1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 826/22832/15

адміністративне провадження № К/9901/27363/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Вент-Ера Сервіс`` до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2015 (суддя - Данилишин В. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 (головуючий суддя - Желтобрюх І. Л., судді: Мамчур Я. С., Шостак О. О.),

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Вент-Ера Сервіс`` (далі - позивач, ТОВ``Вент-Ера Сервіс``, товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) податкові повідомлення - рішення від 13.05.2015 №0002242202 та №0002252202 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 427ʼ 694,00 грн (в тому числі, основний платіж - 342ʼ 155,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 85ʼ 539,00 грн) та з податку на прибуток на прибуток на 384ʼ 924,00,00 грн (в тому числі, основний платіж - 307ʼ 939,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 76ʼ 985 грн) (т.І, а.с. 62-63).

На обґрунтування позову позивач зазначав, що висновки за результатами проведеної перевірки контролюючого органу про допущені товариством порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій з контрагентами-постачальниками, реальність здійснення яких заперечує відповідач, є безпідставними, ґрунтуються на підставі податкової інформації без урахування наданих до перевірки первинних документів, складених за спірними операціями, та суб`єктивних суджень (припущеннях) посадових осіб контролюючого органу. Спираючись на судову практику Європейського Суду позивач наголошував на принципі індивідуальної відповідальності платника податків, згідно з яким платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента в тому разі, якщо не буде доведено залученість цього платника до протиправних діянь іншої особи.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 11.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, позов задовольнив.

Задовольняючи позов, суди висновували, що надані позивачам первинні та інші документи повною мірою підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами та їх вчинення у межах господарської діяльності товариства, тоді як висновок контролюючого органу про безтоварність таких операцій ґрунтується на припущеннях. За висновком судів аналіз правовідносин контрагентів, які мали податкову правосуб`єктність на момент вчинення спірних правовідносин, із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими платник податків не вступав у господарські відносини, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій такого платника. Так само сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН) за наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання таких операцій у власній господарській діяльності, не свідчить про порушення платником податків вимог податкового законодавства. Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, в якому отримані докази щодо протиправної діяльності контрагента, за відсутності вироку у такій справі суди також визнали безпідставними з огляду на те, що такі докази не є доказами в адміністративному судочинстві в силу приписів норми частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.11.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував право подати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки в акті від 07.04.2015 №1584/26-58-22-02-17/39165780, зроблені за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ``Вент-Ера Сервіс`` щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ``Альфа Трейд Груп``, ТОВ ``Дайнекс``, ТОВ ``Алертон``, ТОВ ``Інтейра`` за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та подальшої реалізації придбаного товару (робіт, послуг) контрагентам-покупцям за цей же період (т.І, а.с. 14-61; далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акта перевірки ТОВ``Вент-Ера Сервіс`` порушено вимоги пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на суму 307ʼ 939,00 грн та ПДВ - на 342ʼ 155,00 грн за період, охоплений перевіркою.

Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що господарські операції ТОВ``Вент-Ера Сервіс`` з придбання товару (дахові кондиціонери (обладнання)) та послуг (технічне обслуговування систем вентеляції та кондиціювання) на підставі договорів із ТОВ``Альфа Трейд Груп``, ТОВ ``Дайнекс``, ТОВ ``Алертон``, ТОВ ``Інтейра``, не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки за результатами аналізу інформації, отриманої внаслідок заходів податкового контролю (використані дані автоматизованих систем АІС ``Податковий блок``, Єдиного реєстру податкових накладних), діяльність вказаних підприємств спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам; водночас один чи декілька контрагентів платників, в тому числі у ланцюгу посередників, не мають трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення задекларованих позивачем операцій, або не декларують, або не виконують свої податкові зобов`язання, за місцем реєстрації відсутні; номенклатура придбаних товарів контрагентами у ланцюгу посередників не відповідає номенклатурі поставлених товарів ТОВ``Вент-Ера Сервіс``; ТОВ``Альфа Трейд Груп`` фігурує у кримінальному провадженні від 12.12.2014 №12014100060007024, порушеного за фактом створення та діяльності фіктивних підприємств (частина перша статті 205 КК України). При цьому будь-які доводи з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов`язань постачальниками товару та послуг відповідач в акті перевірки не наводить.

Порядок формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у 2014 році був врегульований нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.


................
Перейти до повного тексту