ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа №812/988/16
адміністративне провадження № К/9901/26452/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 (суддя Смішлива Т.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Інспекція), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Казначейство, третя особа), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції та Казначейства, у якому просило суд визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2013 року, а також зобов`язати Інспекцію подати до Казначейства висновок про відшкодування Товариству податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 1051487,00 грн та пені у сумі 572392,49 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за серпень 2013 року у сумі 3100301,00 грн та пені у сумі 1667818,80 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за вересень 2013 року у сумі 1805482,00 грн та пені у сумі 958147,76 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за жовтень 2013 року у сумі 2918419,00 грн та пені у сумі 1531931,29 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за грудень 2013 року у сумі 12194451,00 грн та пені у сумі 6246396,44 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування.
Ухвалою суду від 22.08.2016 при відкритті провадження у даній справі роз`єднано позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання висновку для відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року та зобов`язання відповідача подати до Казначейства висновок про відшкодування Товариству податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 12194451,00 грн та пені у сумі 6246396,44 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування.
Зазначені вимоги є предметом розгляду у даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що невиконання відповідачами своїх обов`язків, встановлених пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) порушило право Товариства на своєчасне отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року, яке підлягало стягненню як заборгованість бюджету, з нарахуванням на неї пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України. Судом підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 12194451,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.09.2016, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Товариству податку на додану вартість за грудень 2013 року, зобов`язано Інспекцію подати до Казначейства висновок про відшкодування Товариству податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 12194451,00 грн та пені за період з 28.04.2015 по 15.06.2016 у розмірі 4029767,79 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.04.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 19-1.1.6 пункту 19.1 статті 19, пунктів 200.1, 200.4, 200.15 ПК України, статей 7, 11, 86, 159, 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідач зазначає, що Інспекція діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки процедура судового оскарження рішень, якими підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 12194451,00 грн закінчилось на стадії розгляду судом касаційної інстанції, а не апеляційної, як визначено судами попередніх інстанцій. Зауважує, що сума бюджетного відшкодування набуває статусу заборгованості після того, як органами казначейства не буде перераховано кошти на рахунок платника податку, після отримання від органу державної податкової служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Вважає, що на теперішній час бюджетна заборгованість відсутня, що свідчить про безпідставне нарахування пені.
У запереченнях до касаційної скарги Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 22.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди установили, що Товариством 20.01.2014 подано до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, у якій розраховано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 11523654,00 грн, а також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
У подальшому, 18.02.2014 Товариством подано до Інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість до декларації за грудень 2013 року, у якому збільшено суму бюджетного відшкодування на 670797,00 грн, та остаточно визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за грудень 2013 року у розмірі 12194451,00 грн.
З метою перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування у вказаній декларації Інспекцією проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року, результати якої викладено в акті від 09.04.2014 № 36/28-05-41/32292929.
За висновками акту перевірки Товариством порушено вимоги статей 198, 200 ПК України, в результаті чого у декларації за грудень 2013 року завищено податковий кредит на 19133852,00 грн, завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на 18482020,00 грн, занижено суму позитивного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на 651832,00 грн, а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 12194451,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2014 № 0000134110 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 651832,00 грн основного зобов`язання та нараховано штраф у розмірі 325916,00 грн, № 0000174110 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на 18482020,00 грн та №0000154110 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на 12194451,00 грн, які були оскаржені Товариством у судовому порядку.
За наслідками судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №820/17416/14 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 11.04.2014 №0000134110 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 651832,00 грн та штрафними санкціями у розмірі 325916,00 грн, №0000174110 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на 18482020,00 грн та № 0000154110 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на 12194451,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності діям податкового органу, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України визначено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до кожного відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).
Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 200.11 цієї статті передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 200.15 цієї статті визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
На підставі підпунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.