Постанова
Іменем України
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 757/35574/21-ц
провадження № 61-5913св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду
від 09 червня 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про скасування місця реєстрації малолітньої дитини.
Позовну заяву мотивовано тим, що 17 липня 1999 року між позивачем
та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року розірвано. Від шлюбу із ОСОБА_2 сторони мають двох дітей: малолітнього ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітнього ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначав, що йому стало відомо про те, що малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Разом із цим, позивач, як батько дитини, не давав згоди на реєстрацію сина за адресою місця проживання його матері, тому, на думку позивача, така реєстрація проведена з грубим порушенням вимог закону, який вимагає при реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації одного з батьків наявності письмової згоди другого з батьків на таку реєстрацію.
При цьому, позивач посилався на те, що з січня 2019 року діти перебували на його повному утриманні та проживали з ним у квартирі АДРЕСА_2,
а на час звернення з цим позовом діти проживали разом із ним
у належному йому на праві власності приватному будинку АДРЕСА_3 . Відповідач з ними не проживала та фактично самоусунулась від участі в утриманні та вихованні дітей.
Позивач вважав, що відсутність реєстрації місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем його фактичного проживання позивача: будинок
АДРЕСА_3, суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення відділу
з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 січня
2019 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: квартира
АДРЕСА_1, та зобов`язати виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: будинок АДРЕСА_3, у строки, передбачені законодавством України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинним законодавством України регламентований чіткий порядок реєстрації місця проживання особи, а також скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання, а вони скасовуються у разі їх проведення з порушенням вимог законодавства, а таких порушень судом не встановлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено порушень порядку проведення реєстрації малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема
на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах та те, що суди попередніх інстанцій
не дослідили зібрані у справі докази (пункти 3 та 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими,
що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
На думку ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: абзац 4 частини першої
статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та абзац 4 пункту 18 Правилами реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України
від 02 березня 2016 року № 207, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що місцем проживання дитини віком до 14 років є житло,
у якому фактично проживає один із батьків.
Малолітній ОСОБА_3 не проживає за адресою місця реєстрації його матері, а проживає за місцем фактичного проживання його батька, тому,
на думку ОСОБА_1, реєстрація місця проживання малолітнього сина має бути здійснена за адресою його проживання, зокрема: будинок АДРЕСА_3, що повністю відповідатиме зазначеним нормам права.
Вважає, що відсутність реєстрації місця проживання малолітнього сина
за місцем проживання та реєстрації місця проживання позивача, як батька дитини віком до 14 років, суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію його прав, зокрема: права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.
Разом із цим, ОСОБА_1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах правових норм, викладених у абзаці 4 частини першої статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та абзаці 4
пункті 18 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, які були чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
На думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки письмовим доказам щодо проживання малолітнього сина разом зі своїм батьком, зокрема: актам обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї малолітньої (неповнолітньої) дитини від 25 вересня 2019 року, від 22 січня 2020 року та від 29 травня 2020 року; акту оцінки потреб сім`ї/особи від 09 червня 2020 року, додатку № 1 до акту оцінки потреб сім`ї/особи від 09 червня 2020 року, висновку оцінки потреб сім`ї
від 09 червня 2020 року та акту обстеження умов проживання від 21 квітня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 757/35574/21-ц із Печерського районного суду міста Києва.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представник ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 липня 1999 року перебували
у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Печерського районного суду
м. Києва від 13 лютого 2020 року було розірвано (а. с. 12-14).
Від цього шлюбу сторони мають двох дітей: малолітнього ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітнього ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15, 17).
Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 13 жовтня 2021 року є будинок АДРЕСА_3 (а. с. 92, 93).
Зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, з 09 січня 2019 року є місце реєстрації проживання його матері ОСОБА_2 : квартира
АДРЕСА_1 (а. с. 16).
Реєстрація місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проведена відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної державної адміністрації за заявою матері ОСОБА_2 та за письмовою згодою батька ОСОБА_1 (а. с. 85).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того,
з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (пункт 1