ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/355/21
Провадження № 11-96заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В.,Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача - Нарольської Т. С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року (судді Радишевська О. Р., Мацедонська В. Е., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Шевцова Н. В.) в адміністративній справі № 9901/355/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами:
- визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 05 серпня 2021 року № 1786/0/15-21 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва" (далі - Спірне рішення);
- зобов`язати ВРП в місячний строк повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Вимоги мотивував тим, що Спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, дискримінаційним і непропорційним з огляду на таке:
- висновок ВРП про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики ґрунтується на суб`єктивному припущенні умислу позивача на приховування від Вищої кваліфікаційної комісії України (далі - ВККС, Комісія) / ВРП обставин порушення стосовно нього кримінальної справи з метою уникнення їхньої оцінки. Таке припущення суперечить презумпції невинуватості, за змістом якої всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;
- висновок ВРП про умисел позивача приховати відомості про порушення стосовно нього кримінальної справи чи її оскарження спростовується тим, що: 1) відповідні судові рішення (постанова Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, ухвала Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року) є публічними, їхній текст розміщено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень; 2) за першою вимогою члена ВРП ОСОБА_2 позивач надав письмові пояснення щодо обставин порушення кримінальної справи та оскарження відповідної постанови слідчого;
- Приморський районний суд міста Одеси постановою від 08 червня 2007 року задовольнив скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року про порушення кримінальної справи та відмовив у порушенні кримінальної справи відповідно до пункту 2 статті 6, статті 99 Кримінально-процесуального кодексу України у редакції 1960 року (далі - КПК України). Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 21 червня 2007 року з постанови суду першої інстанції від 08 червня 2007 року виключив посилання на пункт 2 статті 6 КПК України; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Посилаючись на ці судові рішення та констатовані у них порушення, позивач доводить, що в розумінні чинного на той час КПК України кримінальна справа є такою, що не порушувалася. З огляду на це позивач вважає, що цілком обґрунтовано відповів "Ні" на питання анкет "Вкажіть, чи порушувалося стосовно Вас кримінальне провадження (кримінальна справа)".
Наголошує, що ніколи не отримував повісток, викликів до суду, ніколи не був арештований, ніколи не був узятий під варту, у зв`язку із чим не мав підстав давати ствердну відповідь на питання анкет "Вкажіть, чи отримували Ви повістку, виклик до суду, чи були Ви арештовані, взяті під варту (якщо так, зазначте деталі кожного такого випадку обсягом не більше 15 слів для кожного)". Він не відав також, чи сповіщав / викликав і яким чином (телефоном, повісткою, під особисту розписку) Приморський районний суд міста Одеси, Апеляційний суд Одеської області його захисника.
Далі доводить, що в законі немає критеріїв доброчесності, що дає ВРП неконтрольовану свободу розсуду в питанні її оцінки. Зазначає, що у практиці ВРП підходи в оцінках критеріїв доброчесності кандидатів на посади суддів та суддів разюче відрізняються: обставини, подібні до зазначених у Спірному рішенні, у випадку, коли вони стосувалися діючих суддів, кваліфікувалися як помилка, дії неумисного характеру і не мали наслідком застосування дисциплінарного стягнення.
2. Відповідач позову не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду достатньо обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики. При цьому сумнівом у значенні вказаної статті є невпевненість, відсутність внутрішнього переконання у членів ВРП щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, що ґрунтується на внутрішній оцінці членами ВРП сукупності обставин, що мають відношення до кандидата на посаду судді.
Повноваження ВРП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних з кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей є дискреційними та належать до її виключних повноважень, у зв`язку із чим результати такої оцінки не можуть бути об`єктом судового контролю.
Неповідомлення в анкеті кандидата на посаду судді місцевого суду від 10 травня 2017 року та в анкеті кандидата на посаду судді від 02 вересня 2019 року відомостей про порушення кримінальної справи, оскарження рішення про порушення кримінальної справи та про виклик до суду в цій справі за обставин, коли такі порушення, оскарження, виклик мали місце і про них очевидно було відомо позивачеві, свідчить про прояв ним недоброчесної поведінки, а саме про його намір приховати вказані обставини задля уникнення їхньої оцінки ВККС.
З урахування викладеного відповідач уважає, що передбачених чинним законодавством підстав для скасування Спірного рішення немає.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) рішенням від 21 липня 2022 року позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував Спірне рішення; зобов`язав ВРП повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ВРП на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що використання для ухвалення Спірного рішення інформації про певні обставини, які позивач приховав (не повідомив про них), хоча мав повідомити, які ВККС / ВРП могла б отримати самостійно, не застосовуючи інструментів, не передбачених звичайною процедурою конкурсу; брак у цих обставинах ознак, що дають підстави засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, є непропорційним і порушує баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
З погляду суду, Спірне рішення не відповідає передбаченим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, є протиправним і має бути скасованим.
