ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 922/751/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 (суддя Лаврова Л. С.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (головуючий суддя Зубченко І. В., судді Радіонова О. О., Чернота Л. Ф.)
у справі № 922/751/20
за позовом Харківської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний реєстратор комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Дергачівської районної ради Харківської області Шевцова Лариса Вікторівна,
про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та звільнення земельної ділянки
(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Харківська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (далі - відповідач, ПрАТ Концерн АВЕК та Ко) про:
- скасування державної реєстрації права власності ПрАТ Концерн АВЕК та Ко на нежитлову будівлю літ.З-1 загальною площею 20,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, буд. б/н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1756139963101, номер запису про право власності: 30112630) (далі - нежитлова будівля літ.З-1, спірний об`єкт);
- припинення права власності ПрАТ Концерн АВЕК та Ко на нежитлову будівлю літ.З-1;
- зобов`язання ПрАТ Концерн АВЕК та Ко звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,5213 га, кадастровий номер 6310136600:09:001:0082, за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, яка використовується ПрАТ Концерн АВЕК та Ко, шляхом демонтажу нежитлової будівлі літ.З-1 з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.
2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що: у забудовника під час державної реєстрації у 2019 році права власності був відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об`єкта до експлуатації, оскільки нежитлова будівля літ.З-1 була самочинно збудованим приміщенням № 15 та в експлуатацію не приймалася, право власності на неї не реєструвалося; реєстрація прав проведена з порушенням вимог чинного законодавства; спірний об`єкт розміщено в межах червоних ліній проектованої магістралі; ПрАТ Концерн АВЕК та Ко фактично використовує земельну ділянку шляхом її самовільного зайняття.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, у позові відмовлено.
4. У прийнятті зазначених рішення та постанови суди попередніх інстанцій виходили з того, що: позивач не довів належними та допустимими доказами у контексті приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) самочинності побудови нежитлової будівлі З-1; у свою чергу, ПрАТ Концерн АВЕК та Ко надало докази, які свідчать про те, що воно є законним власником спірного об`єкта, права власності на яке зареєстровано згідно з вимогами чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, справу № 922/751/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
6. Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо права органу місцевого самоврядування на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою, викладених у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17, від 27.10.2020 у справі № 911/3454/17, від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18, від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 24.07.2019 у справі № 464/1089/11, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 29.01.2020 у справі № 642/1536/17-ц.
7. Стосовно висновків Верховного Суду щодо ефективного способу захисту порушеного права скаржник посилається на постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.
8. В частині доводів щодо можливості призначення експертизи за ініціативою суду скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17.
9. Окрім того скаржник зазначає про безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання позивача про призначення будівельно-технічної експертизи для визначення самочинності побудови спірного об`єкта.
10. Позивач посилається на проведення 28.01.2019 державної реєстрації з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема без подання державному реєстратору документа, що підтверджує прийняття нежитлової будівлі літ. З-1 до експлуатації.
11. Скаржник зазначає про неналежне дослідження судом зібраних у справі доказів, зокрема, матеріалів інвентаризаційної справи; неналежне встановлення обставин щодо самочинності побудови спірного об`єкта; недолучення до матеріалів справи документів, доданих Радою до апеляційної скарги.
12. Окрім того скаржник посилається на встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема: довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акта приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2005 року; технічного паспорта на громадський будинок нежитлову будівлю З-1, виготовлений станом на 09.01.2019; довідки ПП "Земельно-проектне бюро АГ Ріелті" від 09.01.2019.
Позиція інших учасників справи
13. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві відповідач повністю погоджується з висновками судів про безпідставність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, зазначає про недоведення позивачем тих обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суди попередніх інстанцій дослідили, що Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації по просп.50-річчя ВЛКСМ (нині - просп. Ювілейний) на підставі акта державної приймальної комісії від 27.11.1996 введено в експлуатацію другу чергу речового ринку.
15. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №609 від 07.08.1997 Про затвердження акта приймання до експлуатації об`єктів другої черги речового ринку по просп.50-річчя ВЛКСМ у Київському районі затверджено акт державної комісії по прийманню до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів другої черги речового ринку по пр.50-річчя ВЛКСМ, Акціонерного товариства Концерн АВЕК та Ко, загальною торговельною площею 36.010,0 кв.м на 6.000 торгових місць.
