ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 802/1883/15-а
адміністративне провадження №К/9901/26283/18, К/9901/26289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя Бошкова Ю. М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (головуючий суддя Біла Л. М., судді: Гонтарук В. М., Граб Л. С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Поділляагротранс`` до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення пені,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Поділляагротранс`` (позивач, ТОВ``Поділляагротранс``, товариство) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у якому просило стягнути з державного бюджету пеню у сумі 1ʼ 376ʼ 464,10 грн за несвоєчасне відшкодування суми податку на додану вартість (ПДВ), узгодженої в судовому порядку.
На обґрунтування позову товариство зазначало, що в разі якщо платник податку не отримує бюджетне відшкодування в установленому порядку та визначені строки, у нього виникає право на нарахування пені на суму бюджетної заборгованості з моменту виникнення такого права до погашення такої заборгованості. При цьому позивач посилався на норми пункту 200.23 статті 200 Податкового (ПК) України {Закон №2755-17}, положення Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби {Наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 N953, Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів N422 (z0751-16) від 07.04.2016}, та правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 03.06.2014 у адміністративній справі №21-131а14 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Позивач вказував, що суми ПДВ, заявлені товариством до повернення за травень - грудень 2010 року, січень - квітень 2011 року та підтверджені в судовому порядку у справах №2а/0270/708/11, №2а/0270/1967/11, №2а/0270/813/12, №2а/0270/5044/11, були відшкодовані із затримкою, у зв`язку з чим у нього виникло право вимоги щодо стягнення пені у сумі 1ʼ 376ʼ 464,10 грн, розрахованої відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України з січня 2011 року.
Заперечуючи проти позову відповідачі доводили, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості, яка є узгодженою. Зважаючи на те, що заявлені товариством до бюджетного відшкодування суми ПДВ були предметом судового оскарження, у цьому випадку нарахування пені за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ відповідно до норми статті 254 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України розпочинається з моменту набрання рішенням суду законної сили у справі щодо правомірності нарахованої платником податку суми бюджетного відшкодування. При цьому, на переконання відповідачів, якщо судове рішення у справі було оскаржено в касаційному порядку, і справу було вирішено на користь платника податку, то нарахування пені розпочинається саме з моменту проголошення судового рішення судом касаційної інстанції.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Вінницький окружний адміністративний суд поставною від 18.08.2015 в позові відмовив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15.10.2015 постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ``Поділляагротранс`` пеню в розмірі 1ʼ 376ʼ 464,10 грн.
Вищий адміністративний Суд України ухвалою від 17.02.2016 (провадження №К/800/53824/15) скасував зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції в зазначеній ухвалі дійшов висновку про неповне встановлення судами обставин, які входять до предмета доказування при розгляді адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи. Основними мотивами, у зв`язку з чим касаційний суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, було те, що суди попередніх інстанцій при розгляді даного спору не дослідили питання щодо початку перебігу строку заборгованості бюджету з відшкодування позивачу ПДВ та не встановили, з якого моменту виникла така заборгованість та, відповідно, у позивача виникло право на нарахування та стягнення пені на підставі пункту 200.23 статті 200 ПК України. Також суд касаційної інстанції у своєму рішенні звернув увагу, що у справах (№2а/0270/708/11, №2а/0270/1967/11), якими було вирішено питання щодо відшкодування ПДВ на користь платника податку, виконання судових рішень, що оскаржувалися в касаційному порядку, зупинялося Вищим адміністративним судом України, однак ці обставини залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
За наслідками нового розгляду справи Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016, у задоволенні позову про стягнення пені у сумі 1ʼ 376ʼ 464,10 грн відмовив на тій підставі, що відсутній предмет спору, оскільки відповідно до меморіального ордеру від 21.12.2015 №539 органом Державного казначейства України судове рішення у адміністративній справі №802/1883/15-а виконано та з Державного бюджету України на користь ТОВ``Поділляагротранс`` відшкодовано пеню у сумі 1ʼ 376ʼ 464,10 грн.
У касаційній скарзі, що була подана до Вищого адміністративного суду України, орган державної казначейської служби просив скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в мотивувальній частині з підстав порушення судами норм процесуального права і постановити нове - про відмову в позові.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач доводив, що списання коштів (пені) на користь товариства відбулося на підставі судового рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі, що набрало законної сили відповідно до частини п`ятої статті 254 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), до його скасування судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд. Зважаючи на це підстави для стягненні пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відсутні. Однак ці обставини та мотиви, з яких були скасовані рішення судів попередніх інстанцій (постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015), не були враховані судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи.
У касаційній скарзі податковий орган наводить аналогічні доводи та вимоги до Вищого адміністративного суду України.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 25.10.2016 та від 02.02.2017 відкрив касаційні провадження у цій справі за касаційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (ГУ ДКС) та Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (ОДПІ) та ухвалою від 07.12.2017 касаційні скарги об`єднав в одне касаційне провадження.
У запереченнях на касаційні скарги відповідачів позивач просив залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вважає, що підтвердження суми бюджетного відшкодування саме в судовому порядку не обмежує його право вимоги щодо виплати пені за несвоєчасне погашення бюджетної заборгованості з моменту її виникнення - із дня, наступного за днем закінчення граничного строку подання контролюючим органом казначейству висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказані касаційні скарги було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.