Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 636/951/17
провадження № 61-18700св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 липня 2018 року, ухвалене у складі судді Ковригіна О. С., та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Бурлаки І. В., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживачів.
Позовні вимоги мотивував тим, що 20 грудня 2013 року банк відкрив йому особовий рахунок № НОМЕР_1 для зарахування на нього суми банківського вкладу, на який 20 грудня 2013 року надійшли особисті кошти позивача у сумі 16 700 грн.
18 січня 2014 року АТ КБ "ПриватБанк" відкрив позивачу особовий рахунок № НОМЕР_2 для зарахування на нього суми банківського вкладу, на який 18 січня 2014 року надійшли кошти у сумі 38 900 доларів США.
20 листопада 2013 року АТ КБ "ПриватБанк" відкрив особовий рахунок № НОМЕР_3 для зарахування на нього суми банківського вкладу, на який 20 листопада 2013 року надійшли кошти у сумі 5 316 доларів США.
Позивач вказував, що обумовлені договори є нікчемними, оскільки за ними не дотримана письмова форма, а тому він має право на стягнення коштів, які містяться на рахунках на підставі статей 216, 1212, 1214 ЦК України.
Вказував, що банк надав платіжний інструмент: картку-рахунок № НОМЕР_4 "Золота картка для виплат бонус плюс", за допомогою якої здійснюється розрахункові касові операції. Для особистого користування зазначеною карткою/рахунком № НОМЕР_4 позивач встановив особистий код - пароль (пін) доступу, через який тільки він особисто міг отримувати у банкоматі інформацію про наявні кошті на рахунку та здійснювати розрахункові касові операції, тому просив стягнути з банку суму з поточного банківського рахунку № НОМЕР_4 у розмірі 5 616,07 доларів США.
Позивач вказував, що у червні 2014 року йому стало відомо, що всі його рахунки заблоковано внаслідок того, що вони відкриті у відділенні АТ КБ "ПриватБанк", розташованому в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим). З метою отримання власних коштів з особових рахунків позивач неодноразово звертався до операторів банку, які, в свою чергу відповідали, що банк заблокував банківські рахунки і що протягом деякого часу все буде розблоковано. Також позивач на протязі червня 2014 року - жовтня 2015 року неодноразово подавав заявки до головного офісу АТ КБ "ПриватБанк" через Чугуївське відділення Харківського ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" про розблокування особистих рахунків. На численні запити позивача банк надавав письмові відповіді без зазначення конкретних причин блокування рахунків та без прямої відмови у видачі грошових коштів, що обліковуються на вказаних рахунках.
В зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ "ПриватБанк":
- суму, що відповідає сумі, яка знаходиться особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 16 700 грн;
- суму, що відповідає сумі, яка знаходиться особовому рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 38 900 доларів США;
- суму, що відповідає сумі, яка знаходиться особовому рахунку № НОМЕР_3 у розмірі 5 316 доларів США;
- суму, що відповідає сумі, яка знаходиться на банківському валютному рахунку № НОМЕР_4 у розмірі 5 616,07 доларів США;
- проценти за користування грошовими коштами на банківському валютному рахунку у розмірі 154,35 доларів США;
- 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 462,97 доларів США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 316 доларів США (140 544,31 гривень відповідно до офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 05 липня 2018 року - 26,437983 гривень за 1 долар США), що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_3 у АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 38 900 доларів США (1 028 437,53 гривень відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05 липня 2018 року - 26,437983 гривень за 1 долар США), що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_2 у АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 16 700 грн, що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 616,07 доларів США (148 477,56 гривень відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05 липня 2018 року - 26,437983 гривень за 1 долар США), що містяться на банківському рахунку у АТ КБ "ПриватБанк" для виконання операцій за карткою № НОМЕР_4 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законом не встановлено особливих вимог до форми договору банківського рахунку. Позивач надав достатні докази, які свідчать про відкриття йому банківських рахунків № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_5 (рахунок за номером картки), здійснення операцій за вказаними рахунками, докази внесення грошових коштів на вказані рахунки та інформацію про подальші операції за вказаними рахунками. Водночас відповідач не надав доказів, що підтверджують неправомірність розрахунків позивача або підтверджують факт закриття вказаних рахунків з виплатою позивачу всіх коштів з таких рахунків. Аргумент відповідача про відсутність доступу до активів банку, що знаходились на території АР Крим та неможливість надати інформацію, відхилений судом, оскільки згідно наданих позивачем виписок, листів банку та термінальних чеків, банк володіє інформацією за вказаними рахунками та продовжує здійснювати за ними певні операції.
