Постанова
Іменем України
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 308/9081/21
провадження № 61-8290 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мацунича М. В.,
Готри Т. Ю., Кондори Р. Ю. від 13 липня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 липня 2007 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який 30 серпня 2013 року було розірвано. За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначала, що після розірвання шлюбу їх спільна донька залишилася проживати з нею, вона забезпечує дитині необхідні умови для її нормального фізичного та духовного розвитку, всі питання щодо виховання дитини нею вирішуються самостійно, а батько дитини участі у вихованні доньки не приймає взагалі, не забезпечує дитину матеріально, не цікавиться її розвитком, освітою, успіхами в житті, наразі не підтримує з донькою жодного контакту. Посилалася на висновок органу опіки та піклування Ужгородської міської ради від 02 грудня 2020 року № 858/23/02-19, який рекомендував позбавити відповідача батьківських прав.
Крім того, вказувала, що відповідач притягувався до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних речовин, тобто несе загрозу не тільки дитині, але й іншим людям. При цьому, відповідач не платить аліменти на дитину, що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів від 27 квітня 2021 року № 6-53757175/21.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
у складі судді Іванова А. П. від 27 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення мотивоване тим, що наявна винна поведінка відповідача по відношенню до дитини, що виразилося у нехтуванні обов`язками як батька, відповідач не бачиться та не спілкується з донькою, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням та позашкільними вподобаннями, тривалий час матеріально не забезпечував доньку, не сплачував аліменти, а останнім часом сплачує такі не у повному обсязі, не погашає існуючу заборгованість, тому вказаною бездіяльністю відповідач порушує права дитини на належне батьківське виховання.
Суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові
від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"" та Конвенцію ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року.
Суд вказав, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє його як особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2021 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дії ОСОБА_2 свідчать про небайдужість до дитини та небажання розривати з нею спілкування,
а неактивна участь відповідача в житті доньки спричинена, у тому числі, домовленістю між сторонами про представлення його доньці як друга, а не батька. При цьому, суд вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. З урахуванням наведеного суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд застосував відповідну судову практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини щодо захисту якнайкращих інтересів дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 липня
2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 308/9081/21 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, провадження № 61-44369 св 18, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, провадження № 61-2861 св 20, від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18, провадження №61-3357 св 21, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, провадження
№ 61- 10531 св 21. При цьому, вказує, що суд апеляційної інстанції помилково застосував інші висновки Верховного Суду, так як вони не є подібними з цією справою, у них встановлені різні фактичні обставини у справі та підстави звернення до суду.
Судом апеляційної інстанції не досліджено всі зібрані у справі докази, а саме:
- не взято до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача;
- не заслухано думку малолітньої дитини;
- не враховано, що у матеріалах справи є докази ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків та його винну поведінку щодо своєї малолітньої дитини;
- не враховано, що відповідач заперечуючи проти позбавлення його батьківських прав, не надав до суду доказів, що він вживає заходів щодо налагодження стосунків із дитиною, цікавиться її станом здоров`я, виявляє інтерес до дитини і будь-яку турботу про неї, надає матеріальну підтримку, бере участь у вихованні дитини, а зазначення ним про його бажання піклуватися про дитину не спростовує його ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;
- не враховано, що відповідач не змінив і не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за неї;
- не враховано, що відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження створення нею йому перешкод у реалізації батьківських прав щодо дитини.
Зазначає, що апеляційний суд та проігнорував обставину притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів та керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, на розгляді в суді перебуває кримінальна справа, за яким останній обвинувачується у вчинені необережного злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України (справа № 301/598/21).
Крім того, вказує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє його як особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, так як судом апеляційної інстанції вірно встановлені обставини у справі та ухвалено судове рішення з дотриманням норм права. При цьому, вказує, що позивачка після розірвання шлюбу створила нову сім`ю, тому на її прохання між ними було досягнуто згоди, що при його зустрічі з донькою, позивачка буде представляти його як друга, а не батька дитини, щоб не створювати конфлікт інтересів між ними та донькою, а також, щоб не заподіювати психологічних травм доньці. Крім того, жодна з підстав, зазначених в статті 164 СК України, позивачкою не доведена, адже він не вчиняв жодної протиправної дії відносно своєї доньки.
Вказує, що орган опіки та піклування провів засідання за його відсутності, без належного повідомлення і висновок органу опіки та піклування вважає необ`єктивним. При цьому з вересня 2020 року він працював на посаді продавця-консультанта у ФОП ОСОБА_5, що дає можливість погашати заборгованість, яка виникла в період 2019-2020 року під час дії карантинних обмежень, пов`язаних з пандемією COVID-19.
Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 посилається на таке: апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та належним чином не досліджено всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження
від 25 лютого 2012 року серії НОМЕР_1 Угорської Республіки (переклад з угорської мови) ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а. с. 19-20).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2013 року у справі № 308/8567/13-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1
(а. с. 8).
Довідкою від 30 березня 2021 року № 318, виданою ТзОВ "Управління житлом", підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 разом з неповнолітніми доньками ОСОБА_3, 2012 року народження та ОСОБА_7, 2016 року народження (а. с. 9).
За інформацією Ужгородської ЗОШ № 8, підписаної класним керівником та директором школи, де неповнолітня ОСОБА_3, 2012 року народження, навчається з листопада 2019 року, батько дитини - ОСОБА_2 до школи, зокрема на урочисті заходи не приходить, шкільним життям доньки не цікавиться, педагогічний колектив з ним не знайомий (а. с. 10).
Класний керівник неповнолітньої ОСОБА_3, 2012 року народження у характеристиці зазначає особисті якості та інтелектуальні здібності дитини виключно позитивно, зазначає, що мати дитини приділяє належну увагу вихованню дитини, підтримує зв`язок зі школою, відвідує батьківські збори
(а. с. 11).
З нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які проживають по сусідству із ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_2, вбачається, що останні жодного разу не бачили, аби батько дитини - ОСОБА_2 навідував свою доньку, проводив з нею вільний час, приймав участь у її вихованні. Останні також вказують, що всі необхідні засоби та умови, які потребує дитина, створює її мати, так само останньою самостійно, без участі батька дитини, здійснюється виховання доньки (а. с. 12-13).
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики неповнолітньої ОСОБА_3, наданої практичним психологом Ужгородської ЗОШ № 8
по заяві матері дитини, вбачається, що про існування біологічного батька - ОСОБА_3 дитина не знає, оскільки такий в її житті, зокрема шкільному, не з`являється. Вказано, що дівчинка виховується в повній сім`ї, де батьком виступає її вітчим. Зазначено, що родина підтримує та розвиває її, цікавиться успіхами тощо.
З результатів індивідуального психодіагностичного обстеження неповнолітньої ОСОБА_3 вбачається, що значимими дорослими для неї є мама та вітчим, якого дитина називає татом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини
від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.