ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 697/1283/16-к
провадження № 51-411км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_29,суддівОСОБА_30, ОСОБА_31, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_32,засуджених:ОСОБА_1, ОСОБА_2,захисникаОСОБА_33 (в режимі відеоконференції),захисникаОСОБА_34, прокурораОСОБА_35,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_33 в інтересах засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та його захисників ОСОБА_34 і ОСОБА_36, а також прокурора на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 грудня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 грудня 2020 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_19,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Харкова та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_20,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_19.
Обставини справи
1. Зазначеним вироком визнано винуватими і засуджено:
ОСОБА_2 :
за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до позбавлення волі на строк 6 років;
за частиною 4 статті 185 КК - до позбавлення волі на строк 8 років;
за пунктом 6 частини 2 статті 115 КК - до довічного позбавлення волі;
за частиною 4 статті 187 КК - до позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна;
за частиною 1 статті 263 КК - до позбавлення волі на строк 5 років;
за частиною 1 статті 393 КК - до позбавлення волі на строк 4 роки;
за частиною 1 статті 358 КК - до обмеження волі на строк 2 роки;
за частиною 1 статті 162 КК - до обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів суд призначив йому остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_1 :
за частиною 3 статті 185 КК - до позбавлення волі на строк 5 років;
за частиною 4 статті 185 КК - до позбавлення волі на строк 8 років;
за частиною 4 статті 187 КК - до позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.
На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів суд призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
2. Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржені.
3. ОСОБА_2 виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому частиною 5 статті 185 КК, у зв`язку із недоведеністю. ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 КК, у зв`язку з недоведеністю, і на підставі частини 5 статті 74 КК звільнено від призначеного за статтею 395 КК покарання у зв`язку із закінченням строку давності. ОСОБА_3 виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому частиною 2 статті 309 КК у зв`язку з недоведеністю.
4. Суд визнав доведеним, що протягом 2015 року ОСОБА_2 на території Черкаської області вчинив кілька епізодів викрадень з проникненням у приміщення:
13 червня близько 13:15 майна ОСОБА_5 на суму 47 623,03 грн з квартири АДРЕСА_2 ;
12 серпня близько 13:30 майна ОСОБА_6 на суму 8050 грн з квартири АДРЕСА_3 ;
26 листопада близько 16:00 майна ОСОБА_7 на суму 7240 грн з квартири АДРЕСА_4 ;
27 листопада близько 12:00 майна ОСОБА_8 на суму 4179,80 грн з квартири АДРЕСА_5 ;
26 лютого близько 15:00 майна ОСОБА_9 на суму 11 160 грн з будинку АДРЕСА_6 ;
3 березня близько 13:00 майна ОСОБА_10 на суму 5580 грн та сумки вартістю 400 грн з документами на ім`я ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_7 ;
6 березня близько 14:00 майна ОСОБА_12 на суму 2700 грн з квартири АДРЕСА_8 ;
у період з 7 березня до 19:40 10 березня майна ОСОБА_13 на суму 3150 грн з квартири АДРЕСА_9 ;
7 березня близько 10:30 майна ОСОБА_14 на суму 6229 грн з квартири АДРЕСА_10 .
5. Також ОСОБА_2 протягом 2015 року на території Черкаської області вчинив кілька епізодів викрадень з проникненням у приміщення у співучасті:
11 березня близько 10:00 майна ОСОБА_15 на суму 6145,80 грн з квартири АДРЕСА_11 - за попередньою змовою з ОСОБА_4 ;
23 червня близько 10:00 майна ОСОБА_16 на суму 76 764, 60 грн з квартири АДРЕСА_12 - за попередньою змовою з ОСОБА_3 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження;
14 липня близько 11:30 майна ОСОБА_17 на суму 5993,20 грн з квартири АДРЕСА_13 - за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження;
21 липня близько 14:00 грошових коштів ОСОБА_18 в сумі 12 000 грн з квартири АДРЕСА_14 - за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження;
18 серпня близько 14:00 майна ОСОБА_19 на суму 35 554,05 грн з квартири АДРЕСА_15 - за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_3
30 липня близько 14:00 майно ОСОБА_20 на суму 243 432,18 грн з квартири АДРЕСА_16 - за попередньою змовою з ОСОБА_1 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.
6. Крім того, ОСОБА_2 12 серпня 2015 року близько 12:35 вчинив незаконне проникнення до квартири АДРЕСА_17, яка належить потерпілій ОСОБА_21 .
7. У період з 20 по 21 лютого 2016 року за невстановлених обставин ОСОБА_2 без передбаченого законом дозволу придбав і зберігав обріз мисливської рушниці.
8. 21 лютого 2016 року близько 16:30 на майданчику між 3 та 4 поверхами буд. АДРЕСА_18 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_22 . При цьому ОСОБА_1 спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_2, вийшовши за межі попередньої змови, двічі вистрілив з обрізу мисливської рушниці в живіт потерпілої, заподіявши їй тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона згодом померла. В ході нападу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи сумкою потерпілої.