Крім того, між сторонами було укладено договори банківського вкладу, відкрито відповідні рахунки за договорами, право вимоги за якими на підставі договорів є у позивача, грошові кошти було зараховано до банку, а порушення АТ КБ "ПриватБанк" прав позивача на вільне володіння та користування зазначеними грошовими коштами є підставою для їх стягнення в судовому порядку.
Спростовуючи доводи відповідача про наявність судових рішень у справі № 636/3779/14-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", зокрема, рішення Апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що предмет позову у справі, що розглядається, є іншим стосовно справи № 636/3779/14-ц, факти обставин відкриття банківських рахунків, з приводу яких заявлені позовні вимоги, а також розмір залишку коштів на вказаних рахунках не встановлювались у справі № 636/3779/14-ц.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення процентів за користування грошовими коштами та стягнення 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань, суд першої інстанції вказав, що позивач не надав розрахунку вказаних сум та дати початку і закінчення періоду, за який позивач просить стягнути вказані суми, тому відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 154,32 доларів США та щодо стягнення 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 462,97 доларів США.
Додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 серпня 2018 року, ухваленим у складі судді Ковригіна О. С., стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5 334 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про захист прав споживачів і його позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати повинні бути стягнуті пропорційно до задоволеної частини вимог, з віднесенням частини, що підлягає сплаті позивачу, - на рахунок держави та стягненням з відповідача на користь держави іншої частини судового збору.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 липня 2018 року у частині стягнення грошових коштів за особовим рахунком № НОМЕР_2 у розмірі 38 900 доларів США, за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 16 700 грн та за особовим рахунком № НОМЕР_3 у розмірі 5316 доларів США скасовано, провадження у справі закрито.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 липня 2018 року у частині стягнення 5 616,07 доларів США, що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_4 скасовано і у цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 9 900 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за особовими рахунками № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2016 року позовні вимоги стосовно цих особових рахунків були предметом розгляду. За вказаним позовом ухвалено судове рішення по суті, яке було переглянуто судом касаційної інстанції та залишено без змін. Отже, рішення апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2016 року набрало законної сили. Оскільки у рішенні апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2016 року були розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за особовими рахунками № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, тобто є рішення, в якому збігаються та є тотожними сторони, предмет і підстави позову, то провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що всі надані позивачем докази датовані 2016 роком, і не підтверджують наявності грошових коштів на картковому рахунку № НОМЕР_4 на час звернення із позовом та перегляду справи в апеляційному порядку. ОСОБА_1 не довів наявність підстав для задоволення його позовних вимог у частині стягнення грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 та не надав доказів наявності на вказаному рахунку витребуваних коштів на час розгляду справи.
Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року (провадження № 61-3182св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що у справі № 636/3779/14-ц ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги невиконанням банком зобов`язань за договорами банківського вкладу і просив стягнути грошові кошти на підставі статей 1058-1061 ЦК України. Натомість у справі, що переглядається, як свідчить аналіз позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав, що на цей час він не може надати оригінали договорів банківських вкладів, оскільки має лише копії, тобто не може підтвердити додержання письмової форми договору банківського вкладу; у зв`язку із цим, на підставі частини другої статті 1059 ЦК України, такі договори вважаються нікчемними; тому кошти підлягають поверненню на підставі статей 216, 1212, 1214 ЦК України.
На ці обставини позивач вказував у відзиві на апеляційну скаргу.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що за таких обставин суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у справі № 636/3779/14-ц були інші підстави позову, ніж у справі, що переглядається, та зробив неправильний висновок про закриття провадження у справі у частині позовних вимог.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги у частині стягнення грошових коштів з особового рахунку № НОМЕР_4, вважав, що вона є недоведеною, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування на вказаній картці витребуваних грошових коштів. Проте апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивач на підтвердження позовних вимог про наявність коштів на особовому рахунку надав оригінал квитанції за картковим рахунком № НОМЕР_4, з якої вбачається внесення суми у розмірі 5 616,51 доларів США, відповідь від 31 березня 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" про наявність залишку на особовому рахунку № НОМЕР_4 у розмірі 5 616,51 доларів США, та відповідь банку від 16 листопада 2016 року, згідно з якою 26 жовтня 2015 року банк перерахував з картки № НОМЕР_4 грошові кошти на погашення карткового рахунку № НОМЕР_6 з метою запобігання виникнення простроченої заборгованості. За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 липня 2018 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення на його користь грошових коштів, що знаходяться на особових рахунках № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції у частині стягнення грошових коштів з особових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції на підставі належних доказів встановив наявність відкритого відповідачем рахунку № НОМЕР_2, його приналежність позивачу та внесення грошових коштів і здійснення інших операцій; встановив підтвердження внесення позивачем на рахунки, відкриті у АТ КБ "ПриватБанк", грошових коштів у сумах 16 700,00 грн, 38 900,00 доларів США, 5 316,00 доларів США.
