включення якого до ліквідаційної маси підприємства-боржника оскаржувалося, а також відомостей про відчуження будь-якого нерухомого майна, належного підприємству-банкруту, що свідчить про передчасність висновку суду про те, що за наслідками розгляду цієї скарги Дніпропетровська міська рада мала можливість дізнатися про порушення власних прав щодо спірного майна.
Колегія суддів касаційного суду також зазначила, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора про те, що КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", яке оскаржувало дії ліквідатора, є самостійною юридичною особою та на власний розсуд здійснює захист своїх прав та інтересів, а тому реалізація ним своїх процесуальних прав у справі
№ 38/5005/6637/2012 не може бути підставою для обмеження права на судовий захист майнових прав Дніпровської міської ради у цій справі. При цьому апеляційний суд не врахував, що Дніпровська міська рада не була залучена до участі в справі № 38/5005/6637/2012 до 12 квітня 2016 року.
Суд касаційної інстанції також звернув увагу апеляційного суду на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута спірного об`єкта нерухомого майна, а також визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року, та договір купівлі-продажу №5868 від 31 липня 2013 року, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ТОВ "Тулс". Колегія суддів зазначила, що зазначений договір купівлі-продажу за своєю правовою природою є не нікчемним, а оспорюваним правочином, а тому правова оцінка його недійсності пов`язується саме з відповідними висновками рішення суду про таке, що є правомірним способом захисту цивільного права та інтересу. Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи пов`язаний початок перебігу позовної давності з наведеними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою, сформульованою в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі№ 38/5005/6637/2012.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради приміщення № 71В по вул. Марії Лисаченко,17 у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта житлової нерухомості 114058512101) загальною площею 85,8 м?.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року, постановленої за результатами скарги КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на дії ліквідатора, якою встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об`єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника без визначення переліку таких об`єктів не свідчить про обізнаність Дніпровської міської ради про порушення свого права. При цьому апеляційний суд прийняв до уваги, що Дніпровська міська рада була залучена до участі в справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП лише 12 квітня 2016 року та зазначив, що КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", яке оскаржувало дії ліквідатора, є самостійною юридичною особою та на власний розсуд здійснює захист своїх прав та інтересів, а тому реалізація ним своїх процесуальних прав у справі № 38/5005/6637/2012 не може бути підставою для обмеження права на судовий захист майнових прав Дніпровської міської ради у цій справі. Суд прийняв до уваги, що лише ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута спірного об`єкта нерухомого майна, а також визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року, та договір купівлі-продажу №5868 від 31 липня 2013 року, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ТОВ "Тулс". Колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги про те, що про порушення прав та інтересів територіальної громади прокуратурі стало відомо 01 вересня 2015 року, тобто з дати звернення прокурора до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії ліквідатора.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідачки щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом порушеного права. Вказувала, що Дніпровська міська рада була обізнана про порушення права територіальної громади ще в 2011 році, коли звернулася до суду з позовом до ВРЖЕП про зобов`язання передати об`єкти нерухомого майна на баланс іншому комунальному підприємству. При цьому в 2012 році Дніпровська міська рада затвердила проміжний ліквідаційний баланс ВРЖЕП та не висловлювала заперечень щодо включення до нього спірного нежитлового приміщення. Зазначає також, що з призначенням ліквідатора ВРЖЕП Дніпровська міська рада втратила правомочності власника щодо спірного майна та з цього моменту була обізнана про порушення свого права. Крім того, на думку заявника, суду слід було врахувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року, постановлену за результатами скарги КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на дії ліквідатора, якою встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об`єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника. У випадку неврахування зазначених доводів апеляційний суд на переконання відповідачки мав відраховувати початок перебігу позовної давності з 31 липня 2013 року, тобто з дати укладення договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення за результатами проведення торгів. Зазначала також, що в серпні 2013 року ліквідатор ВРЖЕП двома окремими листами повідомив Дніпровську міську раду про укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна та припинення права комунальної власності територіальної громади на таке майно. Щодо обізнаності прокуратури про порушення прав територіальної громади, то відповідачка вказує, що ще в червні 2014 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно службових осіб Дніпропетровської міської ради та ВРЖЕП про відчуження об`єктів комунального майна територіальної громади. Посилалася також на те, що з оскарженої постанови неможливо встановити точну дату обізнаності прокуратури про факт порушення прав територіальної громади, оскільки апеляційний суд зазначив, що "про порушення прав прокуратурі стало відомо лише 01 вересня 205 року".
Крім доводів щодо пропуску позовної давності відповідачка посилається на те, що суб`єктом віндикації в даному випадку може бути лише ліквідатор ВРЖЕП, а не територіальна громада, а також на те, що витребування в неї майна покладе на неї надмірний тягар як на добросовісного набувача нерухомого майна.
У січні 2022 року від Дніпровської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд правильно визначився з моментом початку перебігу позовної давності в справі, що переглядається. Наполягає також на тому, що в цій справі Дніпровська міська рада є насамперед власником спірного майна, а не органом державної влади, який не забезпечив схоронність нерухомого майна держави (громади) та яким порушено принцип належного урядування. Вказує, що вибуття нерухомого майна з власності Дніпровської міської ради відбулося не внаслідок помилки цього органу, а внаслідок злочинних дій голови ліквідаційної комісії ВРЖЕП, якого вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2016 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року касаційну скаргу в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто особі, яка її подала; відкрито касаційне провадження в справі в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.
У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року в справі № 199/8047/16-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 522/14454/15-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 520/7397/15-ц, від 16 жовтня 2019 року в справі № 522/23155/16-ц, від 26 вересня 2019 року в справі № 2-4352/11, від 16 грудня 2020 року в справі № 496/3663/16-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 641/9904/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 345/4014/17, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 2-3872/11, від 13 листопада 2019 року в справі № 2/1522/12319/11, від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15, від 20 листопада 2018 року в справі № 372/2592/15, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 27 травня 2020 року в справі № 905/294/17, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 372/2592/15-ц.
Аналіз вимог касаційної скарги (залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності) дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду підлягає перегляду в касаційному порядку виключно в частині правильності застосування положень матеріального закону про позовну давність.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 1991 року "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради
від 26 вересня 2001 року, затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.
На підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 1991 року та від 26 вересня 2001 року відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08 липня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .