Постанова
Іменем України
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 204/4475/21
провадження № 61-20259св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко Ольга Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви
У червні 2021 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко О. В., про визнання договору купівлі - продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності.
Разом з позовом АТ "Райффайзен Банк" подало до суду заяву про забезпечення цього позову.
Заяву АТ "Райффайзен Банк" мотивувало тим, що 24 листопада 2005 року Акціонерний поштово-пенсійним банк "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 014/62269/3101/74.
Відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 42 400 дол. США, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 13 % річних, комісію згідно з умовами договору, тарифів кредитора, та виконати інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені кредитним договором.
Заявник надання кредитних коштів провів, відповідно до вимог пункту 3.2. кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, з подальшою можливістю видачі готівки через касу Кредитора.
Зазначив, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 листопада 2005 року банк і ОСОБА_2 уклали договір застави майнових прав № 014/3101/62269.
За умовами договору ОСОБА_2 зобов`язався погасити кредит, сплатити відсотки за користування ним у розмірах, строки, а також з неустойкою визначеними кредитним договором.
У забезпечення зобов`язань за кредитним договором, позичальник передав у заставу майнові права за договором № К-6-27 про інвестування житлового будівництва від 16 листопада 2005 року на двокімнатну квартиру, загальною площею: 83,18 кв. м, яка знаходиться у буд. АДРЕСА_1 .
У 2011 році АТ "Райффайзен Банк Аваль" довідалося, що житловий будинок введено в експлуатацію у зв`язку з чим змінилися фактична площа заставної квартири та поштова адреса будинку - адреса якого: буд. АДРЕСА_1, надано поштову адресу: кв. АДРЕСА_2 .
Отже, предметом застави виступає квартира загальною площею 79,9 кв. м за адресою: кв. АДРЕСА_2 .
Проте, ОСОБА_2 не надав банку документи для оформлення змін до договору застави і реєстрації обтяження предмету застави, як це передбачено договором.
З укладенням кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.
За неналежним виконанням позичальником зобов`язань по кредитному договору, АТ "Райффайзен Банк Аваль" направило ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором від 12 січня 2016 року № 114- 0-0-00/15-61238.
Під час проведення претензійно - позовної роботи АТ "Райффайзен Банк Аваль" довідалося, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2, яка передана в заставу банку, без згоди заставодержателя, відчужена ОСОБА_1 за ціною 147 346 грн на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 02 лютого 2016 року.
Таким чином, договір купівлі - продажу сторони уклали без згоди банку, що призвело до порушення прав АТ "Райффайзен Банк Аваль", як заставодержателя.
ОСОБА_2 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань перед банком та не вживає заходів щодо погашення боргу за кредитом, у зв`язку з чим станом на 08 червня 2021 року його заборгованість перед банком за кредитним договором становить 38 071,97 дол. США, зокрема 20 850,59 дол. США заборгованості за кредитом, 17 221,38 дол. США заборгованості за відсотками.
За висновком суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 07 червня 2021 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2, складає 1 094 000 грн.
Отже, заходи забезпечення позову, які просить вжити банк є співмірними із наявною заборгованістю за кредитним договором.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення позову банку, може ускладнити чи зробити неможливим погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок заставленого майна, оскільки є велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій позичальником, що значно зменшить його вартість.
Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_1, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири від 02 лютого 2016 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 14 червня 2021 року заяву задовольнив.
Забезпечив позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3, яканалежить ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири від 02 лютого 2016 року, до набрання рішенням суду законної сили у справі № 204/4475/21 за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко О. В., про визнання договору купівлі - продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності.
Ухвалу районний суд мотивував обґрунтованістю вимог заяви, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду або унеможливить його виконання, якщо позов буде задоволено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На ухвалу районного суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд постановою 12 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року - скасував.
У задоволені заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову у справі № 204/4475/21 відмовив.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Між тим, застосування саме такого способу забезпечення позову, як арешт, позивач належним чином не мотивував, адже застосування такого виду забезпечення позову може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.
Спірна квартира є єдиним житлом її онуки та її неповнолітньої дитини, які постійно мешкають у ній, з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що такий вид забезпечення позову порушить права сторін на мирне користування майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, АТ "Райффайзен Банк", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу АТ "Райффайзен Банк"мотивувало тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам матеріального права та прийнята з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зазначив, що задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, не звернув увагу на те, що усупереч статей 42, 81 ЦПК України, вона не надала доказів на підтвердження факту, що спірна квартира є єдиним житлом її, онуки та її неповнолітньої дитини та факту їх постійного проживання у ній.
Послався на те, що у заяві про забезпечення позову відсутні вимоги щодо проведення опису чи обмеження права користування майном, його вилучення у боржника чи передачу на зберігання іншим особам.
Заборона на відчуження спірного майна не порушить права сторін на мирне користування майном.
На думку заявника, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним із заявленими позовними вимогами про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру, внаслідок дій ОСОБА_2 щодо незаконного відчуження предмета застави, без згоди банку, що призвело до порушення прав АТ "Райффайзен Банк", як заставодержателя.
Вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження квартири новим власником, що безумовно утруднить виконання можливого рішення суду про скасування реєстрації права власності.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20), від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19).
Також вважає помилковим посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) та рішення Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2,яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Користуючись своїм правом, позивач одночасно із зверненням до суду з позовом, подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на зазначену квартиру.
Обставини, викладені в тексті позовної заяви, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо зазначеної нерухомості.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України(неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту, апеляційний суд виходив з того, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.