Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 461/240/20
провадження № 61-6186св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство ОСОБА_2,
відповідач - прокурор першого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, прокуратури Львівської області Замараєв Р. М.,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційну скаргу Фермерське господарство "ОСОБА_2" на постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2022 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Фермерське господарство ОСОБА_2 (далі - ФГ ОСОБА_2) звернулося до суду з позовом до прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого
у м. Львові, прокуратури Львівської області Замараєва Р. М. (далі - прокурор) про стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що воно звернулося до органів прокуратури із заявою про відкриття кримінального провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 366, 375 КК України, відносно судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 за ухвалення завідомо неправосудного додаткового рішення від 11 квітня
2017 року у справі № 454/1101/16-ц, в якій просив визнати ФГ ОСОБА_2 потерпілою стороною.
Прокуратура Львівської області відмовила у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв`язку з тим, що у зверненні не зазначені обставини, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20 травня
2020 року зобов`язано уповноважених на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб прокуратури Львівської області розглянути заяву представника ФГ ОСОБА_2 - ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 23 квітня 2020 року та повідомити заявника про результати її розгляду.
Стверджує, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2020 року встановлено грубе порушення Конституції України та норм КПК України прокурором, що полягало у невиконанні посадових обов`язків, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди.
Зазначає, що закони України не обмежують розмір стягнення моральної шкоди, а тому адекватною компенсацією завданої йому шкоди буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.
Тому просить стягнути з прокурора Замараєв Р. М. 200 000 грн відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року в задоволенні позову ФГ ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суду не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували наявність завданої позивачу моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тому в позові слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу ФГ ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та його право на звернення до Львівського апеляційного суду із заявою про передачу справи до суду господарської юрисдикції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем у справі є ФГ ОСОБА_2, а згідно частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи.
Статтею 5 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Повноваження прокурора визначаються Законом України "Про прокуратуру".
Спори, що виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року (справа № 461/1930/16-ц, провадження №14-60цс18). У згаданій поставної Великої Палати Верхового Суду зроблено висновок про те, що ФГ "ОСОБА_2" заявило вимогу до прокуратури Львівської області та держави України в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду. Такий правовий висновок викладений і постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №454/1668/17 (провадження №61-1504сво18).
Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК.
Враховуючи те, що ФГ ОСОБА_2 заявило вимогу до прокурора, який є посадовою особою державного органу, з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що спори, що виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам, ФГ ОСОБА_2 заявило позовні вимогу лише про стягнення моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, колегія суддів вважала, що цей спір підвідомчий господарському суду.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ФГ ОСОБА_2 подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду та застосований судом апеляційної інстанції суперечить статтям 4, 8 ГК України, статті 20 ГПК України, оскільки: - прокурор не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарські повноваження щодо фермерського господарства; - держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування (в тому числі прокурор Замараєв Р. М.) не є суб`єктами господарювання; - ця позовна заява не стосується обставин, які виникли при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності між прокурором та ФГ ОСОБА_2, тому що ФГ ОСОБА_2 не заключало з прокурором ніяких правочинів у господарській діяльності, в результаті чого порушено норми указаної статті. Суд зобов`язаний був надати докази указаному.
На підставі статті 129-1 Конституції України суди зобов`язані були виконати ухвалу господарського суду Львівської області від 08 листопада 2011 року у справі № 5015/6903/11; ухвалу господарського суду м. Києва від 10 листопада 2011 року у справі № 05-6-61/415; ухвалу господарського суду Львівської області від 23 січня 2012 року у справі № 5015/253/12; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня