Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 638/13898/19
провадження № 61-13047св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Офіс Генерального прокуратура, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, Державна казначейська служба України,
третя особа - слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань Папу Віктор Васильович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Бурлака І. В., Яцина В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокуратура, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі - ТУ ДБР), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), третя особа - слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань Папу В. В., про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 серпня 2017 року та 12 жовтня 2017 року він звертався до Генеральної прокуратури України з заявами про кримінальні правопорушення, які протиправно не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Ухвалами слідчого судді від 12 квітня 2018 року та від 07 грудня 2017 року Генеральну прокуратуру України зобов`язано внести відповідні відомості до реєстру, однак означені ухвали виконані працівниками відповідача не невідкладно, а лише 17 липня 2018 року та 17 травня 2018 року відповідно. Такі дії змусили його звертатися до суду за захистом своїх прав, витрачати час, що призвело до його моральних страждань. За вказаними заявами відкриті кримінальні провадження № 42018000000001732 і № 42018000000001222, які постановою прокурора відділу прокуратури Полтавської області від 30 жовтня 2018 року були об`єднані в одне кримінальне провадження та передані до ТУ ДБР для проведення досудового розслідування. 17 травня 2019 року слідчий ТУ ДБР Папу В. В., зловживаючи службовим становищем та недбало ставлячись до своїх посадових обов`язків, порушивши вимоги статті 19 Конституції України, статей 2, 8, 9, 25, 40, 91-93 КПК України, умисно не провівши ніяких слідчих процесуальних дій, спрямованих на встановлення істини, виніс немотивовану і незаконну постанову про закриття кримінального провадження № 42018000000001222. Вказана постанова була скасована ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 10 червня 2019 року. В указаній постанові суд зазначив, що слідчим вимоги закону про всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи не виконані, а рішення щодо закриття кримінального провадження прийнято слідчим передчасно і необґрунтовано, заявник по обставинам повідомленого ним злочину жодного разу не допитувався, а відповідно його заява фактично не перевірялась, в ході досудового розслідування допущена істотна неповнота. 29 липня 2019 року слідчий ТУ ДБР Папу В. В., не провівши необхідні слідчо-процесуальні дії, направлені на встановлення істини, так і не усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду від 10 червня 2019 року, повторно виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42018000000001222, продублювавши текст раніше винесеної постанови від 17 травня 2019 року, вже скасованої ухвалою суду від 10 червня 2019 року. 27 серпня 2019 року Октябрський районний суд міста Полтави постановив ухвалу, якою скасував постанову про закриття кримінального провадження № 42018000000001222 від 29 липня 2019 року. При цьому суд зазначив, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена без всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, рішення є невмотивованим та передчасним. Суд зобов`язав слідчого звернутися до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування. Стверджував, що з вини посадових осіб Офісу та ТУ ДБР він вимушений витрачати свій особистий час і звертатись до суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, що призвело до погіршення і позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань, неможливості продовжити активне особисте життя, в особистій репутації, у власній безпеці, у впевненості у собі та в майбутньому, у недоторканості громадянина України, оскільки люди, що вчинили кримінальне правопорушення не покарані, що призвело до неможливості задовольняти актуальні для нього потреби в благополуччі сім`ї, відчутті гідності, соціальної та правової захищеності і вимагає від нього докласти значних додаткових зусиль для організації свого життя. Своєю тривалою бездіяльністю йому спричинено глибокі моральні страждання, компенсацію яких він оцінив у розмірі 1 267 548,00 грн. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через ДКС України компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 267 548,00 грн, завдану тривалою бездіяльністю Офісом Генерального прокуратура, ТУ ДБР.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 5 000,00 грн з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що наявність судових рішень про зобов`язання внести відомості до ЄРДР та скасування постанов про закриття кримінального провадження доводять факт порушення конституційних прав ОСОБА_1 бездіяльністю відповідачів. Вказані обставини, а також подальша необхідність звернення позивача до суду в порядку, визначеному КПК України, із заявами про усунення перешкод як особи, постраждалої від кримінального правопорушення, доступу до правосуддя, призвели до моральних та фізичних страждань позивача, який є особою похилого віку та у зв`язку з наявністю тяжких, хронічних захворювань він визнаний особою із інвалідністю ІІ групи безстроково. Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, а також конкретні обставини справи, суд уважав, що обґрунтованим є відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Суд першої інстанції вказав, що позивач довів належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між прийняттям судових рішень про задоволення скарг ОСОБА_1 на дії слідчого ТУ ДБР щодо закриття кримінального провадження, невнесенням відомостей за його заявами до ЄРДР та настанням шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2021 року апеляційні скарги ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, Офісу Генерального прокурора України задоволено. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що в ухвалах слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. Метою оскарження ОСОБА_1 бездіяльності слідчого ТУ ДБР у кримінальному провадженні № 42018000000001222 була незгода з прийнятими процесуальними рішеннями про закриття кримінального провадження. Скасування постанов про закриття кримінального провадження не є безумовним доказом неправомірної бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на наявність якої посилається позивач. Те ж саме стосується і зобов`язання Генеральної прокурати внести відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 . Сам факт такого зобов`язання не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені. Сплив певного проміжку часу між зобов`язанням Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР та їх безпосереднім внесенням не доводить протиправності дій відповідача та завдання ОСОБА_1 моральної шкоди. Незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:
- відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не врахував, що внаслідок неправомірної бездіяльності посадових осіб Генеральної прокуратури України він був вимушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки його заяви не були зареєстровані та розглянуті у визначений законом строк, що призвело до завдання йому моральних страждань;
- при скасуванні постанов слідчого про закриття провадження суд зазначив, слідчим вимоги закону про всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи не виконані, а рішення щодо закриття кримінального провадження прийнято передчасно і необґрунтовано, заявник по обставинам повідомленого ним злочину жодного разу не допитувався, а відповідно його заява фактично не перевірялась, а в ході досудового розслідування допущена істотна неповнота. Своїми тривалими неправомірними, незаконними діями і бездіяльністю, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий завдав моральної шкоди, компенсацію якої було стягнуто рішенням суду першої інстанції.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині скасування рішення про суду першої інстанції про задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.
Зміст відзивів, пояснення
У серпні 2021 року до Верховного Суду від ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновку апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності факту завдання моральної шкоди позивачу. Доводи ОСОБА_1 у позовній заяві та касаційній скарзі зводяться лише до незгоди останнього з прийняттям процесуальних рішень слідчим у кримінальному провадженні. Сам факт скасування постанов ухвалою слідчого судді не свідчить про протиправність дій органу досудового розслідування та завдання моральної шкоди позивачу, не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані ухвали слідчим суддею, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
У вересні 2021 року до Верховного Суду від представника Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказує, що суд апеляційної інстанції при відмові у задоволенні позову правильно виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на наявність якої посилається позивач. Те ж саме стосується і зобов`язання Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР за заявами позивача. Сам факт такого зобов`язання не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені. Сплив певного проміжку часу між зобов`язанням Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР та їх безпосереднім внесенням не доводить протиправності дій відповідача та завдання позивачу моральної шкоди. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для твердження, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
У листопаді 2022 року від представника ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, надійшли пояснення, у яких він зазначає, що при розгляді цивільної справи ухвала слідчого судді (про вчинення певної процесуальної дії) не належить до преюдиційних судових рішень, передбачених частиною шостою статті 82 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).