16. 03.09.1997 на підставі названого рішення виконавчого комітету Харківської міської ради та акта державної приймальної комісії по прийманню до експлуатації закінченого будівництвом об`єкту від 21.04.1997, видане реєстраційне посвідчення на наступні нежитлові будівлі: літ.Д-1 заг.площею 37,4 кв.м, літ.Е-1 заг.площею 603,3 кв.м, літ.Ж-1 заг.площею 21,3 кв.м, літ.З-1 заг.площею 144,8 кв.м, літ.И-1 заг.площею 34,7 кв.м, літ.К-1 заг.площею 103,7кв.м, літ.Л-1 заг.площею 126,7 кв.м, літ.М-1 заг.площею 72,4 кв.м. Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації за Акціонерним товариством Концерн АВЕК та Ко зареєстроване право власності на зазначені нежитлові будівлі за реєстровим №1754.
17. Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 26.02.2004 повторно видано реєстраційне посвідчення на вищевказані нежитлові приміщення, серед яких приміщення літ.З-1 загальною площею 144,8 кв.м.
18. 12.11.2018 між відповідачем (замовник) і ПП "Земельно-проектне бюро АГ Ріелті" (виконавець) укладено договір на виконання робіт №14/11/18, предметом якого є технічна інвентаризація та виготовлення технічних паспортів на нежитлові будівлі, у тому числі нежитлову будівлю літ.З-1, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний. На виконання умов названого договору виконавцем 09.01.2019 виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю літ.З-1 загальною площею 20,5 кв.м (7,0*5,45, h2.50).
19. ПП "Земельно-проектне бюро АГ Ріелті" 09.01.2019 надано довідку б/н, відповідно до якої, у зв`язку із демонтажем (знесенням) частини нежитлової будівлі літ.З-1, її площа зменшилася на 124,3 кв.м і на момент обстеження становить 20,5 кв.м, самочинне будівництво відсутнє.
20. 28.01.2019 згідно з довідкою ПП "Земельно-проектне бюро АГ Ріелті" б/н від 09.01.2019; акта державної приймальної комісії по прийманню до експлуатації закінченого будівництвом об`єкту б/н від 21.04.1997; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №1177 від 27.11.1996; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №609 від 07.08.1997 державним реєстратором Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради Харківської області зареєстроване право власності за ПрАТ Концерн АВЕК та Ко на нежитлову будівлю літ.З-1 загальною площею 20,5кв.м, розташовану за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, буд. б/н.
21. Звертаючись з позовом, Рада посилається на те, що за відповідачем зареєстроване право власності на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва, спірний об`єкт відповідно до матеріалів Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації є самочинно збудованим приміщенням №15, а отже реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ.З-1 по просп. Ювілейному у м. Харкові проведена з порушенням норм діючого законодавства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
23. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 1 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
24. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (пункти 6 - 8 цієї постанови).
25. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
26. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
27. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
28. Так, предметом розгляду цієї справи є вимоги Ради про скасування державної реєстрації права власності відповідача на нежитлову будівлю літ. З-1, припинення права власності відповідача на вказану нежитлову будівлю, а також зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,5213 га шляхом демонтажу нежитлової будівлі літ. З-1, мотивовані тим, що за відповідачем протиправно зареєстровано право власності на самочинно збудований об`єкт.
29. Оскаржуючи судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, Рада посилається на те, що власник земельної ділянки має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, зокрема, в порядку приписів статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також у цій частині посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду (пункт 6 цієї постанови).
30. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в наведених скаржником справах, зокрема у справі № 910/13356/17 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та повернення земельної ділянки, обґрунтовані зокрема розпорядженням таким майном на підставі підроблених судових рішень та придбання його у особи, яка не є власником такого майна.
31. У справі № 911/3454/17 предметом розгляду були вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та знесення самочинно побудованого майна, обґрунтовані реконструкцією орендованого майна шляхом його руйнування та здійснення самочинного будівництва готелю на земельній ділянці водного фонду.
32. У справі № 916/2553/18 предметом розгляду були вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності, зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт, обґрунтовані зокрема тим, що земельна ділянка для будівництва виставкового центру відповідачу не відводилася, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідачу не видавалися.
33. У справі № 924/623/16 предметом розгляду були вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, приведенням її у первинний стан шляхом знесення самочинно прибудованих металевих сходів закритого типу, обґрунтовані тим, що виконання вказаних будівельних робіт здійснено без відповідного дозволу, без проєктної документації та на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування позивачу.
34. У справі № 910/19726/17 предметом розгляду були вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку орієнтовною площею для розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів, без належним чином оформлених передбачених ст.ст.125, 126 ЗК України документів.
35. У справі № 910/551/18 предметом розгляду були вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення капітальної нежитлової споруди, проїзд з асфальтовим покриттям і обмежуючим бордюрним камінням, та приведення земельної ділянки у первісний стан, обґрунтовані тим, що будівництво споруди та проїзду до воріт відповідача відбувалося без погодження з позивачем як власником земельної ділянки, що свідчить про порушення відповідачем його права власності.