Вимоги позивача про зобов`язання ВРП повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про його призначення на посаду судді Господарського суду міста Києва як похідні від вимог про визнання протиправним і скасування Спірного рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Водночас цей суд уважає, що не можуть бути задоволені вимоги позивача про здійснення повторного розгляду вказаного питання саме в місячний строк та "з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні", оскільки Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та Закон № 1402-VIII не встановлюють конкретних строків розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення особи на посаду судді.
4. ВРП не погодилася з рішенням КАС ВС від 21 липня 2022 року і подала апеляційну скаргу про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
Покликаючись на визначені законом повноваження ВРП щодо формування суддівського корпусу, наголошує, що Спірне рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні.
Зазначає, що на ВРП покладено обов`язок з формування високопрофесійного корпусу суддів, представники якого мають викликати довіру у громадян. Рада зобов`язана перевірити дані, що характеризують особисті та моральні якості особи, яка претендує на посаду судді, репутація якої має бути бездоганною. Наявність або відсутність сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики, а також наявність обставин, які можуть викликати суспільну недовіру до суду, у випадку призначення кандидата на посаду судді ґрунтується на внутрішній оцінці кожного члена ВРП, який бере участь у голосуванні й ухваленні рішення, сукупності усіх чинників, які стосуються кандидата.
З погляду апелянта, висновки суду першої інстанції щодо незазначення позивачем в анкеті певних відповідей, які ВРП вважала, що мають бути зазначені, яке не може бути самостійним свідченням наміру приховати певну інформацію, є хибними та свідчать про переоцінку встановлених ВРП фактів при розгляді матеріалів стосовно позивача.
На переконання Ради, суд помилково залишив поза увагою те, що ВРП визначає обставини невідповідності кандидата критерію доброчесності, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних з кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
ВРП вважає, що неповідомлення ОСОБА_1 . Комісії про факти порушення стосовно нього кримінальної справи постановою слідчого та подальшого оскарження цієї постанови через захисника у судах першої та апеляційної інстанцій, про виклики його (його захисника) у відповідні судові засідання з огляду на зміст розділу "Підтвердження" анкети кандидата на посаду судді свідчить про прояв ОСОБА_1 недоброчесної поведінки у процедурі конкурсу на зайняття посади судді, а саме про його намір приховати вказані обставини задля уникнення їх оцінки органом, уповноваженим на здійснення добору кандидатів на посаду судді вперше.
ВРП виокремлює, що факт успішного проходження кандидатом на посаду судді спеціальної перевірки та кваліфікаційного іспиту у межах процедури добору не є єдиною обставиною, яка може свідчити про відповідність кандидата на посаду судді, серед визначених статтею 70 Закону № 1402-VIII. У своїй логічній послідовності ці відомості покликані встановити відповідність кандидата критеріям доброчесності і професійної етики, а заодно перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
Зважаючи на завдання та пріоритети, усвідомлюючи відсутність повноважень оцінювати підстави порушення стосовно особи кримінальної справи та рішення, ухвалені за результатами оскарження вказаної дії, ВРП виснувала, що факт неповідомлення кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 інформації про існування постанови слідчого від 18 травня 2007 року про порушення стосовно нього кримінальної справи за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)) (далі - КК України) та про хід оскарження її в судовому порядку за своєю суттю викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам доброчесності, що висуваються до кандидата на посаду судді відповідно до статті 127 Конституції України, статті 69 Закону № 1402-VIII, у зв`язку із чим його призначення може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
5. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалою від 30 серпня 2022 року відкрила провадження у цій справі, а ухвалою від 06 вересня 2022 року призначила справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
6. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення КАС ВС від 21 липня 2022 року без змін. Вважає скаргу необґрунтованою, оскільки її зміст зводиться до формального цитування законодавчого регулювання діяльності Ради та дублювання змісту Спірного рішення.
Зазначає, що позиція ВРП в основному сфокусована на наявності в неї суб`єктивного права та широких меж оцінки прийнятного рівня "доброчесності" та "суспільної довіри" з огляду на відсутність законодавчого визначення їх критеріїв. Однак, суб`єктивна оцінка в таких випадках не може бути безмежною, оскільки дискреція перетворюється на свавілля. На підтвердження цього наводить практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), якою цей Суд визнає рішення адміністративних органів, що ухвалені в межах дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав та свобод громадян, такими, що порушують гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права людини і основні свободи.
