ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 906/1318/19 (295/16026/18)
Провадження № 12-68гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,
представників учасників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021
(головуючий суддя Павлюк І. Ю., судді Демидюк О. О., Савченко Г. І.)
та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 (суддя Костриця О. О.)
за позовом ОСОБА_1
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2,
про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності
в межах розгляду справи про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Житомирський облавтодор", відповідач) про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, у сумі 548 481,25 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.11.2020).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2013 в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) позивачу завдано тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкостіз вини ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )- працівника відповідача, який на час заподіяння позивачу травми знаходився у трудових відносинах з відповідачем та керував зареєстрованим за відповідачем автомобілем. Станом на дату ДТП позивач працював оператором котельні Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Груп" (далі - ТОВ "Прогрес Груп"). У зв`язку з погіршенням стану здоров`я внаслідок ДТП, втратою професійної працездатності внаслідок каліцтва, отриманого з вини ОСОБА_2, позивач звільнився з роботи. Позивач стверджує, що він набув право на відповідне відшкодування саме з 02.08.2013.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.11.2014 у справі № 274/3322/14-к та рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.07.2015 у справі № 274/6970/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16.09.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2016, встановлено обставини виникнення 02.08.2013 ДТП.
4. Відповідно до змісту вказаних судових рішень суди попередніх інстанцій встановили, що 02.08.2013 ОСОБА_2, керуючи зареєстрованим за ДП "Житомирський облавтодор" автомобілем марки КРАЗ-6510, державний номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиць Житомирської та Шолом-Алейхема в м. Бердичеві Житомирської області, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 Правил дорожнього руху України та допустив виїзд на тротуар, де здійснив зіткнення з металевою огорожею. Внаслідок ДТП відокремленими частинами металевої огорожі було травмовано ОСОБА_1, який отримав тілесні ушкодження у вигляді рани лівої підколінної ямки, шкірного некрозу, післятравматичного невриту лівого сідничного нерву, гіпостезії лівої стопи, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 01.10.2013 № 685 належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
5. 17.11.2014 ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 274/3322/14-к водія відповідача ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження) у зв`язку зы зміною обстановки; кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито.
6. Як слідує зі змісту ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.11.2014 у справі № 274/3322/14-к, суд установив, що ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнав повністю, а порушення ним вимог Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку між створенням аварійної обстановки та виникненням зазначеної ДТП.
7. Позивач станом на дату ДТП працював оператором котельні ТОВ "Прогрес Груп".
8. Згідно з довідкою ТОВ "Прогрес Груп" від 28.11.2014 № 74 розмір заробітної плати ОСОБА_1 за три останні місяці роботи, що передували ушкодженню, отриманого за наслідками ДТП, становить: у травні 2013 року - 1544,52 грн; у червні 2013 року - 2097,89 грн; у липні 2013 року - 2124,96 грн.
9. Середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, становить 1992,46 грн.
10. 28.01.2014 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 22.01.2014 по 01.02.2016, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) № 279398 серії 10 ААБ.
11. 02.02.2016 позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 30.12.2015 по 01.03.2018, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 207915 серії 12 ААБ.
12. 13.02.2018 позивачу втретє встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 06.02.2018 по 01.03.2021, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 860911 серії 12 ААА.
13. 02.02.2021 позивачу вчетверте встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.01.2021, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 005289 серії 12 ААВ.
14. Водночас визначення процента втрати працездатності МСЕК жодного разу не здійснювалося.
15. 25.07.2019 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/16026/18 призначено комісійну судово-медичну експертизу, виконання якої доручено Обласному бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради.
16. На вирішення експертів поставлено такі питання: чи втратив ОСОБА_1 професійну працездатність внаслідок травми, отриманої ним при ДТП, що сталася 02.08.2013 близько 10 год 10 хв у м. Бердичів на перехресті вул. Житомирська - Шолом-Алейхема за участю автомобіля КРАЗ-6510, реєстр. № НОМЕР_1 ? Яка ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у відсотках внаслідок травми отриманої ним при ДТП, що сталася 02.08.2013 року близько 10 год 10 хв в м. Бердичеві на перехресті вул. Житомирська - Шолом-Алейхема за участю автомобіля КРАЗ-6510, реєстр. № НОМЕР_1 ?
