Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 381/3966/19
провадження № 61-5646св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Фастівська міська рада, виконавчий комітет Фастівської міської ради,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_7, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2020 року в складі судді Ковалевської Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів:
Нежура В. А., Березовенко Р. В., Лапчевська О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Фастівської міської ради, виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання рішень незаконними та їх скасування.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що позивачі, відповідач та треті особи є співвласниками багатоквартирного будинку
АДРЕСА_1 . Територіальній громаді м. Фастова в особі Фастівської міської ради належать нежитлові приміщення № 1 і 2 указаного будинку, в яких протягом багатьох років розміщувалась міська бібліотека. В зв`язку з капітальними ремонтними роботами в нежитлових приміщеннях, влітку 2019 року було завдано значної шкоди квартирами позивачів та третіх осіб. З цього питання та для захисту своїх прав позивачі звернулись до Фастівської міської ради та дізнались, що частина земельної ділянки, закріплена за їх будинком, виокремлена та передана на праві постійного користування виконкому Фастівської міської ради. При цьому, з співвласниками будинку не було погоджено межі між земельною ділянкою, що була передана виконкому Фастівської міської ради, та тією земельною ділянкою, що залишилась у їхньому користуванні. Також наприкінці серпня - на початку вересня 2019 року позивачі отримали та ознайомились з рішеннями Фастівської міської ради Київської області від 27 вересня
2018 року № 1/3-ХLIV-VІІ, яким виконавчому комітету Фастівської міської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0442 га в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 (за всім будинком, без вказівки на нежитлові приміщення) в м. Фастів (категорія земель - землі житлової та громадської забудови).
04 квітня 2019 року Фастівською міською радою Київської області прийнято ще одне рішення за № 19/87-LI-VІІ "Про розгляд земельного спору в межах земель АДРЕСА_1", яким дозволено виконавчому комітету Фастівської міської ради розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 без погодження суміжних землекористувачів за варіантом розподілу № 1, згідно якого площа земельної ділянки, яка відводиться у постійне користування, становить 0,0387 га.
Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 02 липня 2019 року
№ 7/47-LVІІІ-VІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови виконавчому комітету АДРЕСА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,0387 га (кадастровий номер 3211200000:09:002:0217) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 (за всім будинком, без вказівки на нежитлові приміщення). Віднесено вказані земельні ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови. Передано в постійне користування виконавчому комітету Фастівської міської ради земельну ділянку площею 0,0387 га (кадастровий номер 3211200000:09:002:0217) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 за рахунок земель комунальної власності.
09 липня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Вказані рішення Фастівської міської ради Київської області позивачі вважають незаконними, а також такими, що порушують їх права як співвласників квартир цього будинку та землекористувачів.
З урахуванням уточнених позовних вимог просили суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області №1/3-ХLIV-VІІ від 27 вересня 2018 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 Виконавчому комітету Фастівської міської ради";
визнати протиправним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області № 19/87-LI-VІІ від 04 квітня 2019 року "Про розгляд земельного спору в межах земель АДРЕСА_1";
визнати протиправним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області № 7/47-LVІІІ-VІІ від 02 липня 2019 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови Виконавчому комітету Фастівської міської ради в м. Фастів вул. С. Петлюри, 2";
зобов`язати Державного реєстратора виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області (Відділ державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, прав на нерухоме майно та їх обтяжень Фастівської міської ради) Юхту І. В. провести відповідні реєстраційні дії по скасуванню державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0387 га з кадастровим номером 3211200000:09:002:0217 за власником Фастівською міською радою (правокористувач - Виконавчий комітет Фастівської міської ради Київської області) на підставі рішення Фастівської міської ради Київської області № 7/47-LVІІІ-VІІ від 02 липня 2019 року, здійснену 09 липня 2019 року (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер: 47758279 від 12 липня
2019 року).
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі, відповідач та треті особи є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1, як співвласник квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1, відмовила у погодженні акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який є невід`ємною частиною документації із землеустрою. Вказане питання розглянуте на комісії Фастівської міської ради по розгляду питань земельних спорів в межах
м. Фастів, засідання якої відбулося 12 лютого 2019 року, за участю
ОСОБА_1 . Комісією рекомендовано здійснити комісійне обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 з виїздом на місце.