Врахувавши наведене та те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2016 року встановлено відсутність доказів існування між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" договірних відносин за договорами банківського вкладу за рахунками № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України та задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за зазначеними рахунками з цих підстав.
З огляду на викладене, враховуючи, що майно, а саме грошові кошти у розмірах 16 700,00 грн, 38 900,00 доларів США, 5 316,00 доларів США набуті АТ КБ "ПриватБанк" не на підставі договірних відносин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем повернути отримане майно, оскільки воно є безпідставно набутим.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині вимог про стягнення грошових коштів з особового валютного рахунку № НОМЕР_4 "Золота картка для виплат бонус плюс" на суму 5 616,07 доларів США, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що отримання та використання позивачем платіжної картки, наданої відповідачем, свідчить про укладення між сторонами договору банківського рахунку шляхом приєднання позивача до договору надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", розміщеного на сайті https://privatbank.ua/ru/terms, а видача відповідачем платіжної картки свідчить про обслуговування позивача як клієнта банку, з відкриттям відповідного рахунку та здійсненням обліку операцій за таким рахунком.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим позивачем доказам (оригіналам банківських квитанцій) та дійшов висновку про те, що зазначені докази підтверджують, що позивач має доступ до вказаного рахунку та що він є користувачем платіжного засобу - платіжної картки № НОМЕР_4 та йому як користувачу відомо персональний ідентифікаційний номер (ПІН), встановлений для ідентифікації користувача. Відповідно до матеріалів справи позивач неодноразово письмово звертався до АТ КБ "ПриватБанк" щодо розблокування рахунку № НОМЕР_4 . Але відповідач не задовольнив вимоги та не надав відповіді про розблокування вказаного рахунку. Згідно пояснень позивача, останній також звертався до відділень АТ КБ "ПриватБанк", надавав усні заявки до служби підтримки клієнтів, однак позитивного рішення не отримав.
Відповідач зі свого боку не заперечував проти наданих доказів та всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України не спростовував надані позивачем докази щодо наявності коштів на його карточному поточному рахунку № НОМЕР_4 та його блокування.
При цьому суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для стягнення вищезазначених коштів з сингулярного правонаступника банку АТ "Фінансова компанія "Фінілон", оскільки всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України банк не надав суду доказів згоди ОСОБА_1 на переведення боргу банку за вищезазначеними рахунками. Відповідно до вимог статті 520 ЦК України відсутність такої згоди свідчить про те, що заміна банку у спірних матеріально-правових правовідносинах не відбулася. Тому апеляційний суд вважав, що АТ КБ "ПриватБанк" не вибув із спірних правовідносин і є належним відповідачем у справі.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами та стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов`язань сторонами не оскаржується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 листопада 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку направлена касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 05 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року (надійшла до суду 18 листопада 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування грошовими коштами та стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов`язань позивачем не оскаржуються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
19 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Чугуївського міського суду Харківської області.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц (провадження № 61-43404св18), від 19 травня 2021 року у справі № 757/31948/18 (провадження № 61-14470св20), від 05 грудня 2018 року у справі № 367/6344/16-ц (провадження № 61-1028св18), від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/879/18, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19 (провадження № 61-18232св19).
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин.
Банк вказує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку поданим банком доказам у справі, зокрема: депозитним договорам №SAMDNWFD0070041097400 від 20 грудня 2013 року та №SAMDNWFD0070061615100 від 18 січня 2014 року та договору банківського обслуговування (картковий рахунок) № НОМЕР_4, які не можуть бути нікчемними з підстав, визначених позивачем, тому застосування положень статті 1212 ЦК України є неможливим.
Натомість, відповідно до довідки, наданої банком, депозитний договір №SAMDNWFD0070019050400 від 20 листопада 2013 року було розірвано позивачем 14 березня 2014 року, кошти у сумі 5 331,56 доларів США виплачено на картковий рахунок позивача № НОМЕР_4 . Отже, заявник вважає, що між сторонами відсутній спір щодо цього договору.
