Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 204/1948/21
провадження № 61-7376св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Довгаль Сергій Миколайович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом доГоловного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 18 червня 2013 року її чоловік - ОСОБА_2 звернувся на ім`я прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська із заявою про кримінальне правопорушення.
У заяві зазнав, що з 1944 року він проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 . До 07 лютого 1995 року власницею домоволодіння була його мати - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 був переконаний, що зазначене домоволодіння залишилося йому у спадок. Однак коли у березні 2005 року він звернувся до МБТІ для підтвердження права власності на своє домоволодіння на АДРЕСА_1, то дізнався, що у цього домоволодіння є інший власник - ОСОБА_4, син його сестри, на цей час теж покійний.
Пізніше ОСОБА_2 дізнався про те, що племінник ( ОСОБА_4 ) заволодів майном на підставі договору дарування від 07 лютого 1995 року, про який ОСОБА_2 не знав.
За вказаним фактом 29 липня 2015 року були внесені відомості до ЄРДР за № 42015040680000028 про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за частиною першою статті 358 КК України, у якому позивач має процесуальний статус потерпілої.
Відповідач не виконав жодної процесуальної (слідчої) дії у цьому провадженні, а тільки різними слідчими виносилися постанови про його закриття, які скасовувалися.
Бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, яку позивач розцінює як відверте знущання над нею та її родиною, адже внаслідок цього позивач фактично опинилася без даху над головою, що спричинило позивачу моральні страждання, які у будь-якої людини залежать від багатьох чинників, однак основними є глибина розуміння джерела моральних страждань, причин, що їх породили, можливість усунути ці причини самостійно, термін дії обставин моральних страждань на людину, наслідки цих страждань, характер людини, її емоційний стан, сімейні обставини, попередня професійна діяльність та інше.
Позивач зазнала приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації, моральних переживань у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, внаслідок написання численних скарг, відвідування численних судових засідань, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного суспільного життя, порушені стосунки із оточуючими людьми.
Внаслідок зазначених дій з боку відповідача позивача постійно супроводжує відчуття відчаю, страху, сорому, приниження, неможливості продовжувати активне життя і великого бажання примусити розслідувати це кримінальне провадження.
У зв`язку із завданими позивачу, яка є особою з інвалідністю І групи, моральними стражданнями загострилися хвороби, вона неодноразово зверталася до лікарні. При лікуванні позивач несе значні витрати на закупівлю медикаментів. Моральні страждання для позивача мають цілком реальні матеріальні збитки.
У зв`язку із викладеним, позивачем на підставі формули, розробленої доктором юридичних наук, професором ОСОБА_13, розрахована моральна шкода, яка складає 3 627 936,00 грн.
Однак, враховуючи, що виплата вказаних коштів здійснюється за рахунок бюджету України, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання з його рахунку заподіяну неправомірними діями (бездіяльністю) Чечелівського відділення поліції Дніпровського ВП Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровської області моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн; стягнути на її користь із Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання з його рахунку витрат на правову допомогу, надану у зв`язку із поданням позову, у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 04 листопада 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті невиправданого недотримання органом досудового розслідування, а саме слідчими СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області, строків досудового розслідування позивач переживала та переживає глибокі моральні переживання, оскільки змушена неодноразово звертатися до суду для захисту своїх прав, що викликає у неї душевні переживання та порушує її звичний ритм життя, призводить до витрачання її часу, погіршення стану здоров`я із урахуванням того, що позивач є особою з інвалідністю І групи, та витрачання коштів на ліки, що в свою чергу вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Тому суд дійшов висновку, що для відновлення порушеного права ОСОБА_1, яка протягом тривалого часу (більше 6 років) вимушена неодноразово звертатися до органів прокуратури, суду з відповідними скаргами, заявами щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внаслідок чого було порушено її звичайний ритм життя, перенесені глибокі переживання, з урахуванням встановленої систематичної бездіяльності органів досудового розслідування, встановленою на підставі ухвал слідчих суддів, постанов прокурора, суд вважав, що позивачу спричинена моральна шкода, тому, виходячи із принципів розумності і справедливості, сума моральної шкоди, яку належить відшкодувати позивачу має бути зменшена до 60 000,00 грн, яка і підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у розмірі 10 000,00 грн, суд виходив із того, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат, а саме: акта приймання-передачі виконаних робіт та квитанції про сплату послуг.