ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/4210/20
адміністративне провадження №К/9901/24953/21, К/9901/25802/21, К/9901/26695/21, К/9901/26701/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,
за участю
секретаря судового засідання Момотюк Ю. С.
учасників справи:
представника позивача - Добрянської О. Д.
представників відповідачів - Грома А. М., Орленка А. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/4210/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Григоровича П.О.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Земляної Г.В., Оксененка О.М.,
та касаційними скаргами Міністерства оборони України та Офісу Генерального прокурора
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Земляної Г.В., Оксененка О.М.,
і касаційною скаргою Міністерства оборони України
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову у частині просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України (по особовому складу) від 23 січня 2020 року № 26 у частині звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);
1.2. поновити ОСОБА_1 на військовій службі у званні "капітана юстиції" з 24.01.2020;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 400ц від 29.01.2020 (з урахуванням змін, внесених наказом Генерального прокурора № 1512ц від 11.06.2020 р.) про звільнення ОСОБА_1 з 31.01.2020 з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), виключення зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури усіх видів забезпечення;
1.4. поновити капітана юстиції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Офісу Генерального прокурора з 03.02.2020;
1.5. стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.02.2020 по дату прийняття рішення про поновлення на посаді (з розрахунку суми середньоденного грошового забезпечення у розмірі 773, 89 грн).
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що його звільнення з військової служби та посади в органах прокуратури проведено відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства, в результаті чого порушено його право на працю, яке має бути поновлено у заявлений у позовній заяві спосіб.
2.1. Звертає увагу, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" не містить підстав для звільнення з військової служби за ініціативою Міністерства оборони України.
2.2. Крім того, наказом від 23 січня 2020 року № 26 не визначено у зв`язку з чим його звільнено з військової служби, через скорочення штатів чи через проведення організаційних заходів. При цьому, Міністерством оборони України не заперечується той факт, що звільнення його з військової служби не пов`язано із проведенням організаційних заходів або скороченням штатів військових частин Збройних Сил України.
2.3. Позивач також стверджував, що при звільненні не встановлювалась можливість використання його на військовій службі і вакантні посади йому не пропонувались.
2.4. Позивач звертав увагу на те, що Генеральний прокурор України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб з військової служби і його не було повідомлено про наступне звільнення.
2.5. Насамкінець, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачами не була дотримана процедура прийняття наказів в частині необхідності внесення подання про звільнення з військової служби, а саме подання підписане заступником Генерального прокурора, а не Генеральним прокурором.
3. Представник Міністерства оборони України подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив на правомірності оскаржуваного наказу Міністерства оборони України (правомірності звільнення з військової служби), вважаючи, що останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивач був фактично звільнений з військової служби на підставі його рапорту та подання, враховуючи небажання позивача у подальшому проходити військову службу.
4. Представник Офісу Генерального прокурора у відзиві на позовну заяву наголосив на правомірності оскаржуваного наказу Офісу Генерального прокурора (правомірності звільнення), вважаючи, що останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки в системі органів прокуратури, у зв`язку з їх реформуванням, функціонування військових прокуратур, у тому числі Головної військової прокуратури не передбачено, то подальше проходження позивачем військової служби на посадах в органах прокуратури неможливо.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
5. ОСОБА_1 з 2015 року працював в органах військової прокуратури (проходив військову службу), а з 2017 року у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України.
6. Наказом Міністра оборони України від 23 лютого 2015 року № 111 з позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років, прийнято його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідні посади.
7. Наказом від 04 березня 2015 року № 214о/с ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України.
8. Відповідно до наказу від 21 червня 2019 року № 443-вк позивача призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
9. 29 жовтня 2019 року рішенням кадрової комісії № 1 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивач за результатами складання відповідного іспиту набрав 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не був допущений до проходження наступних етапів атестації, у зв`язку з чим позивач неуспішно пройшов атестацію.
10. 28 грудня 2019 року наказом Генерального прокурора № 1263-вк позивача увільнено від виконання службових обов`язків за посадами у Головній військові прокуратурі Генеральної прокуратури України за зараховано у розпорядження Генерального прокурора для вирішення питання про звільнення з військової служби.
11. У січні 2020 року позивач подав на ім`я Генерального прокурора рапорт з проханням звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
12. 20 січня 2020 року заступником Генерального прокурора та прокурором відділу роботи з кадрами проведено співбесіду з ОСОБА_1 .
13. Згідно з аркушем співбесіди від 20 січня 2020 року з позивачем з приводу його звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів вбачається, що позивач бажає звільнитися з військової служби; не бажає проходити військовому службу у військовому резерві; наполягає на звільненні з лав Збройних Сил України.
