Постанова
Іменем України
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/18233/20
провадження № 61-12103св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автостел Трейд", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги адвоката Нагули Олександра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року та адвоката Журби Миколи Вікторовича в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостел Трейд" (далі - ТОВ "Автостел Трейд"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві (далі - РСЦ МВС в м. Києві), про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивував тим, що 25 серпня 2011 року зареєстрував на праві власності автомобіль чорного кольору марки "Toyota Land Cruiser - 200", 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN № (кузова, шасі) НОМЕР_2, про що отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Позивач зазначив, що 29 грудня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом обману під приводом підготовки до надання послуги обміну з доплатою старого авто на нове, отримали належний позивачу транспортний засіб для його оцінки.
Однак, у подальшому грошові кошти за транспортний засіб йому не виплатили, а автомобіль не повернули.
Зазначив, що 03 січня 2019 року на підставі підробленого договору комісії № 7627/19/000586, комісіонер - ТОВ "Автостел Трейд", уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу автомобіля марки "Toyota Land Cruiser - 200", 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Послався на те, що 05 квітня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, який зареєстрував право власності на цей автомобіль за собою.
Зважаючи на те, що автомобіль вибув із власності позивача поза його волею, що підтверджується висновком експертизи, за яким договір комісії та акт технічного огляду транспортного засобу від його імені на розпорядження майном були підписані не ним, вважає, що заявлений позов є належним способом захисту його прав.
Позивач просив:
визнати недійсними договір комісії від 03 січня 2019 року № 7627/19/000586, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Автостел Трейд";
визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 03 січня 2019 року № 8047/2019/1397842, укладений між ТОВ "Автостел Трейд" та ОСОБА_2 ;
витребувати у ОСОБА_3 автомобіль марки "Toyota Land Cruiser - 200", 2011 року випуску, чорного кольору, VIN № (кузова, шасі) НОМЕР_2 з чужого незаконного володіння та ключ до нього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 15 лютого 2021 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував неефективним способом захисту порушеного права, оскільки порушені права позивача підлягають захисту шляхом подачі ним негаторного позову про повернення транспортного засобу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Хмельницький апеляційний суд постановою від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником Нагулою О. О., задовольнив частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування рухомого майна скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення.
Витребував від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль "Toyota Land Cruiser - 200", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, державний номерний знак (на сьогодні) НОМЕР_5, та ключі до нього.
Решту рішення місцевого суду залишив без змін.
Компенсував ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 19 378,75 грн за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що місцевий суд обґрунтовано відмовив у позові про визнання недійсними договору комісії з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки ОСОБА_1 договір комісії не підписував, а тому такий договір є неукладеним.
Водночас суд першої інстанції встановив, що вибуття автомобіля відбулося поза волею власника за неукладеним договором комісії, помилково не застосував до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК України і не задовольнив позовні вимоги про витребування спірного транспортного засобу з володіння останнього від набувача - ОСОБА_3 на користь законного власника.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не є безумовною підставою для відшкодування судом з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Позивач належним чином оформлених у встановленому законом порядку документів на підтвердження обсягу, вартості фактично наданих послуг, розрахунок наданої професійної правничої допомоги до місцевого суду не надав, а також перед завершенням розгляду справи не повідомив суд про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним буде подано докази з приводу наданої правничої допомоги.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Нагула О. О. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення понесених витрат.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Журба М. В. в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини: "Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що спірний автомобіль вибув із його власності поза його волею відповідають дійсності".
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини: "Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що спірний автомобіль вибув із його власності поза його волею відповідають дійсності".
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Нагула О. О. в інтересах ОСОБА_1 зазначив неврахування висновку щодо застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Касаційну скаргу мотивував тим, що документи, які підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу та її розмір були подані позивачем до суду першої інстанції разом з клопотанням до ухвалення рішення у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Журба М. В. в інтересах ОСОБА_3 зазначив відсутність висновку Верховного Суду про вирішення віндикаційного позову щодо рухомого майна, яке перебуває у володінні та користуванні позивача.
Касаційну скаргу мотивував тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, однак його позбавили права користуватися та розпоряджатися його майном, не зважаючи на те, що на час реєстрації транспортного засобу були відсутні будь-які обтяження на автомобіль.
Зазначив, що позивач лише через шість місяців після вибуття автомобіля з його володіння та користування звернувся з заявою по факту шахрайських дій стосовно нього в частині не повернення коштів за автомобіль, який він відчужив за попередньою домовленістю.
Послався на те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння, хоча автомобіль перебував та на сьогодні знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції провів підготовче судове засідання без ОСОБА_3 та його представника, а також у подальшому безпідставно відмовив представнику ОСОБА_3, адвокату Журбі М. В. у долученні до матеріалів справи відзиву на позовну заяву з додатками.
