ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4390/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" - Погодін В.О. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни (далі - Банк в особі Фонду)
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 (суддя Чебикіна С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Євсіков О.О., Майданевич А.Г.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" (далі - Банк)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (далі - ТОВ "Каховка Протеїн Агро"
про стягнення 1 929 432,75 грн та розірвання договору найму.
СУТЬ СПОРУ
1. Банк та ТОВ "Каховка Протеїн Агро" у 2015 році уклали договір оренди приміщення для розміщення офісу. У 2020 році сторони продовжили строк дії договору оренди до березня 2021 року.
2. Під час процедури виведення Банку з ринку було встановлено, що ТОВ "Каховка Протеїн Агро" не сплачувало Банку орендних платежів, а також вартості комунальних послуг з липня 2017 року.
3. Банк, від імені та в інтересах якого діяла уповноважена особа Фонду, звернувся до суду з позовом до ТОВ "Каховка Протеїн Агро" про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4. Банк звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання про те, чи має суд апеляційної інстанції приймати доказ, що не був поданий до суду першої інстанції, але який міститься у переліку додатків до позовної заяви, і про що не був складений відповідний акт.
6. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 16.03.2015 Банк (за договором - наймодавець) та ТОВ "Каховка Протеїн Агро" (за договором - наймач) уклали Договір №638 найму приміщення для розміщення офісу (далі - Договір), за умовами якого:
- наймодавець передає наймачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, яке є власністю наймодавця (далі - приміщення), розташоване за адресою: Україна, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 6 (літера "А"), на 3-му та 4-му поверхах, що має загальну площу 150,4 кв.м та складається з кабінетів №7 площею 52,3 кв.м, №8 площею 29,7 кв.м, №9 площею 37,4 кв.м, №41 площею 31,0 кв.м; право власності наймодавця на вказані приміщення підтверджено свідоцтвом про право власності, виданим 03.04.2008 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункти 1.1 та 1.2);
- приміщення разом з майном та обладнанням, перелік якого зазначений у акті приймання-передавання, наймодавцем передається наймачеві для розташування офісу (п.1.3);
- плата за найм встановлюється з розрахунку 260,00 грн за 1 кв.м площі приміщення на місяць, з урахуванням ПДВ та підлягає сплаті наймачем щомісячно протягом 10-ти календарних днів від дати надходження на його адресу від наймодавця акту про найм за попередній місяць та рахунку-фактури; наймодавець надсилає на адресу наймача акт та рахунок-фактуру до 10-го числа поточного місяця; зазначена вище плата за найм на кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати на індекс інфляції за поточний місяць, що оприлюднюється Державною службою статистики (п.1.4);
- вартість спожитої наймачем електричної енергії відшкодовується наймодавцю щомісячно на підставі погодженого сторонами розрахунку спожитої наймачем електричної енергії, у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній робочий день місяця, у якому здійснюється відшкодування, на підставі виставленого наймодавцем рахунку-фактури, виходячи з вартості 0,005 кіловат потужності, що споживається наймачем на 1 кв.м приміщення, протягом семи днів на тиждень та 24 годин на добу; наймодавцем до рахунку-фактури додається розрахунок спожитої наймачем електричної енергії, фактом погодження наймачем наданого наймодавцем розрахунку є оплата рахунку-фактури (п.1.5);
- вартість опалення та вентиляції, водопостачання та каналізації, вивезення твердих побутових відходів відшкодовується наймачем наймодавцеві щомісячно, на підставі погодженого сторонами розрахунку частки вартості витрат наймодавця на утримання приміщення із загальної вартості витрат, понесених наймодавцем по утриманню всього приміщення, яке знаходиться у власності наймодавця у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній робочий день місяця, у якому здійснюється відшкодування, на підставі виставленого наймодавцем рахунку-фактури, пропорційно площі приміщення; наймодавець до рахунку-фактури додає розрахунок на відшкодування наймачем у поточному місяці за попередній частини вартості витрат наймодавця на опалення та вентиляцію, водопостачання та каналізацію, вивезення твердих побутових відходів, понесених наймодавцем по утриманню всього приміщення, яке знаходиться у власності наймодавця (п.1.6);
- всі розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України за платіжними реквізитами, вказаними наймодавцем у відповідних рахунках-фактурах, щомісяця у поточному місяці за попередній, у період часу з першого по останній день місяця, та при здійсненні наймачем повного остаточного розрахунку за договором; наймодавцем до рахунків-фактур, що виставляються відповідно до п.1.5, п.1.6 Договору, додаються копії первинних документів (п.2.1);
- строк здійснення платежів за Договором визначається у виставлених наймодавцем до сплати наймачем рахунках-фактурах (п.2.2);
- у разі порушення строків здійснення платежів за Договором, наймач сплачує наймодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого порушення, від несплаченої у строк суми за кожен день прострочення (п.4.3);
- Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 16.03.2016 (п.5.1).