14 лютого 2019 року комісією у складі секретаря міської ради, начальника КП ФМР "Фастівське БТІ", працівниками виконавчого комітету Фастівської міської ради та розробника документації із землеустрою у присутності ОСОБА_1 здійснено обстеження вказаної земельної ділянки. Громадянці ОСОБА_1 було запропоновано два варіанти розподілу спірної земельної ділянки. ОСОБА_1 повідомила комісію про намір 15 лютого 2019 року звернутись до розробника документації із землеустрою для узгодження остаточного варіанту поділу земельної ділянки та погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Проте ОСОБА_1 не були здійснені вказані дії щодо погодження та підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Причин, які завадили ОСОБА_1 відмовитись від узгодження остаточного варіанту поділу земельної ділянки, ОСОБА_1 в ході судового розгляду не повідомила.
Листом № 06-33/1368 від 14 березня 2019 року № 06-33/1368 позивачів повторно запрошено на засідання комісії Фастівської міської ради по розгляду питань земельних спорів в межах м. Фастова (а. с. 72). Як вбачається з Витягу з протоколу № 2 засідання комісії Фастівської міської ради, 21 березня 2019 року розглянуто звернення виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо не підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання (погодження меж) земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вирішено винести на чергову сесію Фастівської міської ради питання надання дозволу на оформлення земельної ділянки в постійне користування для будівництва на обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 виконавчому комітету Фастівської міської ради без погодження з суміжними землекористувачами будинку (а. с. 74).
З урахуванням викладеного, позиція позивачів свідчить про відсутність у них аргументів на спростування наявності пропозиції відповідача щодо поділу спірної земельної ділянки, яка є комунальною власністю Фастівської міської ради.
Суд вважав безпідставним твердження позивачів про те, що Фастівська міська рада неправомірно передала виконавчому комітету Фастівської міської ради земельну ділянку в постійне користування із земель комунальної власності, чим порушила вимоги земельного законодавства України. Станом на день подачі позову до суду позивачі не є належними землекористувачами земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Крім того, земельна ділянка не є прибудинковою територією, оскільки позивачами не надана суду відповідна землевпорядна документація, яка б свідчила про такий правовий режим. Право користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 як станом на час прийняття оспорюваних рішень, так і на день подачі позову до суду, у позивачів не виникало, а тому при прийнятті оскаржуваних рішень Фастівська міська рада правомірно розпорядилося землею, що є у комунальній власності територіальної громади м. Фастова, оскільки має право на володіння, користування та розпоряджання своїм майном. КП Фастівської міської ради Фастівське бюро технічної інвентаризації, яке займалося розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, виконало всі необхідні роботи, передбачені вимогами чинного законодавства.
Отже, територіальна громада м. Фастова в особі Фастівської міської ради, як власник земель комунальної власності, в межах своїх повноважень правомірно передала виконавчому комітету Фастівської міської ради речове право - право постійного користування земельною ділянкою за рахунок земель комунальної власності. На підставі рішення Фастівської міської ради Київської області від 02 липня 2019 № 7/47-LVІІІ-VІІ зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 09 липня 2019 року, що в повному обсязі відповідає чинному законодавству.
Відсутність погодження меж земельної ділянки із позивачами, які не набули у встановленому законом порядку прав землекористувачів земельної ділянки, не є підставою вважати оскаржувані рішення незаконними.
За результатом розгляду справи судом не встановлено порушень з боку Фастівської міської ради при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивачами не доведено порушення їх майнових прав або законних інтересів, оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у позивачів станом на день подання позову та на час розгляду справи суб`єктивного матеріального права користування спірною земельною ділянкою та, як наслідок, права на позов.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки позиція позивачів свідчить про відсутність у них аргументів на спростування наявності пропозиції відповідача щодо поділу спірної земельної ділянки, яка є комунальною власністю Фастівської міської ради; станом на день подання позову до суду права позивачів на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не оформлені; земельна ділянка за указаною адресою в не є прибудинковою територією. Тому при прийнятті оскаржуваних рішень Фастівська міська рада правомірно розпорядилося землею, що є у комунальній власності територіальної громади м. Фастова, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачами порушення їх майнового права та законного інтересу діями відповідача.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 через представника ОСОБА_7 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом України у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі
№ 6- 2225цс16.
За таких обставин, набувши право власності на частину житлового будинку, позивачі набули у власність пропорційну частину земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт нерухомості.
Набувши у 2006 році право приватної власності на квартири АДРЕСА_2 у багатоквартирному будинку і підготувавши та подавши на розгляд відповідачам у 2009 році проекти землеустрою щодо прилеглої до будинку земельної ділянки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до чинного на той час законодавства України мали повне право розраховувати на передачу їм у приватну власність частини цієї земельної ділянки, пропорційної площі належних їм квартир у будинку.
