Постанова
Іменем України
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 394/1030/19
провадження № 61-8430св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - приватне сільськогосподарське підприємство "Лан",
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2, державний реєстратор Ганнівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Хававчук Ігор Анатолійович,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за зустрічним позовом - приватне сільськогосподарське підприємство "Лан",
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2020 року у складі судді Партоліної І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Хававчука Ігоря Анатолійовича про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства "Лан", третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання недійсним договору оренди землі.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року приватне сільськогосподарське підприємство "Лан" (далі - ПСП "Лан") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Хававчука І. А. про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.
Позов мотивовано тим, що 20 липня 2006 року між ПСП "Лан" та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі щодо передачі у строкове платне користування земельної ділянки площею 5,90 га, яка розташована на території Новоархангельського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 25 років.
Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року проведено 08 серпня 2006 року у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 108, відповідно до чинного на той час законодавства.
Починаючи від початку дії вказаного договору позивач виконує всі обов`язки, своєчасно сплачує орендну плату, використовує земельну ділянку виключно за її цільовим призначенням.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що державний реєстратор Ганнівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Хававчук І. А. щодо земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні відповідно до договору від 20 липня 2006 року, вніс записи від 09 вересня 2019 року № 33205243 про право власності на земельну ділянку та від 09 вересня 2019 року № 33212594 про інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 12 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Оскільки договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1, є чинним, нерозірваний за згодою сторін, неприпинений та невизнаний недійсним в судовому порядку, існування одночасно двох правочинів щодо однакового об`єкта договору та зобов`язань суперечить законодавству України та правам позивача як орендаря на належне користування землею. На момент подання позову оспорювана земельна ділянка перебуває у користуванні ПСП "Лан" й орендодавцю не поверталася, оскільки останній не звертався за її поверненням.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та скасувати його державну реєстрацію.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПСП "Лан" та просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2006, укладений між ПСП "Лан" та ОСОБА_1, щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_1, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради, загальною площею 5,90 га та скасувати його державну реєстрацію.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після отримання 16 березня 2020 року матеріалів позовної заяви з додатками ОСОБА_1 стало відомо про наявність договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року, який нібито був зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 08 серпня 2006 року за № 108.
ПСП "Лан" здійснювало використання земельної ділянки, належної ОСОБА_1, кадастровий номер 3523655100:02:000:0059, на підставі усної домовленості. Про оспорюваний договір ОСОБА_1 не було відомо взагалі, як і про наявність державної реєстрації зазначеного договору.
В оскаржуваному договорі відсутні такі істотні умови, як розмір орендної плати. Зокрема, з формуляру оскаржуваного договору зрозуміло, що при його заповненні необхідно було вказати розмір орендної плати: грошової - у гривнях із означенням способів внесення, проте зазначено, що орендна плата виплачується в розмірі 1,5 % у грошовому виразі від нормативної грошової оцінки вартості земельної ділянки. Також, нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена з явними виправленнями, що не дозволяє визначити дійсний розмір орендної плати. Крім того, у договорі оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року відсутні умови збереження стану об`єкта оренди, а у відповідній графі стоїть прочерк. Також відсутні докази про виплату орендної плати.
ОСОБА_1 зазначав, що державна реєстрація оспорюваного договору є непідтвердженою, оскільки у листі від 20 вересня 2019 року № ПІ-294/0-326/0/63-19 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало інформацію, що згідно з книгою запису реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_1 та ПСП "Лан" терміном на 25 років, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 серпня 2006 за № 040637600108. В даній інформації не зазначено ні повних даних про орендодавця (прізвища, ім`я та по-батькові), ні відомостей про земельну ділянку, а номер державної реєстрації договору оренди землі не співпадає з номером реєстрації договору, зазначеного в самому примірнику. Оскільки інформація про державну реєстрацію зазначеного договору не є підтвердженою, оспорюваний договір не набрав чинності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2020 року позов ПСП "Лан" задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 вересня 2019 року, кадастровий номер 3523655100:02:000:0059, площею 5,90 га, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований державним реєстратором Ганнівської сільської ради Новоархангельського району Хававчуком І. А. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48660527 від 13 вересня 2019 року та скасовано його державну реєстрацію.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, тому наявні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2019 року та скасування його державної реєстрації.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у договорі умови збереження об`єкта оренди та розміру орендної плати в гривнях не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки при укладанні договору сторони погодили між собою всі його істотні умови, скріпили його своїми підписами, договір пройшов державну реєстрацію і воля сторін відповідає принципу свободи договору, а тому відповідачем не доведено чому саме з таких підстав договір повинен бути визнаний недійсним.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2020 року у частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_2, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скасовуючи державну реєстрацію договору від 12 вересня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував, що законодавство, чинне на момент укладення оспорюваного договору, передбачало обов`язкову реєстрацію права оренди земельної ділянки, а не самого договору, проте у позовній заяві ПСП "Лан" не заявляло вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
20 травня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її із Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.
05 серпня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17. Також заявник зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивач після 01 січня 2013 року не зареєстрував своє право оренди на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року, а тому відповідач, здійснивши державну реєстрацію права оренди за договором від 12 вересня 2019 року, прав позивача не порушив.
Суди не надали належного пояснення, чому в договорі оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року, укладеного між ПСП "Лан" та ОСОБА_1, вказаний реєстраційний номер 108, який складається з трьох цифр, а не з дванадцяти, як було передбачено законодавством, чинним на час реєстрації зазначеного договору.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував від ПСП "Лан" орендну плату, а також доказів того, що відбувався рух коштів по рахункам ПСП "Лан" щодо виплати орендної плати.
Доводи інших учасників справи
У встановлений ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року строк відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Новоархангельської селищної Ради народних депутатів від 04 жовтня 2001 року № 240 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ІІ-КР № 037052 (а. с. 7 т. 1).
20 липня 2006 року між ПСП "Лан" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Новоархангельської селищної ради, строком на 25 років. Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 серпня 2006 року за № 108 (а. с. 4-6 т. 1).
У Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, копія якої надана відділом у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, наявний запис про реєстрацію 08 серпня 2006 року за № 108 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП "Лан" (а. с. 158 т. 1).
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка ОСОБА_2 зареєстрована 03 червня 2019 року шляхом подачі через онлайн- сервіси для сертифікованих інженерів-землевпорядників за транзакцією "Реєстрація земельної ділянки з існуючим державним актом без кадастрового номера" та присвоєно кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 (а. с. 9 т. 1).
12 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:02:000:0059, площею 5,9007 га, строком на 7 років, речове право зареєстроване державним реєстратором Ганнівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Хававчуком І. А. 13 вересня 2019 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 10 т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог первісного позову
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.