ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 445/836/21
провадження № 51-1748км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_9.,
прокурора ОСОБА_10.,
захисника ОСОБА_11. (в режимі відеоконференції),
виправданої ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142210000043, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, за таких обставин.
Так, 14 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась в Управління соціального захисту населення Золочівської РДА із заявою про призначення їй усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, в якій ознайомилась з вимогою, що у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право на допомогу, ця особа повинна повідомити про такі обставини органи праці та соціального захисту населення.
Рішенням управління від 15 березня 2017 року ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу, (у відповідності до ст. 5 ЗУ "Про психіатричну допомогу" та Постанови КМУ від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею").
В подальшому, ОСОБА_1 в період з 18 червня по 20 листопада 2017 року, діючи з умислом на заволодіння чужим майном (грошовою допомогою) та керуючись корисливим мотивом, достовірно знаючи, що у разі припинення здійснення догляду або за наявності інших причин, що впливають на призначення та виплату компенсаційної виплати, вона зобов`язана вчасно повідомити працівника управління, не повідомила про факт неможливості здійснювати нею догляд за ОСОБА_2, у зв`язку з виїздом на тривалий період за межі території України, внаслідок чого вона, приховуючи відомості, які мають суттєве значення для призначення компенсаційних виплат, заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 5034, 40 грн.
Крім того, з аналогічних підстав ОСОБА_1, діючи повторно звернулась до управління із заявами 29 травня 27 листопада 2018 року, на підставі яких рішеннями управління було призначено їй соціальну допомогу, при цьому ОСОБА_1 не повідомила про факт неможливості здійснювати нею догляд за ОСОБА_2, у зв`язку з виїздом на тривалий період за межі території України, внаслідок чого вона, приховуючи відомості, які мають суттєве значення для призначення компенсаційних виплат, заволоділа бюджетними коштами в період з 13 червня по 2 вересня 2018 року на суму 4692, 47 грн та в період з 24 січня по 14 квітня 2019 року на суму 5048, 92 грн.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення є передчасним, оскільки остання звертаючись із заявою про призначення допомоги достовірно знала, що буде виїжджати за межі території України і не зможе здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Стверджує, що судовий розгляд проведено без участі представника потерпілого та судом було безпідставно відмовлено стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про надання часу на підготовку до судових дебатів. Суд апеляційної інстанції повторно не дослідив докази та залишивши апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Виправдана ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_11. заперечували проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.
Як передбачено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, визначених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 зазначеного Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та у визначених цим же Кодексом випадках на потерпілого. Частиною 3 ст. 62 КУ встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ із точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність забраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з ч. 1 ст. 373 цього ж Кодексу, суд ухвалює виправдувальний вирок, який повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 190 КК передбачена кримінальна відповідальність за шахрайство, об`єктивна сторона якого полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення є прямий умисел (особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду). Обов`язковими суб`єктивними ознаками шахрайства є корисливий мотив та корислива мета.
Матеріали справи свідчать, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, і дійшов правильного висновку про недоведеність, що в діянні ОСОБА_1 є склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Разом із цим, суд зазначив у вироку, на яких саме підставах він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1, з яким погоджується й колегія суддів.
Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, проаналізував показання ОСОБА_1, котра не визнала винуватість в інкримінованих кримінальних правопорушеннях та пояснила, що дійсно здійснює догляд за братом ОСОБА_2, котрий є інвалідом, та отримує допомогу на догляд за ним. Зазначила, що її ніхто не повідомляв про те, що вона втратить право на отримання допомоги, у разі виїзду за межі України, як і про необхідність повідомити управління про такий виїзд. В свою чергу, вона повідомляла працівників управління про перебування за кордоном під час подання заяви на отримання допомоги на наступний термін. Разом із цим, у час її відсутності за ОСОБА_2 забезпечувався догляд, на що вона передавала кошти. Також зазначила, що вона із братом зареєстрована і проживає за однією адресою, місця проживання не змінювала, а виїжджаючи за кордон, у неї на меті не було не здійснювати догляд за братом.
Також судом проаналізовано показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які узгоджуються з показаннями ОСОБА_1 .