Постанова
Іменем України
24 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 754/12680/21
провадження № 61-8366св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності",
третя особа - Первинна Профспілкова організація Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - ДП "Український інститут інтелектуальної власності"), третя особа - Первинна Профспілкова організація ДП "Український інститут інтелектуальної власності", про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 до 13 липня 2021 року працювала на посаді провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення експертизи заявок на позначення та промислові зразки ДП "Український інститут інтелектуальної власності".
Згідно наказу підприємства від 13 липня 2021 року № 253-п позивачку було звільнено у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вважає, що її звільнено незаконно, з порушенням встановленого порядку.
Так, профспілковий комітет ДП "Український інститут інтелектуальної власності" на підставі статті 42 КЗпП України відмовив у наданні згоди на звільнення позивачки.
Крім того, при вирішенні питання про звільнення позивачки адміністрацією ДП "Український інститут інтелектуальної власності" не проводилося порівняння кваліфікації та продуктивності праці ОСОБА_1 з іншими працівниками підприємства.
Також позивачці не запропоновані вакантні посади на підприємстві.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ ДП "Український інститут інтелектуальної власності" № 253-п від 13 липня 2021 року про звільнення, поновити її на посаді провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення експертизи заявок на позначення та промислові зразки ДП "Український інститут інтелектуальної власності", стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 14 липня 2021 року до моменту поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необгрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Босого Ю. М. звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційну скаргу Босого Ю. М., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 23 вересня 2022 року позивачка просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 18 жовтня 2022 року ДП "Український інститут інтелектуальної власності" просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
04 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01 березня 2002 року перебувала з ДП "Український інститут інтелектуальної власності" у трудових правовідносинах, з 30 липня 2019 року займала посаду провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення та промислові зразки ДП "Український інститут інтелектуальної власності".
Відповідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 лютого 2021 № 362 затверджено нову редакцію статуту ДП "Український інститут інтелектуальної власності".
Відповідно до пункту 7.4. статуту генеральний директор ДП "Український інститут інтелектуальної власності",крім іншого, визначає та затверджує організаційну структуру підприємства та внесення змін до неї за погодженням з Уповноваженим органом управління.
У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та погодженням 01 березня 2021 року Уповноваженим органом - Мінекономіки нової організаційної структури ДП "Український інститут інтелектуальної власності", наказом ДП "Український інститут інтелектуальної власності" від 23 березня 2021 року № 33-Н/2021 "Про введення в дію організаційної структури та надання пропозицій щодо штатного розпису" введено в дію з 01 липня 2021 року нову організаційну структуру ДП "Український інститут інтелектуальної власності" та наказом від 30 березня 2021 року № 41-з "Про затвердження та введення в дію штатного розпису" затверджено та введено в дію з 01 липня 2021 року новий штатний розпис ДП "Український інститут інтелектуальної власності".
На підставі наказу ДП "Український інститут інтелектуальної власності" від 30 березня 2021 року № 102-п "Про ліквідацію структурних підрозділів, скорочення штату та чисельності працівників" відділ кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення та промислові зразки ліквідований.
01 липня 2021 року скорочені всі посади відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення та промислові зразки, у тому числі і посада провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення та промислові зразки.
13 травня 2021 року відповідно до частини першої статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє її звільнення з 13 липня 2021 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників.
Згідно відповіді Первинної Профспілкової організації ДП "Український інститут інтелектуальної власності" на запит згоди на звільнення провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення та промислові зразки ДП "Український інститут інтелектуальної власності" ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року № Р-23/06 № 24/в вказаний профспілковий комітет не надав згоди на звільнення позивачки.
Наказом від 13 липня 2021 року № 253-п ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення та промислові зразки 13 липня 2021 року у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.