8. 31.03.2020 Додатковою угодою №7 до Договору сторони домовились про продовження строку дії Договору до 31.03.2021.
9. 21.01.2021 Банк направив ТОВ "Каховка Протеїн Агро" претензію від 20.01.2021 №56 з вимогою протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання вимоги оплатити заборгованість за Договором у розмірі 1 929 432,75 грн, яка виникла з липня 2017 року до 16.01.2021, та розрахунок такої заборгованості.
10. ТОВ "Каховка Протеїн Агро" залишило претензію без розгляду та відповіді.
Короткий зміст позовних вимог
11. 16.03.2021 Банк, від імені та в інтересах якого діяла уповноважена особа Фонду, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Каховка Протеїн Агро" про стягнення 1 301 353,00 грн заборгованості з орендної плати із урахуванням індексу інфляції, 184 249,36 грн пені, 76 789,93 грн 3% річних, 367 039,48 грн оплати комунальних послуг за Договором та розірвання цього Договору.
12. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати, а також посиланням на статті 526, 611, 612, 625, 629, 651, 782, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 232, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК) в частині розірвання такого Договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, у задоволенні позову відмовив.
14. Рішення судів попередніх інстанцій мотивоване таким:
1) подані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог не доводять ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог у частині стягнення заборгованості за Договором, а тому його права не порушені відповідачем, оскільки:
- з відповідних умов Договору вбачається, що необхідними умовами виконання Договору, які сторони погодили, є наявність акту приймання-передавання приміщення, рахунків-фактур щомісячної плати за наймане приміщення, рахунків-фактур за спожиті щомісячні комунальні послуги, розрахунки спожитих комунальних послуг;
- позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг, не надав суду акту приймання-передавання приміщення; також позивач не надав суду актів найму із рахунками-фактурами до нього з доказами направлення наймачу погоджених сторонами розрахунків спожитої наймачем електричної енергії, витрат на утримання приміщення, рахунків-фактур на комунальні послуги, первинних документів, які додаються до рахунків-фактур та доказів направлення зазначених рахунків-фактур на адресу відповідача, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.2 Договору;
2) позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог у частині розірвання Договору, тому права позивача не були порушені в цій частині, оскільки:
- для встановлення можливості розірвання спірного Договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем істотні порушення його умов, чи наявна шкода та її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного Договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання (посилається на статті 619, 611, 651 ЦК, ст.188 ГК, постанови Верховного Суду від 07.04.2019 у справі №910/6381/18, від 28.08.2019 у справі №910/5381/18, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18);
- позивач не надав судам належних та допустимих, в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), доказів того, що відповідач істотно порушив умови Договору (завдав йому значної шкоди) і, як наслідок, не довів істотності порушення відповідачем Договору, що може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами правочину у судовому порядку.
15. Додатково в обґрунтування відмови у задоволенні клопотання Банку про прийняття доказів, поданого під час апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив таке:
- сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач більше ніж протягом 4 місяців не подав відповідні докази;
- позивач не довів винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції Акта приймання-передачі від 16.03.2015, який він просить долучити до справи на стадії апеляційного перегляду, як не надав також доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; саме лише посилання на технічну помилку не спростовує зазначеного та не звільняє від обов`язку дотримання процесуальних процедур;
- докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, не доводять ті обставини, на які він посилається як на їх підставу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
16. 25.08.2022 Банк в особі Фонду звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
17. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 2 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій неповно і невсебічно з`ясували обставини справи та неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 526, 611, 759, 762 ЦК, ст.291 ГК, а суд апеляційної інстанції порушив ч.3 ст.269 ГПК.
18. Касаційна скарга мотивована таким:
- однією з підстав для відмови в задоволенні позову стало те, що позивач не надав доказів передання приміщення в оренду; під час розгляду справи суд апеляційної інстанції з`ясував, що цей доказ зазначений в переліку додатків до позовної заяви, проте з невідомих причин / обставин його не було додано до матеріалів справи; під час відкриття провадження у справі не було встановлено факт відсутності доказу, не було складено акт про його відсутність в матеріалах справи;
- суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання про прийняття доказів у справі та послався на висновки Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.269 ГПК, викладені у постановах від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18; у чинному законодавстві та судовій практиці Верховного Суду відсутнє будь-яке чітке визначення критеріїв винятковості випадків неподання доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а тому є необхідність у відступленні від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, шляхом його уточнення щодо неподання доказів внаслідок технічної помилки, яка не була виявлена судом першої інстанції;
- суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі №6-113цс14 (щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних), від 27.04.2012 у справі №13/110-11 (щодо строку нарахування штрафних санкцій в порядку ч.6 ст.232 ГК), від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 (щодо істотного порушення умов договору як підстави його розірвання, яка передбачена ч.2 ст.651 ЦК).
19. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
20. 16.11.2022 під час судового засідання представник Банку в особі Фонду з дозволу Верховного Суду надав такі пояснення:
- основною підставою для відмови у задоволенні позову стала відсутність у матеріалах справи копії Акту приймання-передавання від 16.03.2015, проте позивач був упевнений, що такий акт був доданий до позовної заяви; у зв`язку з цим Банк заявив клопотання про долучення цього доказу в апеляційному провадженні; при цьому, хоча тягар доказування загальним правилом покладений на позивача, відповідач не з`явився жодного разу у судове засідання та не скористався правом щодо спростування відповідної обставини; відсутність зазначеного Акта в матеріалах справи не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це порушує права орендодавця;
- спірне приміщення на момент розгляду цієї справи не перебуває в оренді; Договір розірваний не був, однак у 2021 році спірне приміщення відповідач повернув; ТОВ "Каховка Протеїн Агро" оплату за Договором не здійснювало з липня 2015 року; із зазначеного часу відповідач фактично займав приміщення безоплатно, користуючись особистими зв`язками з попереднім керівництвом Банку; комунікація між орендодавцем та орендарем здійснювалась шляхом листування електронною поштою, докази чого не збереглись; уповноважена особа Фонду з`ясувала вищенаведене лише під час процедури виведення Банку з ринку.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
21. Верховний Суд ухвалою від 24.10.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку в особі Фонду, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 09.11.2022.
22. 09.11.2022 судове засідання у справі №910/4390/21 не відбулося у зв`язку з технічною несправністю, пов`язаною із відсутністю доступу до підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, про що було складено відповідний акт.
23. Верховний Суд ухвалою від 10.11.2022 повідомив учасників справи, що розгляд справи №910/4390/21 відбудеться 16.11.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо подання доказів на стадії апеляційного провадження
24. Банк у касаційній скарзі зазначає, що однією з підстав для відмови в задоволенні позову стало те, що позивач не надав доказів передання приміщення в оренду. Стверджує, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції з`ясував, що цей доказ зазначений в переліку додатків до позовної заяви, проте з невідомих причин / обставин його не було додано до матеріалів справи. При цьому під час відкриття провадження у справі не було встановлено факт відсутності доказу, не було складено акт про його відсутність в матеріалах справи.
25. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив в задоволенні клопотання про прийняття доказів у справі, посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.269 ГПК, викладені у постановах від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18. Вважає, що у чинному законодавстві та судовій практиці Верховного Суду відсутнє будь-яке чітке визначення критеріїв винятковості випадків неподання доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а тому є необхідність у відступленні від висновків, наведених у зазначених постановах Верховного Суду, про застосування норми права у подібних правовідносинах, шляхом його уточнення щодо неподання доказів внаслідок технічної помилки, яка не була виявлена судом першої інстанції.
26. Верховний Суд частково погоджується із цим доводом скаржника, зважаючи на таке.
27. За загальним правилом докази у справі повинні подаватись до суду першої інстанції разом із позовною заявою.
28. Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
29. При цьому ГПК містить винятки із цього правила та визначає, коли докази, подані позивачем із порушенням строків, встановлених ст.80 ГПК, можуть бути прийняті та враховані, зокрема, судом апеляційної інстанції.
30. Частиною 4 ст.80 ГПК передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: 1) доказ, який не може бути подано, 2) причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, 3) докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
31. Згідно з ч.3 ст.269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
32. У постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, на які посилався суд апеляційної інстанції, зазначено, що суд апеляційної інстанції, приймаючи докази, повинен мотивувати, у чому полягає винятковість випадку неподання стороною доказів до суду першої інстанції у встановлений строк та зазначити про докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від такої сторони у строк, встановлений судом.
33. Відмовляючи у задоволенні клопотання Банку про прийняття доказів у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції Акту приймання-передавання від 16.03.2015, який він просить долучити до справи на стадії апеляційного перегляду, як не надав і доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. Саме по собі посилання скаржника на технічну помилку не спростовує зазначеного та не звільняє його від обов`язку дотримання процесуальних процедур.
34. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, зважаючи на таке.
35. ГПК не мітить визначення поняття виняткового випадку в розумінні ст.269 ГПК.