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровської області задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду мотивована тим, що заява про вчинення кримінального правопорушення подана ОСОБА_5 щодо можливих неправомірних дій стосовно ОСОБА_2 . Матеріали кримінального провадження № 42015040680000028 не містять заяви ОСОБА_1 про залучення її у вказаному провадженні як потерпілої або процесуальних документів щодо визнання (набуття статусу) ОСОБА_1 потерпілою. Матеріали вказаного провадження не містять процесуальних документів про залучення ОСОБА_1 у будь-якому процесуальному статусі, зокрема, свідка. Вказане провадження також не містить письмових доказів звернення ОСОБА_1 чи її представника про надання позивачу статусу потерпілої.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Довгаль С. М.,звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказану постанову, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає обставини, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі зазначала, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача ОСОБА_1 процесуального статусу потерпілої у кримінальному провадженні, оскільки особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілою з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині другій статті 55 КПК України.
Таким чином, потерпілий у кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже із моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
Кримінальний процесуальний закон (статті 55-59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу.
Водночас у частині шостій статті 55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно із положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої-третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну дефініцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.
Суд апеляційної інстанції не дослідив, не оцінив ту обставину, що згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 42015040680000028) у графі
"ПІБ потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)" зазначено: "Самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення за результатами перевірки у порядку нагляду".
При цьому суд апеляційної інстанції посилався на багаточисленні ухвали слідчих суддів та відповіді органів прокуратури, до яких зверталася або ж сама ОСОБА_1 як потерпіла у кримінальному провадженні, або ж адвокат Довгаль С. М. виключно як представник цієї потерпілої, а не заявник. І жодного разу не було відмови як з боку органів прокуратури, так і з боку слідчого судді, на тій підставі, що ОСОБА_1 не має процесуального статусу потерпілої, який прокурори, що брали участь в судових засіданнях, також підтверджували усно.
Зокрема, ОСОБА_1 саме як потерпілій у кримінальному провадженні № 42015040680000028 26 березня 2018 року у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 було вручено копію відповіді на її скаргу на дії слідчого СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д. О. від 14 березня 2018 року
№ 70-142-17 за підписом керівника цієї прокуратури Глуховері О. В., яка була оскаржена до слідчого судді, який цю скаргу задовольнив.
На підтвердження своїх повноважень представник позивача долучав копію договору про надання правової допомоги із ОСОБА_1 саме як з потерпілою у кримінальному провадженні № 42015040680000028.
Безпідставними є також доводи суду апеляційної інстанції щодо того, що позивач не надала доказів щодо обставин та підстав прийняття (неприйняття) спадщини після смерті чоловіка. Адже предметом кримінального провадження № 42015040680000028 якраз і є незаконне заволодіння нерухомим майном ОСОБА_2, спадкоємцем якого за законом є саме позивач. За цим фактом ще у 2015 році було розпочато досудове розслідування, яке дотепер не завершене і жодної слідчої дії у ньому не проведено, з приводу чого позивач чи її представник десятки разів зверталися до органів поліції, прокуратури, слідчих суддів, але жодних зрушень не відбулося, чим позивачу, яка є особою з інвалідністю І групи, і спричинено нечувані моральні страждання.
Також вважає, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, дійшов безпідставного висновку про те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не є стороною спірних правовідносин.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області через свого представника просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 204/1948/21 з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
У жовтні 2022 року справа № 204/1948/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до копії договору дарування від 07 лютого 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Хилько Л. А. за реєстровим № 2-424, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 47/100 часток житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 (на теперішній час - Дніпро) (а. с. 9, 10).