Банк вказує, що ОСОБА_1 надав згоду ("мовчазна згода") на переведення боргу до ТОВ "ФК "Фінілон". З урахуванням того, що закон не визначає чіткої та однозначної форми, у якій надається згода, то поданий банком доказ - договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року є належним.
При цьому заявник вказує, що банк не є належним відповідачем у справі, на що суд апеляційної інстанції мав звернути увагу.
Заявник не погоджується із висновками суду про відсутність тотожності позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 листопада 2013 року, 20 грудня 2013 року, 18 січня 2014 року між банком та ОСОБА_1 були укладені договори банківського вкладу, за умовами яких останній передав банку грошові кошти, а АТ КБ "Приватбанк" зобов`язалося повернути їх та виплатити проценти на умовах та в порядку, встановлених договорами.
Відповідно до заяви № SAMDNWFD0070041097400 від 20 грудня 2013 року АТ КБ "ПриватБанк" відкрило ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 для обліку грошових коштів у валюті - українська гривня.
Згідно із заявою № SAMDNWFD0070019050400 від 20 листопада 2013 року АТ КБ "ПриватБанк" відкрило ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_3 для обліку грошових коштів у валюті - долар США.
Відповідно до заяви № SAMDNWFD0070061615100 від 18 січня 2014 року АТ КБ "ПриватБанк" відкрило ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_2 для зарахування грошових коштів у валюті - долари США.
Згідно з оригіналом квитанції від 20 листопада 2013 року у 17:36:23 на рахунок № НОМЕР_3 внесено кошти у сумі 5 316 USD (долари США). Також матеріалах справи міститься квитанція, засвідчена 16 грудня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до оригіналу заяви № SAMDNWFD0070019050400 від 20 листопада 2013 року про відкриття, АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 для зарахування грошових коштів у валюті - долар США.
Згідно засвідченої 26 жовтня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" ( ОСОБА_2 ) копії квитанції від 20 грудня 2013 року 17:47:03, якою зафіксовано внесення коштів у сумі 16 700 UAH на вказаний рахунок.
Наявність відкритого відповідачем рахунку № НОМЕР_1, його приналежність позивачу та внесення грошових коштів і здійснення інших операцій підтверджується копією виписки № 22606002 від 07 липня 2014 року, що посвідчена АТ КБ "ПриватБанк" 26 жовтня 2015 року ( ОСОБА_2 ).
На підтвердження внесення коштів на рахунок № НОМЕР_2 позивач надав засвідчену 26 жовтня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" ( ОСОБА_2 ) копію квитанції від 18 січня 2014 року 10:22:31 про внесення коштів у сумі 38 900 USD на вказаний рахунок.
Наявність відкритого відповідачем рахунку № НОМЕР_2, його приналежність позивачу та внесення грошових коштів і здійснення інших операцій підтверджується копією виписки № 22606002 від 07 липня 2014 року, що посвідчена АТ КБ "ПриватБанк" 26 жовтня 2015 року ( ОСОБА_2 ).
Встановлено, що оригінали деяких документів позивач не може надати, оскільки такі документи через тривалий час було втрачено. Позивач неодноразово звертався до відділень АТ КБ "ПриватБанк" з вимогою про видачу йому грошових коштів, однак банком було відмовлено у видачі таких коштів, посилаючись на окупацію території АР Крим та втрати банком доступу до інформації щодо рахунків, відкритих на території АР Крим.
Аудиторським висновком-аналізом первинних банківських документів від 25 березня 2016 року підтверджено наявність у АТ КБ "ПриватБанк" вказаних залишків грошових коштів на відповідних рахунках позивача.
У матеріалах справи містяться заяви позивача щодо розблокування належних йому рахунків з метою отримання коштів, що належали ОСОБА_1 та були внесені на зазначені рахунки, й відповіді АТ КБ "ПриватБанк" на вказані заяви. У відповідях відповідачем не заперечується факт наявності запитуваних позивачем рахунків та факт наявності грошових коштів на таких рахунках.
Відповідно до повідомлень АТ КБ "ПриватБанк" від 24 червня 2014 року № 20.1.0.0.0\7-20140514\3329, від 16 листопада 2015 року № 20.1.0.0.0\7-20151109\1487, від 11 листопада 2014 року № 20.1.0.0.0\7-20141107\218, від 24 червня 2014 року №20…..1870, банк на запити ОСОБА_1 визнає свої грошові зобов`язання перед ним, визнає наявність коштів на рахунках позивача та їх блокування. Для виконання вимог ОСОБА_1 відповідач пропонував 16 червня 2014 року здійснити реструктуризацію своїх грошових зобов`язань та повідомив, що банк приймає усі заходи до повернення коштів позивачу.