Однак, в подальшому позивачам стало відомо, що відповідачем-1 відносно спірної земельної ділянки було прийнято ряд рішень, що і стали предметом оскарження у цій справі. Ці рішення грубо порушують їхні земельні права як співвласників багатоквартирного будинку, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Рішення ж судів попередніх інстанцій у справі прийняті без врахування правових позицій Верховного суду, а тому є такими, що не базуються на законі, невірно трактують фактичні обставини справи та надають невірну юридичну оцінку таким обставинам, прийнятими з порушеннями норм матеріального права, що обумовлює необхідність їх перегляду і скасування в касаційному порядку.
З огляду на те, що будинок під АДРЕСА_1 є багатоквартирним, сторони відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" є його співвласниками.
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці, якщо іншого не встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).
Всупереч твердженням представника відповідачів та позиції судів попередніх інстанцій, прилегла до будинку під АДРЕСА_1 земельна ділянка загальною площею 0,0727 га разом із розташованими на ній комунікаціями та допоміжними спорудами у відповідності до положень законодавства України перебуває у спільній власності сторін та мала би бути розподілена за їхньою взаємною згодою (погодженням між ними) відповідно до статті 377 ЦК України пропорційно до розміру (площі) нерухомого майна, розташованого на такій ділянці, що перебуває у власності сторін.
Натомість, відповідач-1, грубо порушуючи вказані норми права, самовільно та в одноособовому порядку, без жодного погодження меж і площі здійснив присвоєння собі більшої частини земельної ділянки (0,0387 га із 0,0727 га загальної площі), залишивши для позивачів і третіх осіб, що займають більшу частину площі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, можливість приватизувати сукупно ділянки площею не більше 0,0340 га.
Крім того, судами попередніх інстанцій повністю проігноровані твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про неврахування відповідачем-1 прав позивачів та третіх осіб як співвласників нерухомого майна у вказаному будинку, оскільки за текстом оскаржуваних рішень Фастівської міської ради земельна ділянки відводиться не під приміщення №№ 1-2, належні відповідачу-1, а під весь цей будинок. Іншими словами, відповідач-1 всупереч вимогам ЦК України та ЗК України виділив та передав відповідачеві-2 (фактично, самому собі) в постійне користування і частину ділянки під приватною власністю позивачів та третіх осіб, що є незаконним.
Згідно із наявними у матеріалах справи варіантами розподілу земельних ділянок, виготовленими на виконання рішення відповідача-1 від 27 вересня 2018 року (в т.ч. і варіант № 1, в подальшому затверджений відповідачем в оскаржуваному рішенні), ці варіанти містять вказівку на наявність лише двох землекористувачів - Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області та ОСОБА_1 . Таким чином, розподіливши земельну ділянку згідно із варіантом розподілу № 1 в односторонньому порядку, відповідач-1 повністю проігнорував наявність речового права (права власності) на нерухоме майно, розташоване на такій ділянці (а отже, і права на саму таку ділянку), у позивача-2 та третіх осіб, які зареєстровані та постійно проживають у квартирах АДРЕСА_2 цього будинку. Вказана обставина була повністю проігнорована судами попередніх інстанцій та їй всупереч вимогам ЦПК України не було надано жодної правової оцінки в оскаржуваному рішенні, що саме по собі свідчить про незаконність та необґрунтованість таких рішень.
Не відповідають вимогам закону і висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачі станом на день подачі позову до суду є неналежними землекористувачами, оскільки їхнє право користування земельною ділянкою є похідним від самого факту права власності на нерухоме майно, що розташоване на такій земельній ділянці, а не від наявності чи відсутності певного набору землевпорядної документації, яка у даному випадку жодним чином не підтверджує таке право користування. Зазначене випливає як із вимог законодавства України, так і з відповідної практики Верховного Суду, що склалась у цій категорії спорів.
Матеріали справи не містять жодних належних доказів направлення та вручення повідомлення позивачам про дату, час і місце засіданні комісії з розгляду земельних спорів у порядку і строки, передбачені ЗК України. При цьому, заперечення позивачів, висловлені в ході розгляду справи, щодо такого неповідомлення їх відповідачем-1 у будь-який передбачений законом спосіб, в порушення вимог ЦПК України були повністю проігноровані судами попередніх інстанцій, ними не було вжито жодних заходів із витребування таких доказів від відповідачів.
Кадастрова зйомка (в т.ч. і погодження меж земельної ділянки із суміжними власника та землекористувачами як її невід`ємний етап) є одним із ключових етапів формування земельної ділянки та виготовлення землевпорядної документації на неї. Без належного проведення кадастрової зйомки у відповідності до вимог земельного законодавства процедура відведення земельної ділянки у власність (передачі її у постійне користування) не може вважатись законною та має бути скасована або суб`єктом владних повноважень, що допустив подібні порушення, або в судовому порядку.
