ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа №280/7483/20
адміністративне провадження №К/990/4930/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Семененко М.О., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Щербака А.А. (доповідач), суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо невиплати позивачеві вихідної допомоги при звільненні;
- зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру виплатити позивачеві вихідну допомогу в сумі 37183,02 грн;
- зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні по день ухвалення судового рішення.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що наказом прокуратури Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к його звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) з 28 серпня 2020 року. Проте при звільненні відповідач протиправно не провів із позивачем повний розрахунок, йому не виплачено вихідну допомогу, на отримання якої він має право відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим позовом.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року - без змін.
5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на час розгляду цієї справи по суті наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади, який міг би бути підставою для виплати йому вихідної допомоги при звільненні, - скасовано у судовому порядку; позивач уважається таким, що поновлений на посаді, а це свідчить про те, що на час судового розгляду відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України і для задоволення його позовних вимог.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
7. Як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1 послався, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8. Згідно із доводами, викладеними скаржником у касаційній скарзі, в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування статті 51 Закону №1697-VII та статті 44 КЗпП України, викладених Верховним Судом у справах, які є подібними до справи, яка розглядається.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Запорізькою обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. ухвалою від 21 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 22 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 24 листопада 2022 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. Наказом прокуратури Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 28 серпня 2020 року.
13. На звернення ОСОБА_1 щодо виплати йому вихідної допомоги при звільненні листом від 09 вересня 2020 року прокуратура Запорізької області повідомила про те, що Закон №1697-VII не передбачає виплати вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 51 цього Закону. Умовою виплати працівникові вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП України є звільнення працівника виключно із визначених цією статтею підстав.
14. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті вихідної допомоги при звільненні, ОСОБА_1 19 жовтня 2020 року звернувся до суду із цим позовом.
15. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року в справі №280/7188/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу, рішення комісії, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправним і скасовано рішення №9 дванадцятої кадрової комісії від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Запорізької області від 27 серпня 2020 року №1638к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області. Поновлено ОСОБА_1 у Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області, з 28 серпня 2020 року. Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28 серпня 2020 року по 22 лютого 2021 року в сумі 211311 грн.
16. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року в справі №280/7188/20 змінено. Абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 в прокуратурі Запорізької області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації прокуратури Запорізької області з 28 серпня 2020 року". В іншій частині рішення суду залишено без змін.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
19. Статтею 51 Закону №1697-VII внормовано загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, відповідно до пункту 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
20. Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою такого змісту: "На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
21. Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що закріплено у його статті 1.
22. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, згідно з пунктом 1 частини першої якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
23. Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною четвертою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
24. Статтею 44 КЗпП України обумовлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
25. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.