9. У невстановлений час та спосіб ОСОБА_2 заволодів, а згодом вклеїв фотографії зі своїм зображенням в паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_23, який було вилучено працівниками поліції 26 лютого 2016 року.
10. 19 квітня 2016 року в період з 02:00 до 03:00 ОСОБА_2 вчинив втечу з-під варти з ізолятора тимчасового тримання осіб Смілянського відділу поліції на вул. Перемоги, 13, у м. Сміла Черкаської області.
11. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2020 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
12. Захисник ОСОБА_33 в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Він зазначає, що суд першої інстанції:
помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною 4 статті 185 КК по епізоду вчинення крадіжки у потерпілого ОСОБА_20, оскільки належними доказами не доведено великого розміру викраденого майна;
порушив норми статті 364, частини 3 статті 331 КПК, оскільки питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу було вирішене на стадії судових дебатів без подальшого поновлення судового слідства.
13. Засуджений ОСОБА_2 та його захисники, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 КПК та неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просять скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
14. Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_2 не причетний до розбійного нападу та вбивства потерпілої ОСОБА_22, його винуватість обґрунтовано рядом недопустимих та неналежних доказів, а інші лише підтверджують подію кримінального правопорушення. Зокрема захист стверджує, що:
позасудові показання засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, надані ними під час слідчого експерименту, були отримані слідством внаслідок нелюдського поводження та катування;
в порушення вимог частини 4 статті 349 КПК суд першої інстанції не провів допиту засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по епізоду розбійного нападу;
в матеріалах кримінального провадження відсутні журнал та диск судового засідання від 9 листопада 2018 року;
речові докази у справі не досліджувались в судовому засіданні та не відкривались стороні захисту в порядку статті 290 КПК;
всупереч вимогам статті 384 КПК після зміни обвинувального акту засудженим не роз`яснено права на розгляд кримінального провадження судом присяжних.
15. Крім того захисник ОСОБА_37 зазначає про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за пунктами 6, 12 частин 2 статті 115 КК, оскільки потерпіла померла через 2 дні після здійснення на неї нападу і його дії слід було кваліфікувати за частиною 2 статті 121 КК.
16. Апеляційний суд в порушення частини 3 статі 404 КПК не перевірив належним чином доводів захисту щодо порушення таємниці нарадчої кімнати судом першої інстанції та не розглянув клопотання сторони захисту про дослідження доказів. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
17. Прокурор на підставах, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в цьому суді. Він вважає, що апеляційний суд належним чином не спростував доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення в частині виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 115 КК, а ОСОБА_2 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК.
Позиції учасників розгляду
18. У судовому засіданні засуджені та їх захисники підтримали касаційні скарги сторони захисту і заперечили проти скарги прокурора.
19. Прокурор заперечив проти касаційних вимог сторони захисту і не підтримав скаргу сторони обвинувачення, просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.
20. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
21. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.
22. Суд зазначає, що доводи сторони захисту стосуються головним чином засудження за розбійний напад на потерпілу ОСОБА_22 і її вбивства. Тому Суд спочатку розгляне доводи, що стосуються цього епізоду.
Використання позасудових показань
23. Сторона захисту стверджує, що вирок обґрунтовано позасудовими показаннями ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які вони надавали під час слідчих експериментів в ході досудового розслідування. Вона вважає, що ці докази є недопустимими, оскільки надані внаслідок застосування до засуджених поганого поводження.
24. Суд у своїх рішеннях визнавав, що показання, надані під час проведення слідчого експерименту в ході досудового розслідування, можуть бути визнані допустимими за певних умов, а саме якщо:
- до особи не застосовувався протиправний тиск;
- слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- права особи на захист і правову допомогу були забезпечені;
- слідчу дію проведено за участю понятих;
- під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис;
- особі були детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.[1]
25. Суд відпочатку зазначає, що показання засудженого ОСОБА_2 були визнані судом першої інстанції недопустимими доказами саме внаслідок того, що заява ОСОБА_2 про вимушений характер його показань внаслідок застосування поганого поводження, підтверджена певними доказами, не була спростована стороною обвинувачення. Таким чином, у Суду немає необхідності досліджувати доводи сторони захисту, що стосуються цієї слідчої дії, оскільки суд першої інстанції не лише не грунтував на цих показаннях свої висновки, але й прямо виключив їх з числа допустимих доказів.
26. Щодо використання судом показань засудженого ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, Суд зазначає, що коли особа небезпідставно заявляє про те, що вона була піддана жорстокому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень, це вимагає проведення ефективного офіційного розслідування[2].
27. Водночас для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести таке розслідування, заява має бути "небезпідставною". Особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана "небезпідставною" і не створює обов`язку її розслідування.[3]