14. На підставі наведеного заступником Генерального прокурора складено подання від 20 січня 2020 року (зареєстровано в Міноборони 23 січня 2020 року № 26) про звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
15. Наказом Міністра оборони України від 23 січня 2020 року № 26 відповідно до пункту 18 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-ІX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури" та пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", капітана юстиції ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора (із залишенням на військовій службі), колишнього старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
16. На підставі наказу Міністра оборони України від 23 січня 2020 року №26, наказом Офісу Генерального прокурора від 29 січня 2020 року № 400 ц, капітана юстиції ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора, з 31.01.2020 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
17. Наказом Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року № 1512 ц внесено зміни до наказу від 29 січня 2020 року № 400ц шляхом викладення пункту 1 у такій редакції: капітана юстиції ОСОБА_1, звільненого наказом Міністра оборони України від 23 січня 2020 року № 26 з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора, з 31 січня 2020 року виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Печерського районного у місті Києві військового комісаріату.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
18. 02 березня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва відмовлено в задоволенні позову.
19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваним наказом Міністерства оборони України від 23 січня 2020 року № 26 фактично лише реалізовано волевиявлення позивача припинити подальше проходження військової служби на підставі поданого ним рапорту, тому відсутні правові підстави для визнання такого наказу протиправним та його скасування.
19.1. Крім того, за висновком суду першої інстанції враховуючи, що проходження відповідної атестації для переведення працівників до Офісу генерального прокурора є прямою вимогою Закону, про що позивач був обізнаним, однак неуспішно пройшов атестацію, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Офісу Генерального прокурора № 400ц від 29.01.2020 (з урахуванням змін, внесених наказом Генерального прокурора № 1512ц від 11.06.2020). Відповідно відсутні правові підстави для задоволення інших позовних вимог як похідних.
20. 10 червня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
20.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства оборони України (по особовому складу) № 26 від 23.01.2020 у частині звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
20.2. Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі з 24.01.2020.
20.3. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 400ц від 29.01.2020 (з урахуванням змін, внесених наказом Генерального прокурора № 1512ц від 11.06.2020).
20.4. В іншій частині позову відмовлено.
21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що як підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, так і підпунктом 1 пункту 226 Положення передбачено дві підстави для звільнення з військової служби за контрактом - у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Тому з посиланням на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17 колегія суддів апеляційного суду у світлі своєї власної оцінки обставин справи, погодилась з висновками і мотивуваннями позивача щодо протиправності наказу № 26 від 23 січня 2020 року.
21.1. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ Генерального прокурора № 400ц від 29 січня 2020 року також підлягає і скасуванню, оскільки єдиною підставою для його прийняття був наказ Міністра оборони України № 26 від 23 січня 2020 року. Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції, жодним нормативним актом Генеральному прокурору не надано повноваження щодо виключення осіб зі списків особового складу.
21.2. Водночас, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на те, що у даній правовій ситуації позивача не було звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, а лише увільнено від виконання службових обов`язків за посадою у Головній військові прокуратурі Генеральної прокуратури України за зараховано у розпорядження Генерального прокурора, а оскільки поняття "увільнення від виконання обов`язків за посадою" не є тотожним поняттю "звільнення з посади", тому відсутні підстави для висновку про те, що позивач перебуває у вимушеному прогулі.
22. 15 червня 2021 року Міністерство оборони України звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року.
23. 24 червня 2021 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відмовлено в задоволенні заяви Міністерства оборони України про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року.
23.1. Відмовляючи в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року є чітким, зрозумілим, постанова не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння, в ній наведено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, терміни, вжиті у ній, відповідають тому змістові, що вони мають згідно законодавства України, ці терміни чітко співвідносяться із поняттям, які вони означають, текст правової норми, застосованої судом, відтворений без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, і де суд надає тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи.
23.2. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява Міністерства оборони України про роз`яснення судового рішення за своїм змістом є заявою про роз`яснення порядку його виконання, тобто заявник фактично просить вказати, як виконати постанову суду від 10 червня 2021 року, що не є роз`ясненням її змісту.
ІV. Касаційне оскарження
24. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог представником ОСОБА_1 - адвокатом Добрянською Ольгою Дем`янівною подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 08 липня 2021 року.
25. На зазначену постанову суду апеляційної інстанції Офісом Генерального прокурора та Міністерством оборони України подано касаційні скарги, які зареєстровані у Верховному Суді відповідно 14 липня 2021 року та 21 липня 2021 року відповідно.
26. 02 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н. В. суддів Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивача у зв`язку з доведеністю підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Витребувано справу № 640/4210/20 із Окружного адміністративного суду міста Києва.
27. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
28. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження представник позивача зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини першої та другої статті 235 КЗпП України у випадку фактичного припинення трудових відносин між особою та органом державної влади, але при відсутності у наказі про припинення трудових відносин формулювання "звільнити з посади".
29. За таких обставин представник позивача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти у цій частині нову постанову про задоволення позову.
30. Касаційна скарга представника позивача не містить клопотання про розгляд справи за його участю.
31. 12 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н. В. суддів Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора у зв`язку з доведеністю підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
32. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
33. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 640/13503/19, що на позивача в період його призначення та увільнення з органів прокуратури та на час його проходження військової служби у військовій прокуратурі розповсюджувалася дія Закону № 2232-ХІІ та Положення № 1153/2008, а також, що на підставі пунктів 82, 116 Положення № 1153/2008 допускається зарахування військовослужбовців в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.
34. В касаційній скарзі відповідачем також зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, на обґрунтування наявності вказаної підстави касаційного оскарження, відповідач зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання припинення правовідносин відряджених військовослужбовців до Генеральної прокуратури України, у зв`язку з припиненням правовідносин, пов`язаних з проходженням військової служби, у тому числі у зв`язку з застосування пунктів 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
35. У касаційній скарзі представник Офісу Генерального прокурора просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
36. Також представник Офісу Генерального прокурора просить розглядати справу за його участю.
37. 21 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н. В. суддів Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України у зв`язку з доведеністю підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
38. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги вказує, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 826/25061/15. Відповідач вказує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-Х1 є спеціальним законом з питання звільнення прокурорів у зв`язку із проведенням реформи органів прокуратури. Пунктом 18 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення згаданою Закону надають право прокурорам і слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та звільнитися з військової служби. У цій справі випадку ОСОБА_1 не пройшов атестацію на відповідну посаду у новостворений Офіс Генерального прокурора та скористався вищезгаданою нормою Закону і написав рапорт про звільнення з військової служби, який було реалізовано відповідачами у встановленому порядку.
39. Крім того, відповідач наголошує, що у порушення статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою передбачено, що військовослужбовець поновлюється на попередній посаді або за його згодою на посаді не нижчій за попередню, Шостий апеляційний адміністративний суд в абзаці 5 постанови від 10 червня 2021 року зазначив поновити ОСОБА_1 на військовій службі з 24.01.2020, проте не зазначив, на якій саме посаді у Збройних Силах України його слід поновити або на військовій службі але у розпорядженні Генерального прокурора, оскільки його накази також були скасовані.
40. У касаційній скарзі представник Міністерства оборони України просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
41. Також представник Міністерства оборони України просить розглядати справу за його участю.
42. 05 серпня 2021 року справа № 640/4210/20 надійшла до Верховного Суду.
43. Відзиви на касаційні скарги від учасників справи не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
44. Також Міністерством оборони України подано касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, яку зареєстровано у Верховному Суді 21 липня 2021 року.
45. 21 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу суду апеляційної інстанції про роз`яснення судового рішення, уважаючи доведеним наявність підстави касаційного оскарження, зазначеної відповідачем щодо порушення пункту 6 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки судове рішення ухвалено суддями суду апеляційної інстанції, які не входили до складу колегії, що розглядала справу.
46. З огляду на вказане, відповідач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
47. Відзиви на зазначену касаційну скаргу відповідача від учасників справи не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
48. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
49. Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі Закон № 1697-VII) (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 02 липня 2015 року № 578-VIII) військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
50. Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
51. Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
52. Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (теж у раніше чинній редакції) прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання активів прокурора або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 4) неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
53. Військовослужбовці військової прокуратури можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв`язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України або за власним бажанням.
54. У свою чергу, за приписами частини першої статті 9 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX, Генеральний прокурор України наділений повноваженнями призначати на посади та звільняти з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
55. За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, у редакції, після набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX, Генеральний прокурор України наділений повноваженнями призначати на посади та звільняти з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
56. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), який зокрема визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
57. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-XII).
58. Відповідно до частин першої, другої, десятої статті 6 Закону № 2232-XII військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
59. Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України.
60. Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладів освіти, затверджується Президентом України.
61. На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби (абзац 1 частини першої статті 20 Закону № 2232-XII).
62. Для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років (частина друга статі 23 Закону № 2232-XII).
63. Відповідно до пункту 2 частини першої, частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
64. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
65. Згідно з підпунктом "г" пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, у мирний час, - у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
66. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
67. Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням № 1153/2008.
68. За приписами пунктів 5, 7 Положення 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці).
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
69. Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Положення 1153/2008, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
70. За приписами пункту 12 Положення 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.