На спростування доводів Ради, якими, з погляду позивача, вона ставить під сумнів його репутацію за однією лише підставою - скасованою постановою слідчого від 18 травня 2007 року, незаконність якої доведена в судовому порядку та вставлена судом, зазначає, що Закон № 1402-VIII взагалі не містить такої вимоги до кандидата на посаду судді, як бездоганна репутація. Тому встановлення ВРП критерію, не передбаченого законом, не відповідає положенням статті 69 Закону № 1402-VIII, статті 19 Конституції України, статті 8 Конвенції, усталеній практиці ЄСПЛ.
Позивач вважає, що суд першої інстанції, після того як дослідив структуру анкети кандидата на посаду судді з урахуванням логіки її побудови, віднесення конкретних питань до визначених розділів (блоків) та взаємозв`язок формулювань таких питань з назвами відповідних розділів, дійшов правильного висновку, що незазначення в анкеті певних відомостей, які, як вважає ВРП, мають бути зазначені, через суб`єктивне тлумачення кандидатом на посаду судді змісту запитання анкети, окремих термінів і понять, що не було позбавлене об`єктивного та правового підґрунтя, не може бути самостійним свідченням наміру приховати певну інформацію. Відтак Спірне рішення не може бути визнано таким, що відповідає передбаченим у частині другій статті 2 КАС України критеріям. Тому воно є протиправним і має бути скасоване.
Серед іншого, ОСОБА_1 вважає, що втручання КАС ВС у дискреційні повноваження ВРП, на чому наполягає власне Рада, не відбулось, оскільки оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості Спірного рішення не є таким втручанням згідно з усталеною практикою Великої Палати у спорах цієї категорії та позицією ЄСПЛ.
7. У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав та мотивів.
Позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Своє прохання мотивували аргументами та міркуваннями, подібними до наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
8. Велика Палата заслухала пояснення учасників справи, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
Передусім слід зазначити, що спірні відносини, обставини яких певним чином подібні (схожі) до тих, з приводу яких неодноразово висловлювала міркування Велика Палата та які повторюються у цій постанові, регулюються такими законодавчими нормами.
Відповідно до статті 1 Основного Закону Україна є правовою державою, концепція якої за частиною другою статті 3 Конституції України передбачає, що права і свободи людинита їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Згідно із частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади <…>, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 127 Основного Закону України правосуддя здійснюють судді. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
За частинами першою, другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Ради в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу.
За частиною першою статті 5, частинами першою, третьою статті 7, статтею 9 Закону № 1402-VIII правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.
Судова влада реалізовується в Україні шляхом здійснення правосуддя у формі відповідно адміністративного, господарського, кримінального, цивільного судочинства. Правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках за участю присяжних. Щоб виконувати функцію правосуддя суддя має бути належним чином наділений владою. Лише тоді дії судді будуть легітимними. У цьому сенсі важливим стає те, у який спосіб суддя набуває повноважень.
9. Нормативно встановлюючи порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції, Закон № 1402-VII використовує поняття "добір" та "призначення" на посаду судді.
За частиною першою статті 70 цього Закону добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному Законом, та включає щонайменше п`ятнадцять стадій. Згідно з пунктами 12 - 14 цієї частини статті стадіями добору є: оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді; розгляд ВРП рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді.
Якщо проаналізувати конституційні та законодавчі положення, які регламентують порядок добору кандидатів на посаду судді, то під цим поняттям треба розуміти процес забезпечення судів загальної юрисдикції підготовленими, висококваліфікованими кадрами, а також складний, поетапний, тривалий процес відбору та призначення високопрофесійних та високоморальних (гідних) кваліфікованих кандидатів на посаду суддів судів загальної юрисдикції відповідно до національного законодавства та міжнародних стандартів.
Добір кандидатів на посади суддів неможливо провести без загальних засад чи принципів добору кандидатів на посаду суддів.
Варто визнати, що принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади і відображають основні засади процесу добору суддів як складової організації діяльності судової влади загалом.
Добір кандидатів на посаду судді повинен відповідати принципам справедливості, верховенства права, дотримання чого має унеможливити прояви свавілля і забезпечувати реалізацію основних прав та свобод; законності, незалежності, відкритості та публічності, доступності та безпосередності у процедурі добору, у зв`язку із чим, зокрема, ВККС і ВРП у межах своєї компетентності мають безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті, моральні якості кандидата.
10. Відповідно до частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
11. За змістом частини першої статті 1 Закону Закон № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
За частинами сімнадцятою та вісімнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII ВККС за результатами конкурсного добору надсилає до ВРП відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями. Відповідно до внесеної Комісією рекомендації Рада на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду.
