Постанова
Іменем України
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/12494/21
провадження № 61-18905св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 02 березня 2002 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 з осені 2020 року з ними не проживає, добровільно матеріальної допомоги на утримання їхніх неповнолітніх дітей не надає, хоча має таку можливість, оскільки є приватним підприємцем та фінансово забезпеченим. Таким чином, діти знаходяться на її утриманні, а вона не отримує соціальні виплати та не має стабільного заробітку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на положення статей 180-183 Сімейного кодексу України (далі - СК України), просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж по 100 % від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ними повноліття, починаючи з дати подання позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж по 50 % від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 21 травня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що відповідач, як батько ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зобов`язаний утримувати дітей до досягнення їх повноліття.
При цьому, суд врахував те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. При визначенні розміру аліментів суд виходив з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дітей, а також з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до статті 180 СК України утримання дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Відповідач зобов`язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття, він є працездатною особою. Врахувавши майновий стан відповідача, вік дітей, мінімальні потреби дітей для їх належного забезпечення, суд першої інстанції правильно визначив аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від доходів відповідача.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона, як позивач, не давала згоди на заочний розгляд справи, однак суд зазначив про це в рішенні, і що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки такі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті, і обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення відповідно до вимог частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), апеляційним судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 461/4936/16 (провадження № 61-23160св18), а також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, стосовно застосування статті 182 СК України до сімей, які мають дітей з особливими потребами.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статті 182 СК України до спірних правовідносин.
Крім того, суди попередніх інстанцій у порушення норм процесуального права не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 не давала згоди на заочний розгляд справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У грудні 2021 року заявником у встановлений судом строк недолік касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року і витребувано із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/12494/21. Верховний Суд вказав, що касаційна скарга подана на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, проте доводи касаційної скарги дають підстави для відкриття касаційного провадження, так як справа має виняткове значення для заявника (підпункт в) частини третьої статті 389 ЦПК України).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
02 березня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим відділом реєстрації актів громадського стану Хмельницького міського управління юстиції (а. с. 5).
У сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 06 вересня 2002 року відділом реєстрації актів громадського стану Хмельницького міського управління юстиції, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 26 грудня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 07 лютого 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області (а. с. 10, 11).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.