Згідно повідомлень, отриманих позивачем з Національного банку України, АТ КБ "ПриватБанк" незаконно заблокував рахунки, які банк відкрив на території АР Крим. ОСОБА_1 рекомендовано розблокувати рахунки за місцем свого нового проживання.
З метою встановлення інформації про залишок грошових коштів на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 ухвалою суду було витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію про наявність вказаних рахунків, власника рахунків, проведені операції та поточний залишок грошових коштів на таких рахунках.
У відповіді АТ КБ "ПриватБанк" (довідка у справі № 636/951/17-ц від 29 вересня 2017 року б/н, підписана керівником ВПЗ філії Харківського ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" Кураксіною О. І.) відповідач повідомляв, що з моменту окупації АР Крим та м. Севастополя у АТ КБ "ПриватБанк" відсутній доступ до документів на паперових носіях та інформації на електронних носіях, серверах, які були розташовані на окупованій території та які б містили дані щодо укладених договорів банківського рахунку з ОСОБА_1 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10 липня 2015 року у справі № 636/3779/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 316,00 доларів США (140 544,31 грн відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05 липня 2015 року - 26,437983 грн за 1 долар США), що містяться на банківському рахунку НОМЕР_3 у АТ КБ "ПриватБанк"; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 38 900,00 доларів США (102 8437,53 грн відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05 липня 2015 року - 26,437983 грн за 1 долар США), що містяться на банківському рахунку НОМЕР_2 у АТ КБ "ПриватБанк"; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 167 00,00 грн, що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ "ПриватБанк"; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 616,07 доларів США (148 477,56 грн відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05 липня 2015 року - 26,437983 грн за 1 долар США), що містяться на банківському рахунку у АТ КБ "ПриватБанк" для виконання операцій за карткою № НОМЕР_4 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 10 липня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення суми відмовлено.
У справі № 636/3779/14-ц встановлено, що на підтвердження своїх доводів позивач надав суду докази про те, що 20 листопада 2013 року, 20 грудня 2013 року та 18 січня 2014 року позивачем було внесено на відповідні особові рахунки грошові кошти, що підтверджується відповідними чеками з терміналу відповідача від 20 листопада 2013 року, 20 грудня 2013 року та 18 січня 2014 року, копії яких містяться у матеріалах справи, а також наданими суду копіями листів-відповідей відповідача, заявами позивача на відкриття депозитних рахунків, виписками про рух коштів на рахунках і чеками роздрукованими в терміналі відповідача. Відповідач не заперечує той факт, що були укладені договори і вносились позивачем кошти. Але заперечує проти стягнення їх в зазначеному позивачем розмірі, оскільки останній не надав доказів в оригіналі і міг отримати ці кошти на окупованій території Автономної Республіки Крим. Вищезазначені документи не є належними доказами у розумінні статті 59 ЦПК України 2004 року, а тому підстав для задоволення позову немає. Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність позову, оскільки матеріали справи не містять оригіналів наданих доказів. Копії заяв про оформлення вкладів, довідки і квитанції без обов`язкових реквізитів не можуть свідчити про дотримання письмової форми договорів банківського вкладу.
У рішенні від 27 липня 2016 року у справі № 636/3779/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення вкладів та заборгованості за депозитними договорами Апеляційний суд Харківської області встановив, що 20 листопада 2013 року, 20 грудня 2013 року та 18 січня 2014 року позивач вніс на відповідні особові рахунки грошові кошти, що підтверджується відповідними чеками з терміналу відповідача від 20 листопада 2013 року, 20 грудня 2013 року та 18 січня 2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи, а також наданими суду копіями листів-відповідей відповідача, заявами позивача на відкриття депозитних рахунків, виписками про рух коштів на рахунках і чеками, роздрукованими в терміналі відповідача. Суд дійшов висновку, що вищезазначені документи не є належними доказами в розумінні частини другої статті 59 ЦПК України, оскільки не є оригіналами наведених документів. Копії заяв про оформлення вкладів, довідки і квитанції без обов`язкових реквізитів не можуть свідчити про дотримання письмової форми договорів банківського вкладу. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову. Зазначене рішення набрало законної сили.