УХВАЛА
17 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 1-32/00
провадження № 13-51зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 30 січня 2001 року і
ВСТАНОВИЛА:
За наявними у Верховному Суді матеріалами, згаданою ухвалою було змінено вирок Дніпропетровського обласного суду від 16 травня 2000 року й постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за: пунктами "а", "г", "е", "ж", "з", "і" ст. 93; статтями 17, 19 і пунктами "а", "ж", "з", "і" ст. 93; ст. 69; ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 86, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Не погоджуючись із призначеним покаранням, засуджений звернувся до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) з питанням перегляду ухвали від 30 січня 2001 року за виключними обставинами. Посилаючись на положення ст. 5 Кримінального кодексу України 2001 року, котрі визначають зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі, а також недодержання в його справі практики Європейського суду з прав людини, заявник просить змінити оспорюване рішення і призначити йому замість довічного позбавлення волі більш м?який захід примусу у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Касаційний кримінальний суд, керуючись ч. 10 ст. 31, ч. 5 ст. 33 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалою від 11 листопада 2022 року передав заяву ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) на розгляд.
Велика Палата, перевіривши подану засудженим заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
Як убачається з наявних у Верховному Суді даних, ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з питанням заміни довічного увʼязнення на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Однак такі вимоги засудженого задоволено не було через відсутність правових підстав для протилежного рішення. Велика Палата 28, 29 вересня та 24 жовтня 2022 року також відмовила у відкритті провадження за зверненнями ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами (справа № 1-32/00). При цьому Велика Палата, наводячи в своїх ухвалах мотиви відмови, вже надала відповіді на всі аргументи заявника, які стосуються питань покарання, законодавчої процедури його заміни (механізму) й компетенції цієї Палати.
Попри це ОСОБА_1 вкотре звернувся до Верховного Суду з питанням заміни призначеного покарання на більш м`яке в порядку провадження за виключними обставинами. Водночас засуджений знову залишив поза увагою, що підстави для здійснення такого провадження врегульовано ст. 459 КПК і за їхньої відсутності суд не вправі переглядати оспорюване рішення. Заявник не зважив і на те, що КПК не передбачено процедури повторної перевірки Великою Палатою аналогічних за сутністю змісту заяв про перегляд судового рішення за правилами глави 34 цього Кодексу, а постановлені раніше ухвали вказаної Палати про відмову у відкритті провадження є остаточними й оскарженню не підлягають.