Постанова
Іменем України
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 562/2210/17
провадження № 61-6720св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування чужим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування майном.
Позов мотивувало тим, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" набуло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 13 лютого 2008 року, укладеними між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), яке виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), та ОСОБА_1, на підставі договорів факторингу та відступлення права вимоги за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року.
За рішенням приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності від 17 жовтня 2016 року товариство набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1, у зв`язку з чим просить усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом надання доступу до неї, а також визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк" про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договорів факторингу недійсними.
Зустрічний позов мотивувала тим, що кредитний договір сторони уклали з порушенням прав споживача, оскільки умови кредитного договору від 13 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ОСОБА_1, не відповідають вимогам законодавства, є несправедливими.
Зазначила, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не мало ліцензії на укладення договору факторингу щодо валютного кредитного договору. Предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога. Відступлення права вимоги за іпотечним договором не може бути предметом договору факторингу.
Уточнивши позов, просила суд визнати недійсними кредитний договір від 13 лютого 2008 року, укладений між нею та ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк", договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року ТОВ "ФК "Вектор Плюс" в частині відступлення прав за іпотечним договором від 13 лютого 2008 року між ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ОСОБА_1, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстроване право власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1 .
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк" про визнання недійсним іпотечного договору.
Позов мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, належить йому з ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності та придбана у шлюбі. Договір іпотеки сторони уклали без його згоди. Укладенням договору іпотеки порушені права малолітньої дитини.
Просив суд визнати недійсним іпотечний договір від 13 лютого 2008 року між ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18 жовтня 2017 року Здолбунівський районний суд Рівненської області об`єднав цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ТОВ "ФК "Вектор Плюс", ПАТ "Сведбанк" про визнання недійсним іпотечного договору з цивільною справою за позовом ТОВ "ФК "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування чужим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування.
Ухвалою від 10 січня 2018 року Здолбунівський районний суд Рівненської області клопотання ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задовольнив, залучив до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як співвідповідачів.
Ухвалою від 10 січня 2018 року Здолбунівський районний суд Рівненської області залучив до участі у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк" про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договорів факторингу і уступлення прав за іпотечними договорами недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А. М. як третю особу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 02 червня 2020 року Здолбунівський районний суд Рівненської області у позові ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відмовив.
Позов ОСОБА_4 задовольнив.
Визнав недійсним договір іпотеки від 13 лютого 2008 року № 1701/0208/71-020 між ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ОСОБА_1 .
Позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав недійсними:
договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк" в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк", в частині відступлення прав за іпотечним договором від 13 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", і ОСОБА_1 .
Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 31889062 від 17.10.2016 13:37:22. приватний нотаріус Кобелєва А. М., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, згідно якого зареєстроване право власності ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1 .
У решті позову ОСОБА_1 відмовив.
Стягнув з ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на користь держави 640,00 грн. судових витрат.
Відмовляючи у позові ТОВ "ФК "Вектор Плюс" суд першої інстанції виходив з того, що наявність договору іпотеки, набуття права власності на об`єкт іпотеки товариством не дає йому прав на обмеження права відповідача на користування житлом. Підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом, передбачених статтею 405 ЦК України, немає та відсутні підстави для виселення в розумінні вимог статті 109 ЖК України.
Виходив з того, що договір факторингу, на підставі якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" набуло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, не відповідає вимогам закону, вбачаються підстави для визнання його недійсним.
Зазначив, що право власності на квартиру ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" зареєструвало незаконно та безпідставно.
В частині задоволення позову ОСОБА_4 суд першої інстанції мотивував рішення відсутністю його згоди, як одного із подружжя, на укладення договору іпотеки.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 в частин вимог про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції виходив із того, що договір відповідає вимогам чинного законодавства та ОСОБА_1 виконувала умови цього договору.
На думку місцевого суду, договори факторингу та відступлення прав вимог за іпотечним договором укладені всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки предметом договору факторингу є виключно право грошової вимоги. Валюта не може бути предметом договору факторингу.
Виходив з того, що надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями, проте у ТОВ "ФК "Вектор Плюс" така ліцензія відсутня, тому воно не мало право укладати договори факторингу, предметом яких є саме право вимоги за валютним кредитним договором.
У договорі про відступлення права вимоги за іпотечним договором йдеться про відступлення вимоги саме за договором, але не зазначається договір, укладений з ОСОБА_1 .
Зазначив, що оспорений договір факторингу не посвідчений нотаріально, відомості про відступлення права вимогами за іпотечним договором не зареєстровані у встановленому законом порядку.
Вважав, що товариство не мало права на відступлення права вимоги за іпотечним договором, оскільки такий вид діяльності (відступлення права вимоги за іпотечними договорами) відсутній у свідоцтві про реєстрацію цієї фінансової установи.
На думку місцевого суду, ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не довів сплату грошових коштів за відступлене право вимоги за договором факторингу від 28 листопада 2012 року, що є самостійною та достатньою підставою для висновку про недійсність зазначеного договору.
При вирішенні питання про визнання недійсним договору факторингу та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, суд першої інстанції виходив також з недійсності договору іпотеки, як укладеного без згоди ОСОБА_4, тому ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не могло набути право вимоги за недійсним іпотечним договором.
Дійшов висновку про незаконність реєстрації права власності на квартиру за товариством, оскільки її провели відповідно до іпотечного договору, договору факторингу, договору про відступлення права вимоги, які підлягають визнанню недійсними.