Вважає, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Суд апеляційної інстанції під час прийняття постанови у справі не зазначив, хто повинен відшкодувати ОСОБА_3 понесені витрати у зв`язку із придбанням автомобіля, як добросовісному набувачеві.
Вважає помилковими висновки місцевого суду про вибуття спірного автомобіля із власності позивача поза волею позивача.
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_3 зазначив відсутність висновку Верховного Суду про вирішення віндикаційного позову щодо рухомого майна, яке перебуває у володінні та користуванні позивача.
Касаційну скаргу мотивував тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, однак його позбавили права користуватися та розпоряджатися його майном, не зважаючи на те, що на час реєстрації транспортного засобу були відсутні будь-які обтяження на спірний автомобіль.
Зазначив, що позивач лише через шість місяців після вибуття автомобіля з його володіння та користування звернувся з заявою по факту шахрайських дій стосовно нього в частині не повернення коштів за автомобіль, який він відчужив за попередньою домовленістю.
Послався на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння, хоча автомобіль перебував та на сьогодні знаходиться у володінні та користуванні позивача.
Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано провів підготовче судове засідання без ОСОБА_3 та його представника, а надалі безпідставно відмовив представнику ОСОБА_3, адвокату Журбі М. В. у долученні до справи відзиву на позовну заяву з додатками.
На думку заявника, позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Послався на те, що апеляційний суд під час прийняття постанови у справі не зазначив, хто повинен відшкодувати ОСОБА_3 понесені витрати у зв`язку із придбанням автомобіля, як добросовісному набувачеві.
Вважає висновки суду першої інстанції про вибуття спірного автомобілю із власності ОСОБА_1 поза його волею помилковими.
У серпні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу адвоката Нагули О. О. в інтересах ОСОБА_1, у якому РСЦ МВС в м. Києві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - без змін.
До Верховного Суду у серпні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу адвоката Нагули О. О. в інтересах ОСОБА_1, у якому ОСОБА_3 просить закрити касаційне провадження, оскільки з матеріалів, доданих до касаційної скарги, не відомі повноваження адвоката Нагули О. О., а ОСОБА_1 касаційну скаргу особисто не підписував.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження слід відмовити, оскільки до касаційної скарги на виконання вимог частин третьої статті 392 ЦПК України надані документи на підтвердження повноважень адвоката Нагули О. О., а саме: ордер від 23 липня 2021 року серії КС № 884899, виданий Адвокатським об`єднанням "Ліглс", на представництво інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді на підставі договору про надання правової допомоги; додаткову угоду № 6 від 22 липня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 21 листопада 2019 року, укладену між Адвокатським об`єднанням "Ліглс" та ОСОБА_1, у який міститься перелік повноважень адвоката.
Крім того, зі справи видно, що адвокат Нагула О. О. в інтересах ОСОБА_1, подавав до суду позовну заяву, апеляційну скаргу та представляв інтереси позивача під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, що виключає сумніви щодо відсутності повноважень у адвоката Нагули О. О. на представництво інтересів ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_1 25 серпня 2011 року зареєстровав право власності на транспортний засіб "Toyota Land Cruiser - 200", 4.5D, універсал-В, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, чорного кольору, VIN № (кузова, шасі) НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ).
03 січня 2019 року ТОВ "Автостел Трейд" (комісіонер) та ОСОБА_1 (комітент) уклали договір комісії № 7627/19/000586, предметом якого є укладення комісіонером за дорученням і за рахунок комітента в його інтересах одного або декількох правочинів щодо продажу транспортного засобу "Toyota Land Cruiser - 200", 4.5D, універсал-В, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, за ціною 775 149,96 грн (а. с. 43-44 т. 1).
За висновком судової почеркознавчої експертизи від 04 березня 2020 року № 17-3/31, проведеної в межах кримінального провадження, підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Комітент" в договорі комісії від 03 січня 2019 року № 7627/19/000586, виконав не ОСОБА_1, а інша особа. Підпис від імені ОСОБА_1 в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7627/19/000586 від 03 січня 2019 року, в графі "комітент (довірена особа)", виконав не ОСОБА_1, а інша особа (а. с. 131-143 т. 1).
03 січня 2019 року на підставі договору комісії № 7627/19/000586, ТОВ "Автостел Трейд" та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу "Toyota Land Cruiser - 200", 4.5D, універсал-В, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 45-46 т. 1).
05 квітня 2019 року за договором купівлі-продажу № 8047/2019/1397842 ОСОБА_7, в інтересах якої діяв ОСОБА_8, продала спірний транспортний засіб ОСОБА_3 (а. с. 48-50 т. 1).
ОСОБА_3 зареєстрував право власності на транспортний засіб "Toyota Land Cruiser - 200", 4.5D, універсал-В, 2011 року випуску.
Після останньої реєстрації відбулась зміна державного номерного знаку автомобіля на НОМЕР_5 та реєстраційного свідоцтва на НОМЕР_6 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.