Судом апеляційної інстанції витребувано та оглянуто в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42015040680000028та встановлено такі факти.
28 липня 2015 року гр. ОСОБА_5 звернувся до прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська із заявою про вчинення кримінального правопорушення за вхідним № 78-373С15, в якій, зокрема, вказав, що до нього звернувся за допомогою гр. ОСОБА_2, який є важко хворим, практично не може самостійно пересуватися. Він повідомив про те, що без його відома було відчужено квартиру, у якій він мешкає від дня народження з 1944 року і тепер опинився перед загрозою бути викинутим на вулицю. Це сталося тому, що мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 начебто підписала із сином її іншої доньки - ОСОБА_4 договір дарування кв. АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на сьогодні покійні.
ОСОБА_2 вказував на те, що підписи під договором дарування від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обом їм не належать. При цьому він запевняє, що ці підписи схожі на підпис працівниці Красногвардійського райвиконкому ОСОБА_7, підтвердженням чого може стати заява ОСОБА_7 на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2006 року.
29 липня 2015 року до ЄРДР були внесені відомості за №42015040680000028 про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 190 КК України 2001 року; фабула: гр. ОСОБА_2 без відома було відчужено квартиру, у якій він мешкає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 8).
09 вересня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого СВ Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області із клопотанням про проведення слідчих дій: призначення почеркознавчої експертизи, витребування особових справ ОСОБА_3 на ВО "Південний машинобудівний завод" та в Управлінні Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська; витребування у нотаріальному архіві Дніпропетровської області нотаріальної справи з оригіналом договору дарування; витребування в МБТІ Дніпропетровської області документів (а. с. 14).
12 лютого 2018 року адвокат Довгаль С. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 зі скаргою на недотримання слідчим СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д. О. розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015040680000028 (а. с. 15).
12 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 зі скаргою на недотримання слідчим СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д. О. розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015040680000028 (а. с. 16).
23 березня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42015040680000028 (а. с. 17, 18).
27 червня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42015040680000028 (а. с. 19, 20).
29 серпня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження № 42015040680000028 (а. с. 21).
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 02 квітня 2018 року № 204/2043/18 скаргу ОСОБА_5 у частині оскарження постанови слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тооде Д. О. від 28 грудня 2017 року задоволено. Скасовано постанову слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тооде Д. О. від 28 грудня 2017 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2015 року за № 42015040680000028, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (а. с. 22).
Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність органу досудового розслідування задоволено частково. Зобов`язано слідчого СВ Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області розглянути клопотання адвоката Довгаля С. М., подане 11 вересня 2015 року в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , про проведення слідчих дій у строк не більше трьох днів (а. с. 23).
04 липня 2019 року слідчим слідчого відділення Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Зубачовим Є. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040680000028
від 29 липня 2015 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (а. с. 24).
Постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Тарановою Н. В. від 02 вересня 2019 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження скасовано постанову слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Зубачова Є. В. від 04 липня 2019 року про закриття кримінального провадження (а. с. 25).
Згідно із довідкою у кримінальному провадженні № 42015040680000028
від 30 липня 2015 року за частиною першою статті 358 КК України, складеною старшим дізнавачем сектору дізнання ГУНП в Дніпропетровській області Протопоп В., відділом дізнання вивчено стан кримінального провадженням № 42015040680000028 від 30 липня 2015 року за частиною першою статті 358 КК України за зверненням ОСОБА_5 та установлено таке.
28 липня 2015 року прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська під час проведення прийому громадян у порядку Закону України "Про звернення громадян" було прийнято заяву від гр. ОСОБА_5, який повідомив про те, що без відома гр. ОСОБА_2 було відчужено квартиру у якій він мешкає за адресою: АДРЕСА_3, і тепер останній опинився перед загрозою бути викинутим на вулицю.