Зазначив, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не довело наявності у нього, відповідно до Закону України "Про іпотеку", безспірного права звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважав, що реєстрація права власності на предмет іпотеки порушила права ОСОБА_4, який є співвласником квартири.
Послався на порушення вимог частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки перед реєстрацією права власності на квартиру за відповідачем її оцінку не провів незалежний оцінювач.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 01 квітня 2021 року Рівненський апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задовольнив частково.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 червня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення.
У задоволенні позову ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відмовив.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовив.
Зазначив, що наведені місцевим судом мотиви відмови у позові ТОВ "ФК "Вектор Плюс", зокрема, що наявність у нього договору іпотеки і набуття права власності на об`єкт іпотеки не дають йому підстав на обмеження відповідача ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою та визнання її такою, що втратила право користування житлом прийняті апеляційним судом до уваги.
Вважав попередчасними і такими, що не відповідають вимогам закону і обставинам справи висновки суду першої Інстанції щодо зустрічних позовів, а саме недійсності договору факторингу, незаконності набуття товариством права власності на спірну квартиру і безпідставності його реєстрації.
Щодо зустрічних вимог ОСОБА_1 та вимог ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час звернення позивачів до суду в 2017 році, відповідач ПАТ "Сведбанк" як юридична особа вже не існувало, а його правонаступник, як сторона оспорених договорів, є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), яке не залучено до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що ОСОБА_1 отримала кредит в іноземній валюті на придбання квартири, яка є місцем постійного проживання її та членів її сім`ї, згоди на звернення стягнення ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на цю квартиру вона не давала, отже, з огляду на вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", нотаріус повинен був відмовити у реєстрації права власності на цю квартиру за ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "ФК "Вектор Плюс", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову товариства та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначила застосування статті 129 Конституції України, статей 15, 16, 215, 216, 227, 578, 1077, 1078 ЦК України статті 65 СК України та частини четвертої статті 82 ЦПК України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що права ПАТ "Омега Банк" не порушені рішенням суду першої інстанції у справі, оскільки договори укладені з ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", а станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції ПАТ "Омега Банк" припинено.
Зазначила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність договорів факторингу та відступлення прав вимог за іпотечним договором; у ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій, ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не надало доказів сплати грошових коштів за відступлене право вимоги за договором факторингу; ТОВ "ФК "Вектор Плюс" реалізувало своє право на повернення отриманого за договором кредиту шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, що виключає можливість обрання кредитором іншого способу виконання зобов`язання.
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_4 зазначив застосування статті 129 Конституції України, статей 15, 16, 215, 216, 227, 578, 1077, 1078 ЦК України статті 65 СК України та частини четвертої статті 82 ЦПК України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц.
Касаційну скаргу мотивував тим, що права ПАТ "Омега Банк" не порушені рішенням місцевого суду, оскільки договори укладені з ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", а станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції ПАТ "Омега Банк" припинено.
Відсутність письмової згоди одного з подружжя на укладення договору іпотеки є безумовною підставою для визнання такого договору недійсним; строк позовної давності не пропущений, оскільки про наявність спірного договору ОСОБА_4 дізнався у серпні 2017 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження ТОВ "ФК "Вектор Плюс" зазначило неврахування висновків щодо застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874св18), постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16;
неврахування висновків щодо застосування статті 36, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19);
неврахування висновків щодо застосування статті 629 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435св18);
неврахування висновків щодо застосування статей 317, 319, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 ЖК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц (провадження № 61-20713св18).
Касаційну скаргу мотивувало тим, що посилання на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є безпідставним, оскільки мораторій є відстроченням виконання, а не звільненням від виконання, іпотекодавець не надала доказів того, що квартира є єдиним житлом; одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; ТОВ "ФК "Вектор Плюс" є законним власником майна - квартири і має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном; припинення права користування житлом у колишнього власника тягне за собою втрату його членами сім`ї права користування житлом.
У червні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ "ФК "Вектор Плюс" просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суд апеляційної інстанції в частині позову ОСОБА_1 залишити без змін.
До Верховного Суду 25 червня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ "ФК "Вектор Плюс" просило касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову суд апеляційної інстанції в частині позову ОСОБА_4 залишити без змін.
У липні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 13 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклала з ВАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", кредитний договір № 1701/0208/71/020, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 34 300,00 дол. США на строк з 12 лютого 2008 року до 11 лютого 2038 року (т. 1 а. с. 143-149).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки від 13 лютого 2008 року № 1701/0208/71/020-Z-1,за умовами якого в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 15-19).
28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступило ТОВ "ФК "Вектор Плюс" за договором факторингу № 15 та договором про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов`язаннями за кредитним та іпотечним договорами (т. 1 а. с. 4-14).
У пункті 12 іпотечного договору міститься застереження про задоволення вимоги іпотекодержателя, зокрема, зазначено, що іпотекодержатель може обрати один із передбачених частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" спосіб задоволення своїх вимог.
У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, неповерненням кредиту, несплати процентів та комісій за користування ним, ТОВ "ФК "Вектор Плюс" в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору та Закону України "Про іпотеку".
11 квітня 2016 року ТОВ "ФК "Вектор Плюс" набуло у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не має доступу до квартири, оскільки там проживає ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційних проваджень є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).