Ані відповідачем-1, ані будь-якою землевпорядною організацією на його замовлення протягом лютого-березня 2019 року жодних дій із проведення кадастрової зйомки земельної ділянки, відносно якої в подальшому були прийняті оскаржувані рішення, не проводились. За місцем проживання позивача-1 жодна комісія або будь-яка особа, уповноважена відповідачем-1, не прибувала, розміщення та розмежування ділянки не проводила та не погоджувала, про дату, час і місце засідання комісії з розгляду земельних спорів позивачів та/або третіх осіб не повідомляла.
Рух справи межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 15 травня 2017 року у справі
№ 705/6917/14-ц, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 442/5033/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17).
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать на праві спільної часткової власності квартири в будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від
12 січня 2007 року.
ОСОБА_2 спільно з дружиною ОСОБА_4 та двома дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 за цією ж адресою, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 січня 2007 року.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно територіальна громада м. Фастова в особі Фастівської міської ради є власником нежитлових приміщень № 1, № 2 загальною площею 75,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради № 119/2 від 28 квітня
2009 року.
Відповідно до рішення Фастівської міської ради Київської області від
27 вересня 2018 року №1/3-ХLIV-VІІ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1, Виконавчому комітету Фастівської міської ради" було надано дозвіл виконавчому комітету Фастівської міської ради на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0442 га в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови).
ОСОБА_1, як співвласник квартири у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1, відмовила у погодженні акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Вказане питання було розглянуте на комісії Фастівської міської ради по розгляду питань земельних спорів в межах м. Фастів, засідання якої відбулося 12 лютого 2019 року, за участю ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, комісією було рекомендовано здійснити комісійне обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 з виїздом на місце. 14 лютого
2019 року комісією у складі секретаря міської ради, начальника КП ФМР "Фастівське БТІ", працівниками виконавчого комітету Фастівської міської ради та розробника документації із землеустрою у присутності ОСОБА_1 здійснено обстеження вказаної земельної ділянки.
ОСОБА_1 було запропоновано два варіанти розподілу спірної земельної ділянки, однак позивач повідомила комісію про намір 15 лютого 2019 року звернутись до розробника документації із землеустрою для узгодження остаточного варіанту поділу земельної ділянки та погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Проте, ОСОБА_1 не були здійснені вказані дії щодо погодження та підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Листом № 06-33/1368 від 14 березня 2019 року № 06-33/1368 позивачів було повторно запрошено на засідання комісії Фастівської міської ради по розгляду питань земельних спорів в межах м. Фастова та відповідно витягу з протоколу № 2 від 21 березня 2019 року вказаною комісією було розглянуто звернення виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо не підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання (погодження меж) земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вирішено винести на чергову сесію Фастівської міської ради питання надання дозволу на оформлення земельної ділянки в постійне користування для будівництва на обслуговування інших будівель громадської забудови по зазначеній адресі виконавчому комітету Фастівської міської ради без погодження з суміжними землекористувачами будинку.
04 квітня 2019 року Фастівською міською радою Київської області було прийнято рішення за № 19/87-LI-VІІ "Про розгляд земельного спору в межах земель АДРЕСА_1", яким дозволено виконавчому комітету Фастівської міської ради розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 без погодження суміжних землекористувачів за варіантом розподілу № 1, згідно якого площа земельної ділянки, яка відводиться у постійне користування, становить 0,0387 га.
Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 02 липня 2019 року
№ 7/47-LVІІІ-VІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови виконавчому комітету Фастівської міської ради в АДРЕСА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,0387 га (кадастровий номер 3211200000:09:002:0217) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вказаній адресі. Віднесено вказані земельні ділянки до категорії земель - землі житлової та громадської забудови. Передано в постійне користування виконавчому комітету Фастівської міської ради земельну ділянку площею 0,0387 га (кадастровий номер 3211200000:09:002:0217) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 за рахунок земель комунальної власності.
На підставі зазначеного рішення Фастівської міської ради Київської області право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 липня 2019 року за Фастівською міською радою (правокористувач: виконавчий комітет Фастівської міської ради).
Згідно договору до замовлення № 5-289К/18 від 17 грудня 2018 року між Фастівським МБТІ та ОСОБА_1 нею замовлено виготовлення технічної документації на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, а 20 серпня 2019 року позивач подала заяву міському голові про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,0364 га по вказаній адресі, яка станом на день подачі позову не розглянута, права позивачів на користування земельною ділянкою не оформлені.
Позивачами не надано суду відповідна землевпорядна документація, яка б свідчила про те, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 є прибудинковою територією.
Позиція Верховного Суду
Щодо визнання протиправним та скасування рішення Фастівської міської ради Київської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.