ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 817/998/16
касаційне провадження № К/9901/28012/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 (суддя - Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя - Шидловський В.Б.; судді - Євпак В.В., Капустинський М.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 №001661401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним правомірно зменшено прямі матеріальні витрати на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, у відповідності до підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що підтверджується відповідними первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку. В акті перевірки не наведено жодних доказів неправомірності дій платника податків, вважає безпідставними висновки податкового органу про заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2016 №001661401.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством України (чинним на момент здійснення оспорюваної господарської операції) не було передбачено зменшення собівартості продукції, яка реалізується, на вартість зворотних відходів у момент її реалізації. Таке зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотних відходів повинно відбуватися саме в процесі виробництва, оскільки Інструкцією №291 не передбачено здійснення Дт20 Кт90, або Дт23 Кт90, а відтак зазначене податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України та процесуального права, зокрема, статей 11, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує, що судами не надано оцінку доказам у справі, не враховано, що зворотні відходи постійно брали участь у формуванні собівартості готової продукції, що вироблялася позивачем та Товариство включало до собівартості виготовленої продукції вартість зворотних відходів.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу Товариство, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої і апеляційної інстанцій.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередніх розгляд справи на 22.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 08.06.2016 № 114/17-00-14-01/00306644, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення (за змістом позовних вимог) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 134.1.1 пункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України та занижено податок на прибуток на суму 1063322,00 грн, у тому числі за 2013 рік у сумі 251165,00 грн, за 2015 рік в сумі 812157,00 грн.
На підставі акту перевірки Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2016 № 001661401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток на 1126113,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 1063322,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 62791,25 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з абзацом 1 пункту 44.1, абзацом 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності відображені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - Положення № 16), відповідно до підпункту 15.4 пункту 15 якого до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Згідно з пунктом 18 Положення № 16 до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Пунктом 19 Положення № 16 визначено, що до витрат на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).
Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 за № 92, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 (далі - Положення № 7), витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Пунктом 4 Положення № 7 передбачено, що капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.
У підпункті 1.2 "Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд" затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 10.08.2004 за № 150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 21.08.2004 за № 1046/9645 (далі - Перелік) наведено перелік робіт, які відносяться до поточного ремонту.
Зокрема, до поточного ремонту відносяться: частковий ремонт покрівлі із рулонних матеріалів (п.п.1.2.6.11); ремонт насосів, вентиляторів, двигунів, ґрат та жалюзі вентиляцій. (п.п.1.2.6.11); ремонт та утеплення водонапірних баків на горищах будівель, обладнання їх кришками, що запираються, ремонт арматури (п.п.1.2.12.3); . утеплення кутів будівель, що промерзають, з внутрішнього боку приміщення (п.п.1.2.2.14); додаткове утеплення металевих балок на горищі з улаштуванням дощатих коробів та засипанням їх утеплювачем (п.п.1.2.5.5); ремонт утеплення розширювальних баків на горищі, зливних та повітряних труб, вантузів тощо (п.п.1.2.11.8); частковий ремонт вентиляційних коробів у приміщеннях з укріпленням існуючих плит та промазуванням тріщин, укріплення вентиляційних жалюзійних ґрат (п.п.1.2.11.5); ремонт ізоляції на трубопроводах (п.п.1.2.14.4).
Судовими інстанціями установлено, що на підставі розпорядження керівника Товариства проведено поточний ремонт покрівлі будівель фабрики та утеплення техгорища, ремонт проведено з метою підтримання об`єктів в придатному для експлуатації стані.
Позивачем включено до складу витрат суму витрат у розмірі 4511983,27 грн на проведення поточного ремонту.
Проведення поточного ремонту підтверджується відповідними матеріальними звітами на списання матеріалів використаних на виконання робіт, актами на списання матеріальних цінностей, матеріальними звітами на списання матеріалів використаних на виконання робіт, наявними у матеріалах справи.
Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Товариством відповідно до положень Переліку, пункту 44.2 статті 44 ПК України, Положення № 16 "Витрати", Положення № 7, правомірно віднесено до складу витрат затрати на здійснення поточного ремонту з метою підтримання об`єкта в робочому стані.
Суди правомірно не прийняли до уваги посилання відповідача на норми Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 за №561, оскільки цей акт не зареєстрований у Міністерстві юстиції, Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні закону та не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норми права. За своєю правовою природою Методичні рекомендації носять рекомендаційний, роз`яснювальний та інформаційний характер.
Крім того, контролюючим органом не правильно застосовано пункт 31 Методичних рекомендацій, в якому зазначено, що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
Зазначений пункту ставить в залежність формування капітальних інвестиції від наявності покращення потужностей основного засобу після проведеного поліпшення. Внаслідок такого поліпшення може зрости потужність основного засобу або збільшитися строк корисного використання.
Колегія суддів враховує, що ремонтні роботи проведені Товариством були направлені не на поліпшення основних засобів, з метою збільшення їх потужності і збільшення строку корисного використання, а на підтримання основного засобу у належному стані. Виникнення необхідності проведення ремонту вказує на те, що строк корисного використання основного засобу без проведення такого ремонту міг зменшитися, або не проведення ремонту чи могло призвести до знищення основного засобу.