17. Відповідно до висновку експерта від 26.11.2019 № 93 станом на листопад 2019 року у громадянина ОСОБА_1 мають місце післятравматичні атрофічні рубці лівої підколінної ямки та гомілки із вираженою контрактурою лівого колінного суглобу, хронічні артеріальна та венозна недостатність другого ступеня лівої нижньої кінцівки, нейропатія (ураження нерву) велико- та малогомілкового нервів на рівні підколінної ямки з вираженим парезом стопи (слабкість м`язів гомілки та стопи), виражене порушення функції ходи із больовим синдромом.
18. У вказаному висновку також визначено, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 420 від 05.06.2012 та "Критеріїв встановлення ступеню стійкої втрати професійної працездатності у відсотках" за наслідками ДТП, що сталася 02.08.2013, та отриманої громадянином ОСОБА_1 травми лівої нижньої кінцівки ступінь втрати професійної працездатності громадянином ОСОБА_1 становить 45 %.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
19. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Житомирський облавтодор" на користь ОСОБА_1 129 718,13 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.
20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що судами у справах № 274/3322/14-к та № 274/6970/14-ц були встановлені факти наявності трудових відносин між винною у ДТП особою - ОСОБА_2 та відповідачем, реєстрації за відповідачем транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, яким було спричинено виникнення ДТП. Отже, завдана позивачу шкода, у разі наявності визначених законодавством підстав, підлягає відшкодуванню відповідачем.
21. Суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, становить 1992,46 грн та є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку позивача має обчислюватися виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (відповідно до положення частини першої статті 1197 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
22. Суди зазначили, що належними і допустимими доказами підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності та відповідний висновок судово-медичної експертизи з визначення відсотка втрати працездатності.
23. Суди попередніх інстанцій стверджували, що стійкі наслідки ДТП можуть формуватися протягом тривалого часу. Лише 26.11.2019 вперше було визначено ступінь втрати професійної працездатності громадянином ОСОБА_1, який становить 45 %. Докази наявності втрати професійної працездатності громадянином ОСОБА_1, визначення ступеню стійкої втрати професійної працездатності у відсотках до вказаної дати позивачем до суду не надано.
24. Суди виснували, що лише з 26.11.2019 (дати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках) позивач набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, який слід вираховувати виходячи з 45 % п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за період з 26.11.2019 по 01.12.2020.
25. Враховуючи зазначені висновки, суди вказали, що загальний розмір заробітку позивача, втраченого внаслідок каліцтва, за період з 26.11.2019 по 01.12.2020 становить 129 718,13 грн.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
26. Не погоджуючись із наведеними вище рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,в якій просить змінити рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 в частині стягнення з ДП "Житомирський облавтодор" 129 718,13 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням ступеня професійної працездатності, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДП "Житомирський облавтодор" на користь позивача 548 481,25 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27. Скаржник зазначає, що право на відшкодування шкоди виникло у нього з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми). Стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ступінь втрати професійної працездатності, який становить 45 %, виник у ОСОБА_1 з 26.11.2019 (дати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках). Вважає, що такий ступінь виник у нього 02.08.2013.
28. Скаржник зауважує, що твердження судів про те, що стійкі наслідки ДТП можуть формуватися протягом тривалого часу, є лише припущеннями судів, які не ґрунтуються на положеннях законодавства.
29. Також зазначає, що судами не було взято до уваги встановлений висновком експерта від 26.11.2019 № 93 факт прямого причинно-наслідкового зв`язку між ДТП, отриманою позивачем травмою та зменшенням ступеня професійної працездатності ОСОБА_1 .
