ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 161/620/19
провадження № 51-4284км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_11.,
суддів ОСОБА_12., ОСОБА_13.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14.,
прокурора ОСОБА_15.,
захисників ОСОБА_16., ОСОБА_17.,
ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20.
(у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_21., який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 02 червня 2022 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Стоянкі Мостиського району Львівської області, жителя АДРЕСА_4 ), раніше не судимого,
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця м. Дрездена Федеративної Республіки Німеччини, жителя АДРЕСА_5 ), раніше не судимого,
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_6 ), раніше не судимого,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 визнано невинуватими та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 342 КК.
Згідно з указаним вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 також визнано невинуватими й виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК, а ОСОБА_3 - ще й за ч. 1 ст. 263 КК.
Цим же вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі: ОСОБА_1 на трок 4 роки, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, і ОСОБА_6 - на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із визначенням їм кожному окремо іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, визначені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, речових доказів і цивільних позовів.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, з проникненням у житло, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186 КК, за таких обставин.
21 березня 2018 року близько 01:40 зазначені особи, віджавши вікно вітальної кімнати першого поверху, через двері літньої тераси проникли в будинок АДРЕСА_7 . Потім вони, застосувавши до потерпілої ОСОБА_7 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я останньої (удар у голову), спричинили їй легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відкрито заволоділи майном потерпілої, а саме грошовими коштами в сумі 1500 грн, завдавши останній майнової шкоди в зазначеному розмірі, та, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном, будучи налякані мешканцем зазначеного будинку ОСОБА_8, який навів на них мисливську зброю, побоюючись бути викритими у вчиненні злочину та затриманими, близько 02:00 того ж дня втекли.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 02 червня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку в частині законності виправдання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 .
Також прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з мотивами місцевого суду про відсутність у діяннях засуджених ознак об`єктивної і суб`єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, унаслідок чого незаконно перекваліфікував їхні дії на ч. 3 ст. 186 цього Кодексу.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції неправильно визнав недопустимими доказами дані протоколів огляду місця події від 03 липня, 18 жовтня 2013 року, 19 березня 2014 року, 27 червня, 11 липня 2017 року, оскільки огляд місця події за добровільною згодою власників, у зв`язку з чим, як уважає прокурор, дозвіл слідчого судді на проведення слідчої дії не вимагався.
У свою чергу зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам прокурора, який не погодився з тим, що було залишено поза увагою докази вчинення розбійного нападу на сім`ю ОСОБА_9, зокрема дані протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 і протоколів пред`явлення особи для впізнання за голосом, через те, що не було проведено його допиту в місцевому суді.
З цих самих підстав прокурор не погоджується з оцінкою протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 .
Разом із цим прокурор акцентує на тому, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 290 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК) взяв до уваги докази сторони захисту, які не було відкрито стороні обвинувачення під час досудового розслідування.
Між тим, прокурор переконаний, що суд апеляційної інстанції не дотримався положень ч. 3 ст. 404 КПК і безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, оскільки сторона обвинувачення належним чином умотивувала згадане клопотання.
Крім цього, касатор уважає, що покарання, призначене засудженим за ч. 3 ст. 186 КК, м`яке і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особам засуджених, і детально з цього приводу наводить аргументи.
Узагальнюючи доводи, прокурор указує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки цей суд не перевірив і належним чином не спростував доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду засуджений ОСОБА_5 подав письмові заперечення, у яких висловив незгоду з доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора.
У судовому засіданні прокурор підтримав та просив задовольнити касаційну скаргу, а захисники і засуджені не підтримали її, вважаючи необґрунтованою, та просили відмовити у її задоволенні, та навели відповідні аргументи своєї позиції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 зазначеного Кодексу.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 апеляційний суд наведених вимог КПК в повній мірі не дотримався.
Прокурор, не погодившись із вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати вказане рішення у зв`язку з тим, що матеріали кримінального провадження, на його переконання, містять достатньо доказів, які би підтверджували винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні всіх епізодів інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а отже, і підстави для перекваліфікації їхніх дій відсутні.