Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 428/5987/20
провадження № 61-11558св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Луганська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Луганської обласної прокуратури на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року у складі судді Шубочкіної Т. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Луганської В. М., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луганської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування вартості майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 16 травня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, у справі № 417/3740/17 клопотання ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року, задоволено. Повернуто ОСОБА_1 вилучені у нього під час проведення обшуку 21 червня 2007 року два банківських злитки, а саме вагою 100 грамів з маркуванням "CREDIT SUISSE, 100g, 999,9, CHI, ESSAYEUR FONDEUR, AA017433", та вагою 50 грамів з маркуванням "ARGOR HE RAEUSSA, Switzerland 50g, Fine Gold, 999.9, Мelter ASSAYER, 133343".
ОСОБА_1 зазначив, що до часу звернення до суду з цим позовом Луганська обласна прокуратура зазначене майно йому не повернула з підстав відсутності цього майна в натурі з незалежних від Луганської обласної прокуратури обставин.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з прокуратури Луганської області та Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування вартості його майна - двох банківських злитків, а саме вагою 100 грамів з маркуванням "CREDIT SUISSE, 100g, 999,9, CHI, ESSAYEUR FONDEUR, AA017433", та вагою 50 грамів з маркуванням "ARGOR HE RAEUSSA, Switzerland 50g, Fine Gold, 999.9, Мelter ASSAYER, 133343".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вартість двох банківських злитків, а саме вагою 100 грамів, маркування "CREDIT SUISSE, 100g, 999,9, CHI, ESSAYEUR FONDEUR, AA017433", без упаковки, у розмірі 185 150,00 грн, та вагою 50 грамів, маркування "ARGOR HE RAEUSSA, Switzerland 50g, Fine Gold, 999.9, Мelter ASSAYER, 133343", у розмірі 93 735,00 грн, а всього 278 885,00 грн, шляхом списання коштів із відповідних рахунків.
Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь держави судові
витрати у розмірі 2 788,85 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач надав до суду належні та допустимі докази того, що саме дії (бездіяльність) Луганської обласної прокуратури призвели до заподіяння йому шкоди, яка полягає в неповерненні майна, тому вона підлягає відшкодуванню за рахунок прокуратури відповідно до положень статей 1173, 1174 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, керівник Луганської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 червня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року та постанови Луганського апеляційного суду від 01 червня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), а також заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що Луганська обласна прокуратура не є фактичним володільцем майна позивача та не утримує його в силу об`єктивних причин, у зв`язку із загальновідомим фактом захоплення м. Луганська незаконними збройними формуваннями. Таким чином, дії Луганської обласної прокуратури є правомірними, а майно позивача на теперішній час утримується невідомими особами, тому, як наслідок, збитки, які можливо завдані позивачу, підлягають відшкодуванню із зазначених осіб.
Крім того, суди попередніх інстанцій не зазначили в своїх рішеннях, в чому саме полягають неправомірні дії прокуратури та причинний зв`язок між цими діями та завданою шкодою. Отже, відсутні підстави для притягнення прокуратури до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Медведев С. С., зазначив, що касаційна скарга керівника Луганської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Керівник Луганської обласної прокуратури у відповіді на відзив ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Медведев С. С., на касаційну скаргу зазначив, що Луганська обласна прокуратура не є фактичним володільцем майна ОСОБА_1 та не утримує його в силу об`єктивних причин, зокрема внаслідок загальновідомого факту захоплення м. Луганська незаконними збройними формуваннями.
Відзив на касаційну скаргу від Державної казначейської служби України не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року касаційну скаргу керівника Луганської обласної прокуратури на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 червня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У серпні 2021 року заявник у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунув.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Луганської обласної прокуратури на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, зупинено виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2021 року та постанови Луганського апеляційного суду від 01 червня 2021 року до закінчення касаційного провадження і витребувано із Сєвєродонецького міського суду Луганської області цивільну справу № 428/5987/20.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга керівника Луганської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до вироку Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року, ОСОБА_1 засуджено за частиною третьою статті 364, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 185 КК України із застосуванням частини першої статті 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з правоохоронною діяльністю, строком на 2 роки та з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2014 року вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року приведено у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" і ОСОБА_1 вважається таким, що засуджений до покарання без конфіскації майна.
Згідно з листом прокуратури Луганської області від 12 лютого 2016 року № 17/1-99 вих.16 два золотих банківських злитки, а саме вагою 100 грамів з маркуванням "CREDIT SUISSE, 100g, 999,9, CHI, ESSAYEUR FONDEUR, AA017433" та вагою 50 грамів з маркуванням "ARGOR HE RAEUSSA, Switzerland 50g, Fine Gold, 999.9, Мelter ASSAYER, 133343" вилучені у ОСОБА_1 під час обшуку 21 червня 2007 року, знаходились на зберіганні в бухгалтерії прокуратури Луганської області за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 3.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 16 травня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, у справі № 417/3740/17 клопотання ОСОБА_1 про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року, задоволено.
Повернуто ОСОБА_1 вилучені у нього під час проведення обшуку 21 червня 2007 року два банківських злитки, а саме вагою 100 грамів з маркуванням "CREDIT SUISSE, 100g, 999,9, CHI, ESSAYEUR FONDEUR, AA017433" та вагою 50 грамів з маркуванням "ARGOR HE RAEUSSA, Switzerland 50g, Fine Gold, 999.9, Мelter ASSAYER, 133343".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Предметом позову у цій справі є вимога про відшкодування вартості двох банківських злитків, які були вилучені у позивача під час обшуку 21 червня 2007 року, проте не повернуті йому всупереч судовому рішенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи і відповідачами те, що відповідно до вироку Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року, ОСОБА_1 засуджено за частиною третьою статті 364, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 185 КК України із застосуванням частини першої статті 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з правоохоронною діяльністю, строком на 2 роки та з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2014 року вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року приведено у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" і ОСОБА_1 вважається таким, що засуджений до покарання без конфіскації майна.
Згідно з листом прокуратури Луганської області від 12 лютого 2016 року № 17/1-99 вих.16 два золотих банківських злитки, а саме вагою 100 грамів з маркуванням "CREDIT SUISSE, 100g, 999,9, CHI, ESSAYEUR FONDEUR, AA017433" та вагою 50 грамів з маркуванням "ARGOR HE RAEUSSA, Switzerland 50g, Fine Gold, 999.9, Мelter ASSAYER, 133343", вилучені у ОСОБА_1 під час обшуку 21 червня 2007 року, знаходились на зберіганні в бухгалтерії прокуратури Луганської області за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 3.