ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 906/996/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
позивача: не з`явився
відповідача: Паршаков О.В. (присутній в режимі відеоконференції)
третьої особи: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного (приватно - орендного) сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022
та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.12.2021
у справі № 906/996/20
за позовом Приватного (приватно - орендного) сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова
до Малинської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Любовичі+"
про визнання незаконним та скасування рішення
(відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2022 було оголошено перерву до 22.11.2022)
В С Т А Н О В И В:
Приватне (приватно - орендне) сільськогосподарське підприємство ім. Чкалова (далі - ПСП ім. Чкалова, позивач) звернулося до суду з позовом до Малинської міської ради (правонаступник Любовицької сільської ради) (далі - Міськрада, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Міськради від 30.07.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та визнання комунальної власності на земельні ділянки інвентаризації" в частині прийняття земельних ділянок до комунальної власності (пункт 2) та доручення здійснити державну реєстрацію речового права комунальної власності ( пункт 3).
Позивач посилається на те, що є правонаступником Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Чкалова (далі - СВК ім. Чкалова), який у свою чергу є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова (далі - КСП ім. Чкалова) і власником земельних ділянок на підставі державного акта про право колективної власності на землю від 12.01.1996 ЖТ №17-13-000001, а дії Міськради щодо розпорядження земельними ділянками, які входять до складу земель позивача, порушують право власності останнього, наявне у нього на підставі зазначеного державного акта.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.12.2021 (суддя Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 (колегія суддів: Філіпова Т.Л. - головуючий, Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.), у позові відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.1996 КСП ім. Чкалова виданий державний акт ЖТ №17-13-000001 на право колективної власності на землю площею 2762,4 га для сільськогосподарського використання згідно зі списком громадян-членів КСП (653 особи відповідно до даних, що містяться у проектно-технічній документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам за рахунок земель реформованого КСП ім. Чкалова) (далі - Державний акт).
16.02.2000 на загальних зборах КСП ім. Чкалова, оформлених протоколом № 2, прийнято рішення про утворення на базі цього КСП нового господарства - СВК ім. Чкалова, як правонаступника КСП ім. Чкалова.
Відповідно до п.2.1 статуту СВК ім. Чкалова кооператив створюється у процесі реорганізації і є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства по заробітній платі та в обсягах частини майна, що перейшла до кооперативу внаслідок реорганізації КСП, з урахуванням активів і пасивів останнього.
Згідно з п.7.1 статуту СВК ім. Чкалова кооператив набуває права власності на частину землі КСП пропорційну до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП, після одержання державного акта на право колективної власності на землю на ім`я кооперативу. До списку, що додається до даного державного акта, заносяться імена лише тих членів кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки кооперативу, а також особи, які не витребували свої земельні частки під час реорганізації КСП, за умови, що такі частки увійшли до складу земельної ділянки кооперативу.
Згідно додатку до статуту СВК ім. Чкалова членами правління кооперативу є 7 осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
28.02.2001 загальними зборами СВК ім. Чкалова, оформленими протоколом № 1, прийнято рішення про трансформування СВК ім. Чкалова в ПСП ім. Чкалова, як правонаступника СВК ім. Чкалова та реформованого КСП ім. Чкалова.
Згідно п.2.1 статуту ПСП ім. Чкалова засновником підприємства є одна особа - громадянин ОСОБА_8 ; засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, в тому числі й через призначених ним осіб; підприємство є правонаступником СВК ім. Чкалова.
Одночасно з процесом реорганізації продовжувалось розпаювання майна і землі КСП ім. Чкалова.
На підставі заяв власників сертифікатів на земельний пай членів КСП ім. Чкалова в 2004 році була розроблена проектно-технічна документація із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян за рахунок земель реформованого КСП ім. Чкалова.
20.10.2004 на загальних зборах власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Чкалова (протокол №1) прийнято рішення затвердити вищезазначений проект, розподіл земельних часток (паїв) між власниками сертифікатів провести у відповідності до ст. 29 Земельного кодексу України за списком, пасовища та багаторічні насадження надати у спільну часткову власність.
Розпорядженням голови Малинської райдержадміністрації №135 від 22.04.2005 було затверджено протокол розподілу часток (паїв) реформованого КСП ім. Чкалова, виділено земельні частки (паї) в натурі та видано державні акти.
Рішенням Любовицької сільської ради (правонаступник - Малинська міська рада) 29.04.2020 "Про проведення інвентаризації земель колишнього КСП ім.Чкалова" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель колективної власності припиненого КСП ім.Чкалова на території Любовицької сільської ради за межами населених пунктів, для передачі у комунальну власність Любовицької громади, за виключенням земельних ділянок, які станом на 01.01.2019 перебували у приватній власності.
Рішенням Любовицької сільської ради від 30.07.2020 (далі - спірне рішення), зокрема затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності, що перебували в управлінні Любовицької сільської ради, загальною площею 709 га та 1108 га (далі - спірні земельні ділянки), прийнято в комунальну власність зазначені земельні ділянки (пункт 2); доручено сільському голові здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на ці земельні ділянки (пункт 3).
Суди попередніх інстанцій, констатували, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття ним речових прав на спірні земельні ділянки після КСП ім. Чкалова у порядку правонаступництва, у зв`язку з чим спірне рішення Міськради не порушує прав та інтересів позивача. Так, суди у сукупності з іншими доказами дослідили та врахували долучені до справи заяви свідків, за показами яких жодних рішень про передачу землі від КСП ім. Чкалова до СВК ім. Чкалова та до ПСП ім. Чкалова на загальних зборах КСП ім. Чкалова та СВК ім. Чкалова не приймалося. При цьому на зборах КСП ім. Чкалова від 16.02.2000 прийнято рішення про створення СВК Чкалова, засновниками якого стали лише 7 осіб з поміж більш ніж 600 членів КСП, а засновником ПСП ім. Чкалова взагалі є лише одна особа, що виключає перехід до позивача в порядку правонаступництва речових прав на землі колективної власності.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм ст.ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст.ст. 316-319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №924/250/19 про те, що чинне законодавство не передбачає автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі зміною законодавства, яким визначено інші форми власності ніж ті, що існували раніше, у тому числі з огляду на відмінність правових режимів колективної та приватної власності на майно. За доводами скаржника колективна власність є різновидом приватної власності, а статус майна КСП відрізняється від статусу землі, тому застосування правових норм, які регулюють права на майно, до земельних правовідносин в КСП є помилковим.
Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду про з питання застосування норм права щодо можливості набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення шляхом правонаступництва від колективних сільськогосподарських підприємств, яке наразі нормативно не врегульовано.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 26.09.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.09.2022 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній погоджується з висновками судів про не доведення позивачем факту набуття права власності на спірні земельні ділянки в порядку правонаступництва, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Скаржник у касаційній скарзі виклав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки питання правонаступництва юридичних осіб, створених в процесі реорганізації КСП, в частині прав на землю становить виключну правову проблему.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).
Однак заявлене скаржником клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені в касаційні скарзі та клопотанні скаржника питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Верховним Судом відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Любовичі+" 22.11.2022 до Верховного Суду надіслало клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване погіршенням транспортного сполучення між населеними пунктами внаслідок введення в Україні військового стану, у зв`язку з чим представник третьої особи не може прибути у судове засідання 22.11.2022.
Зазначене клопотання третьої особи відхилено судом як безпідставне, оскільки наведені підстави не підпадають під випадки, встановлені частиною 2 статті 202 ГПК України; жодних доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин заявник не надав; явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника відповідача, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.