Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 757/8242/20
провадження № 61-4344св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від
26 листопада 2020 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у складі колегії суддів:
Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення суми вкладу.
Позовні вимоги мотивував тим, що сторонами 28 жовтня 2013 рокуукладено договір вкладу № SAMDN27000725927496. Позивачем внесено на відкритий банком для нього депозитний рахунок 30 000,00 дол. США. У подальшому позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору і виплату коштів вкладу з нарахованими відсотками на загальну суму 30 021,59 дол. США, однак банк відмовляється проводити виплату.
Просив суд стягнути суму вкладу у розмірі 30 021,59 дол. США за договором вкладу № SAMDN27000725927496.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму за договором вкладу № SAMDN27000725927496 від 28 жовтня 2013 року на суму 30 021,59 дол. США, що еквівалентно за встановленим НБУ курсом станом на 06 лютого
2020 року 744 220,59 грн.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір у розмірі 7 442,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїми діями щодо неповернення ОСОБА_1 коштів за вкладом в сумі 30 021, 59 дол. США, порушує як умови договору, так і застереження визначені цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов`язання. Доводи позивача щодо порушення його прав знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, оскільки ґрунтуються на вимогах закону.
При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на укладений з третьою особою у справі договір про переведення боргу ТОВ ФК "Фінілон" вказуючи, що саме АТ КБ "Приватбанк" є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 щодо вкладу за договором № SAMDN27000725927496 і такі доводи суд відхилив як хибні, оскільки згоди позивача у відповідності до встановленого правового порядку заміни боржника у зобов`язанні, підписанням тристороннього договору або наданням відповідного листа, що передбачено положеннями 521 ЦК України, у позивача не було отримано. Окрім цього, зміст повідомлення банку не адресовано персонально вкладнику і розміщення його на сайті банку http://privatbank.ua не гарантує того, що він з ним ознайомиться, а отже не може ототожнюватися із належним повідомленням особи, а тим паче із отриманням його згоди.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що відповідач своїми діями щодо неповернення ОСОБА_1 коштів за вкладом в сумі 30 021,59 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 06 лютого
2020 року 744 220,59 грн, порушує умови договору та норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Апелянтом не доведено, а судом не встановлено, що позивач у будь-якій формі надавав свою згоду на заміну боржника у зобов`язанні. Посилання на статті 513, 521 ЦК України, які регулюють форму правочину не можуть бути підтвердженням надання згоди на його вчинення особою, яка не є стороною цього правочину, а тому колегією суддів розцінюються критично. Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на надання позивачем згоди на переведення боргу відповідно до статті 205 ЦК України та пункту 1.1.7.59 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки жодного належного та допустимого доказу про те, що саме з цими Умовами та правилами був ознайомлений позивач під час укладення договору банківського вкладу відповідачем надано не було. Крім того, відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що позивачу було достеменно відомо про укладення договору про переведення боргу, і що в подальшому його мовчання могло б свідчити про його волю до вчинення такого правочину, тому дані доводи також не приймаються апеляційним судом.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що Печерський районний суд м. Києва та Київський апеляційний суд не врахували висновків про застосування норм права, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, про що наголошує пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позиція АТ КБ "ПриватБанк" полягала в тому, що внаслідок укладання 17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ Фінансова компанія "Фінілон" договору про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору банк не несе будь-яких зобов`язань за таким договором банківського вкладу, а ТОВ "ФК "Фінілон" є новим боржником за даним договором банківського вкладу. Відповідно до умов договору електронний додаток № 1 містить перелік депозитних договорів, за якими було здійснено переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон", в тому числі і по депозитному договору № 8АМПИ27000725927496, який є предметом спору в даній справі.
Відповідно до пункту 1.1.7.58 умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01 червня 2014 року), які розміщені на офіційному сайті банку передбачено, що у зв`язку з анексією АР Крим та припинення діяльності банку на цій території, клієнт зобов`язується з`явитися в структурний підрозділ банку, розташований на материковій частині України, для здійснення банком дій щодо уточнення інформації, ідентифікації та вивчення клієнта та надати в банк від агентства по страхуванню вкладів, розташованому за адресою: 109240, РФ, Москва, Верхній Таганський глухий кут, д. 4, (далі - Агентство), довідку про відсутність виплат грошових коштів клієнту - фізичної особі. При цьому, клієнт зобов`язаний вчинити дії, передбачені в цьому пункті, в термін до 31 грудня
2014 року. Відповідно до пункту 1.1.7.59 умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01 червня 2014 року) було передбачено, що у разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених пунктом 1.1.7.58 цих умов, подальша взаємодія за договором клієнта з банком може бути змінена шляхом повідомлення, в тому числі на сайті банку у відповідному розділі умов та правил. При необхідності отримання банком згоди від клієнта на здійснення таких дій, сторони керуються вимогами статтею 205 ЦК України (мовчазна згода). На підставі викладених пунктів умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку 30 січня 2015 року було розміщене повідомлення з наступним змістом: "у зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності Банка на цій території в розділ "1.1.7. Додаткові положення" Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами Клієнта з Банком. У разі невиконання Клієнтом обов`язків, передбачених пунктом 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору Клієнта з Банком буде здійснюватись з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН", що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. У разі незгоди Клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення Клієнт направляє Банку в строк до 15 лютого 2015 року. Ненадання Клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк, підтверджує здійснення Банком переводу боргу по договорам Клієнта на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНІЛОН" зі згоди Клієнта".
З огляду на те, що будь-яких письмових заперечень від позивача відносно переведення банком на ТОВ ФК "Фінілон" боргу за договором, який є предметом спору у даній справі, на адресу банку не надходило, то вважається, що переведення боргу банком було здійснено зі згоди вкладника.
Отже, в наслідок укладання між ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ ФК "Фінілон" договору переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року та переведення боргу за зобов`язаннями банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу, який є предметом спору у даній справі, АТ КБ "ПриватБанк" на цей час не несе зобов`язань за таким договором, а ТОВ "ФК "Фінілон" є новим боржником за цим договором банківського вкладу.
Договір про переведення боргу вчинений у письмовій формі, як і договір банківського вкладу (тобто правочин щодо заміни боржника вчинений в однаковій письмовій формі як і договір банківського вкладу - основний договір), при цьому стаття 520 ЦК України не встановлює у якій саме формі має бути вчинена згода кредитора на заміну боржника у зобов`язанні, тобто не існує прямої вказівки закону про те, що заміна боржника у зобов`язанні має бути вчинена за тристоронньою письмовою угодою між кредитором, боржником і новим боржником або із наявністю листа кредитора, а існує лише вимога щодо необхідності отримання згоди кредитора на заміну боржника у зобов`язанні.
Таким чином, висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що: "згоди позивача у відповідності до встановленого правового порядку заміни боржника у зобов`язанні вираженої підписанням тристороннього договору або "надання відповідного листа" прямо не узгоджується із статтями 513, 520, 521 ЦК України.
Під час розгляду справи АТ КБ "ПриватБанк" зі своєї сторони надало докази переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" за спірним договором банківського вкладу, зокрема, - копію договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, копію додаткової угоди від 18 листопада 2014 року, засвідчений витяг з електронного додатку № 1 до договору про переведення боргу б/н від
17 листопада 2014 року з інформацією щодо особи ОСОБА_1, довідку про підтвердження факту виконання банком зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ "ФК "Фінілон" грошових коштів позивача.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від
26 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).