ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/11083/18
адміністративне провадження № К/9901/7034/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду у м. Києві від 30.11.2018 (суддя Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Земляна Г.В., Лічевецький І.О.) у справі №826/11083/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промімпекс плюс" (далі - позивач, Товариство, платник податків) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0006331401, №0006341401 та №0006351401.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу зроблені без урахування відомостей, що містяться у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача. Усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснено та підтверджено належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер. Суми податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер.
Рішенням Окружного адміністративного суду у м. Києві від 30.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0006331401, №0006341401 та №0006351401.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з реальності господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 44, 45, 72, 73, 77, 94, 242, 255, 292, 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 185, 198, 201, 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання. Зауважує на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача і пояснень керівників підприємств - контрагентів позивача про непричетність їх до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Зазначає про наявність інформації про реєстрацію (перереєстрацію) контрагентів позивача у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом у період з 29.03.2018 по 19.04.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 26.04.2018 №285/26-15-14-01-05/35976310 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0006331401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 170085 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 136708 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34177 грн; №0006341401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 193909 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 155127 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38782 грн; №0006351401, яким зменшено суму від`ємного значення з ПДВ за листопад 2016 року на 7523 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень рішенням ДФС України від 02.07.2018 №22122/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0006331401, № 0006331401 та № 0006341401 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 із змінами і доповненнями, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 136708 грн; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2016 року у розмірі 7523 грн та занижено ПДВ на загальну суму 155127 грн; пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судовими інстанціями установлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Дервік Капітал", ТОВ "Апекстрейд ЛТД", ТОВ "Дакстер Трен", ТОВ "ВФ Агро Терра" (постачальники) укладалися договори постачання металевої продукції.
На підтвердження поставки товарів, визначених умовами договорів позивачем надано видаткові накладні, довіреності, податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, банківські виписки, картки рахунку 631.
Судами також установлено, що позивачем придбано в ТОВ "Трейдер Вікторі" товар (швелер, кутник, круг, арматура, банджо, болт, гайка, захист спіральний пластик, комплект ду, мамометр, рукав, РВД, метало гумове кільце, хомути. На підтвердження факту поставки товарів, придбаних згідно вказаного рахунку-фактури позивачем надано видаткову накладну, довіреності, податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, банківську виписку та копію платіжного доручення.
Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "БК "Альтор" (у подальшому перейменоване у ТОВ "Житлобудмонтаж") (виконавець) укладено договір від 26.02.2016 №2602 про надання послуг, предметом якого було виконання робіт з різки металопрокату замовника та доведенню його до багажних розмірів замовником. На підтвердження виконання робіт за договором позивачем надано акт про надання послуг, податкову накладну, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та банківську виписку.
Суди дійшли висновку, що придбані у контрагентів позивача товари згідно укладених договорів в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку шляхом реалізації контрагентам-покупцям.
Для зберігання придбаної металопродукції з метою здійснення господарської діяльності позивач орендує складське приміщення відповідно до договору оренди від 01.01.2013 №7/01/2013, укладеного з ПАТ "Управління спеціальних машин"; договору суборенди від 01.08.2016 №01/08/06/1, укладеного з ТОВ "Пром-Рент".
Позивач орендує офісні приміщення на підставі договорів про співробітництво від 12.03.2015 №04/09/МС/15-Ю, від 12.03.2016 №05/09/МС/17, укладених з ТОВ "Юридичне бюро "Стайлінг", договору оренди від 01.01.2012 №5/1/12, укладеного з ТОВ "Суфор", договору оренди від 01.06.2017 №406/17, укладеного з ПАТ "Комплексне підприємство широко профільного будівництва-2". Вказані приміщення передані позивачу на підставі відповідних актів прийому-передачі, копії яких наявні в матеріалах справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За змістом підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.