36. У справі № 504/2864/13-ц предметом розгляду були вимоги про визнання недійсним протоколу про визначення переможця аукціону з продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору міни, зобов`язання повернути земельну ділянку, обґрунтовані вибуттям земельної ділянки водного фонду з власності держави з порушенням вимог законодавства.
37. У справі № 464/1089/11 предметом розгляду були вимоги про визначення ідеальних часток будинку, визначення порядку користування будинком між двома співвласниками та припинення права власності на частку нерухомого майна.
38. У справі № 910/22575/17 предметом розгляду були вимоги про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості та привести земельну ділянку у придатний для використання первинний стан; зобов`язання повернути Київській міській раді земельну ділянку, обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, однак відповідач розпочало на ній будівництво житлового будинку без оформлення передбачених ст. 125, 126 ЗК України документів.
39. У справі № 642/1536/17-ц предметом розгляду були вимоги про визнання договору недійсним та знесення нерухомого майна, обґрунтовані тим, що відчуження нежитлової будівлі здійснено за відсутності права власності на вказану самочинно збудовану будівлю, з порушенням вимог ЦК України, без права власності чи користування земельною ділянкою на якій розташована зазначена нежитлова будівля.
40. У наведених справах, суб`єктний і об`єктний склад, матеріально-правове регулювання, а також фактично-доказова база у яких є відмінними від справи, яка розглядається, суди досліджували питання самочинності побудови об`єктів у кожній конкретній справі з урахуванням предмета і підстав заявлених позовних вимог, змісту спірних правовідносин на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
41. У справі, яка розглядається, суди встановили, що: (1) нежитлова будівля літ. З-1 побудована і здана в експлуатацію відповідачем у 1997 році; (2) у користуванні відповідача перебувала земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:09:001:0082 на підставі договору оренди землі від 17.01.2012 № 631010004000290, на якій розташована нежитлова будівля літ. З-1; (3) площа спірної будівлі літ. З-1 зменшена в результаті демонтажу частини будівлі; (4) відповідач зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю літ. З-1 у 2019 році на підставі довідки ПП "Земельно-проектне бюро АГ Ріелті" б/н від 09.01.2019, акта державної приймальної комісії по прийманню до експлуатації закінченого будівництвом об`єкту б/н від 21.04.1997, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 27.11.1996 №1177; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.08.1997 №609.
42. При цьому, суди відмовили у задоволенні позовних вимог виходячи, зокрема, з того, що позивач не довів тих обставин, що приміщення №15 (рік побудови 2004), щодо самочинності побудови якого позивач зазначає в обґрунтування позовних вимог, є зареєстрованим відповідачем нежитловою будівлею літ.З-1 (рік побудови 1997), оскільки позивач лише зазначив про схожість приміщень за розмірами та конфігурацією. У свою чергу, суди дослідили що приміщення №15 та нежитлова будівля літ. З-1 мають різні технічні характеристики; відповідно до довідки ПП "Земельно-проектне бюро АГ Ріелті" від 09.01.2019, у зв`язку із демонтажем (знесенням) частини нежитлової будівлі літ.З-1, її площа зменшилася на 124,3 кв.м і на момент обстеження становить 20,5 кв.м, самочинне будівництво відсутнє (зазначені обставини встановлені судами попередніх інстанцій і не спростовані скаржником; їх переоцінка виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції).
43. Таким чином, у справі, яка розглядається, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог став висновок судів про те, що позивач не довів, що нежитлова будівля літ. З-1, на яку відповідачем зареєстровано право власності, є самочинно збудованим приміщенням (зокрема, і реконструйованим), у свою чергу відповідачем надано докази на підтвердження правомірності проведеної державної реєстрації за ним права власності на нежитлову будівлю літ.З-1.
44. Процитовані скаржником висновки Верховного Суду стосовно застосування приписів статті 376 ЦК України у контексті доводів щодо права власника земельної ділянки звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цією земельною ділянкою, зокрема шляхом знесення самочинно збудованих на ній будинків, будівель і споруд не спростовують висновків судів, що стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Окрім того, скаржник, декларативно вириваючи з контексту зазначених постанов висновки Верховного Суду, не наводить обґрунтування щодо подібності правовідносин у наведених справах та у справі, яка переглядається. У той же час, як зазначено вище, наведені скаржником справи не відповідають критеріям подібності правовідносин, наведеним у пунктах 26, 27 цієї постанови.