30. Скаржник стверджує, що невстановлення МСЕК ступеня втрати працездатності при встановленні групи інвалідності позивачу не свідчить про відсутність втрати працездатності в момент отримання позивачем травми. Натомість звертає увагу, що 28.01.2014, 02.02.2016, 13.02.2018, 02.02.2021 МСЕК йому встановлювалась ідентична група інвалідності та діагноз, що свідчить про незмінність відсотка втрати працездатності.
Позиція інших учасників процесу
31. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходило.
Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
32. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 01.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18).
33. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.09.2021 передав справу № 906/1318/19 (295/16026/18) на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
34. Визначальним у цій справі стало питання визначення моменту виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого ним заробітку (доходу) на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.
35. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що сам по собі факт встановлення групи інвалідності не пов`язаний із втратою працездатності, оскільки особа може бути при цьому працездатною повністю або частково. Суди дійшли висновку, що оскільки позивачу ступінь втрати професійної працездатності 45 % було визначено лише 26.11.2019, то саме з цієї дати позивач набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.
36. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц за позовом про відшкодування втраченого заробітку та матеріальних витрат, завданих каліцтвом, встановлено, що внаслідок ДТП, яке сталося 26.10.2008, позивачка отримала тілесні ушкодження, які належать до тяжких та є небезпечними для життя в момент спричинення. Висновком судово-медичної експертизи від 09.06.2017 № 028, проведеної на підставі ухвали районного суду від 04.04.2017, встановлений прямий причинний зв`язок між ДТП та наслідками травмування у вигляді тяжких тілесних ушкоджень здоров`я позивачки, що спричинило інвалідність. Встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Також зазначено, що у період з 26.03.2009 до 13.05.2009 позивачка вперше оглянута. Останній огляд проведений 14.09.2016. Друга група інвалідності встановлена 13.05.2009 до 01.10.2018, причина інвалідності - загальне захворювання.
37. Верховний Суд у справі № 348/2116/16-ц погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що, визначаючи розмір втраченого заробітку позивачки, суми на відшкодування шкоди втраченого заробітку мають присуджуватися потерпілому з дня втрати працездатності. Верховний Суд зазначив, що позивачу ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням встановлено 13.05.2009, тому відповідні суми підлягають стягненню із цієї дати.
38. При цьому відповідно до пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 (далі - Положення № 1317), датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
39. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц, правильно сформувати правову позицію у цій справі неможливо.
40. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
41. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.11.2021 прийняла до розгляду справу № 906/1318/19 (295/16026/18) на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства
Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції
42. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
43. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження
Щодо відповідальності за заподіяння позивачу шкоди
44. Позивач стверджує, що право на відшкодування шкоди виникло у нього з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми). Велика Палата Верховного Суду із цього приводу зазначає таке.
45. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
46. Тобто відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності відповідних підстав: 1) шкоди; 2) протиправної поведінки заподіювача шкоди; 3) причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вини.
47. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
48. Шкода, завдана внаслідок ДТП - деліктне зобов`язання, в якому завдана шкода відшкодовується володільцем транспортного засобу безвідносно до наявності його вини у заподіянні такої шкоди.
49. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що: 1) шкоду завдано ушкодженням здоров`я позивача внаслідок ДТП - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; 2) шкода заподіяна водієм автомобіля відповідача, який порушив правила дорожнього руху та допустив наїзд на тротуар; 3) наявний причинно-наслідковий зв`язок між заподіяними позивачу тілесними ушкодженнями та ДТП; 4) наявна вина водія відповідача у скоєнні ДТП.
50. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавство виокремлює різні правові режими відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи.
51. Статтями 1195-1208 ЦК України закріплено конструкцію спеціального делікту. В порядку, визначеному цими нормами, здійснюється відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи, у всіх випадках, крім визначених спеціальними законами. У цій ситуації відшкодування шкоди покладається безпосередньо на її заподіювача за правилами деліктної відповідальності.
52. Натомість особливості відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлюються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке відшкодування відбувається на засадах соціального страхування та здійснюється уповноваженою законом публічною інституцією (Фондом соціального страхування України), яка не є заподіювачем шкоди.