Згідно із частиною дев`ятнадцятою цієї статті ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Рада визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
За цим Законом ВРП уповноважена відповідно до рекомендації ВККС розглянути питання про призначення кандидата на посаду судді та вносити в разі прийняття позитивного рішення подання главі держави про призначення кандидата на посаду судді. Основою позитивного рішення для подання про призначення кандидата на посаду судді є результат проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
Порядок розгляду ВРП рекомендації ВККС установлений у статті 36 Закону № 1798-VIII. Зокрема, за частинами другою - п`ятою цієї статті Рада ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Комісії, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП. На засіданні Ради кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 37 цього Закону рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП. Засідання Ради у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти її членів. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що Рада ухвалила рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Радою в передбаченому законом порядку, якщо: такі відомості не були предметом розгляду ВККС; Комісія не дала належної оцінки таким відомостям у межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
Із цих положень випливає, що ВРП може заново оцінити кандидата на посаду судді та дійти іншого висновку, ніж ВККС. Хоча рекомендація Комісії спирається винятково на об`єктивні критерії, ВРП може не погодитися з нею (Комісією) тільки з підстав, передбачених законом (частина четверта статті 37 Закону № 1798-VIII, частина дев`ятнадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).
Також зі змісту наведених положень випливає, що прозоре і публічне проведення кваліфікаційного оцінювання передбачає активну і безпосередню участь кандидата на посаду судді, право на пояснення і спростування будь-якої інформації, яка може негативно вплинути на оцінку його ділових, професійних, морально-етичних якостей як претендента на набуття статусу судді.
Запровадження підстав, за яких ВРП може не погодитися з рекомендацією ВККС і навести свої причини відмови внести Президентові України подання про призначення на посаду судді, має на меті запобігти чи стати пересторогою для ухвалення ВРП свавільних рішень.
Ні Закон № 1402-VIII, ні Закон № 1798-VIII не встановлюють, які саме підстави можуть бути використані для відмови внести подання про призначення на посаду судді.
Абзац другий частини четвертої статті 37 Закону № 1798-VIII встановлює умови, за яких ВРП може не погодитися з рекомендацією ВККС.
З оцінки основних правил та мети положень пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII можна презюмувати, що ці підстави повинні бути об`єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або повинні містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об`єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним "еталонним" критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади. Інакше кажучи, це мають бути фактори, які не відповідають неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, не схвалюються на колективно підсвідомому рівні більшістю суспільства, практична реалізація яких (доброчесності чи професійної етики) забезпечується громадським осудом.
Такими обставинами можуть бути й поведінка кандидата як учасника судового процесу, зокрема як адвоката, свідка тощо, і користування таким учасником процесу своїми процесуальними правами та обов`язками. Важливо, щоб ці обставини були справжніми, не викликали сумнів у їх достовірності, були отримані в порядку, встановленому законом, з дотриманням процесуальних прав особи, яка претендує на посаду судді, висловити свої пояснення щодо їх обґрунтованості та правдивості.
Вкотре треба зазначити, що ні Закон № 1402-VII, ні Закон № 1798-VIII не містять детально регламентованого порядку встановлення, дослідження та оцінки ВРП обставин (підстав) для відмови внести подання про призначення на посаду судді.
Положення судоустрійного закону про добір та призначення на посаду судді та, що головне, принципи проведення добору переконують у тому, що розгляд ВРП рекомендацій ВККС не повинен істотно відрізнятися від процедури кваліфікаційного оцінювання, на підставі якого Комісія склала рейтинг кандидатів на посаду судді та подала рекомендації. Цей порядок розгляду не має бути тотожним тому, якого дотримується ВККС, або дублювати його, але він повинен відповідати, не суперечити принципам добору та відображати процедуру, з якої можна простежити і визначити: чи достовірні відомості, які викликають сумнів у доброчесності та професійній придатності судді (кандидата на посаду судді); чи не містить ця процедура певного ґанджу, що спотворює об`єктивність та допустимість отриманих результатів; чи були забезпечені права кандидата на посаду судді брати участь у розгляді рекомендації, знати про обставини, які відрізняються від обставин, на яких основується рекомендація, давати пояснення з приводу цих обставин і мати можливість їх спростування; чи міг кандидат на посаду судді сподіватися, що державний орган поставить запитання про обставини, що викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або про інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; чи почув державний орган пояснення або спростування кандидата на посаду судді щодо обставин, які характеризують його в негативному світлі; чи мав претендент на цю посаду законні очікування на належний і справедливий розгляд ВРП рекомендації ВККС.