1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 639/1894/21

провадження № 51-1014км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225500000026, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

Згідно з вироком суду 14 грудня 2020 року приблизно о 14:20 ОСОБА_1, будучи особою раніше судимою за хуліганство, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в приміщенні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби (вул. Москалівська, 58 у м. Харків), в ході спілкування з державним виконавцем ОСОБА_2 почав кричати на останнього та виражатися в його бік грубою нецензурною лайкою.

Далі, ОСОБА_1 через переговорне віконце почав спілкуватись з співробітником даної установи - ОСОБА_3, котра перебувала на своєму робочому місці, та почав безпричинно ображати її гучно висловлюючись ненормативною лексикою, а також викрикував погрози на адресу останньої.

В подальшому, ОСОБА_1 завдав удару кулаком по переговорному віконцю, в результаті чого уламки скла попали на тіло та обличчя ОСОБА_3, завдавши їй фізичного болю. Тоді працівники установи почали вимагати від ОСОБА_1 припинити неправомірні дії, проте останній ігноруючи такі вимоги став викрикувати ненормативною лексикою образи на їх адресу.

Приблизно о 15:50 прибули працівники поліції та припинили неправомірні дії ОСОБА_1, що тривали приблизно півтори години. Також, в результаті дій ОСОБА_1 тимчасово (більше 40 хвилин) було призупинено нормальну діяльність відділу державної виконавчої служби.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через суворість, просить змінити судові рішення звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. На думку захисника, суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, в наслідок чого призначив засудженому надто суворе покарання. Вказане порушення залишилось поза увагою апеляційного суду, який до того ж, здійснив розгляд справи за відсутності захисника, який не був повідомлений про час, місце і дату розгляду.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд повинен з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, яке в подальшому місцевий суд визнав доведеним, інкримінував ОСОБА_1 вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Цю ж обставину було зазначено в обвинувальному акті як таку, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК.

Із матеріалів справи та технічного запису судового засідання від 20 травня 2021 року убачається, що під час розгляду провадження судом першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не заперечував кваліфікацію своїх дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. Захисник засудженого також погодився на розгляд кримінального провадження в зазначеному порядку.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_1 відповідно до якої, останній повністю та добровільно визнав винуватість у вчиненому за обставин, викладених в обвинувальному акті, та просив при розгляді справи застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК. Вказана заява також підписана захисником.


................
Перейти до повного тексту