ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 140/1471/19
касаційне провадження № К/9901/34307/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Волиньторф"
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (головуючий суддя - Мачульський В.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Багрій В.М.; судді - Большакова О.О., Качмар В.Я.)
у справі № 140/1471/19
за позовом Державного підприємства "Волиньторф"
до Головного управління ДФС у Волинській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року Державне підприємство "Волиньторф" (далі - ДП "Волиньторф"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2019 року № 0006581303.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 25 червня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ДП "Волиньторф" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на тому, що в даному випадку має місце одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб, відповідальність за яке передбачена статтею 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а не статтею 127 ПК України, як помилково зазначив контролюючий орган, позицію якого підтримано судами попередніх інстанцій.
Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Волиньторф".
24 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Волиньторф" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, наслідки якої оформлено актом від 18 березня 2019 року № 4926/14-01/00426302.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України у зв`язку з несплатою (неперерахуванням) до бюджету у встановлені терміни податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2806560,57 грн. Зокрема, з`ясовано, що перерахування ДП "Волиньторф" податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати в охоплений перевіркою період відбувалося після виплати доходу на користь найманих працівників.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2019 року № 0006581303, яким відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1807652,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також нараховано пеню в сумі 116390,33 грн згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
За правилами пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.