Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/13423/19
провадження № 61-1881св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної
у м. Дніпрі ради, Орган опіки та піклування в особі Новокодацької районної
у м. Дніпрі ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року у складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей та способу участі батька у вихованні дітей.
Позов мотивовано тим, що сторони у справі є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після народження яких взаємовідносини між нею та відповідачем, як подружжям, погіршилися.
На час звернення до суду між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей, вона ніколи не чинила перешкоди відповідачу у спілкуванні з доньками.
У квітні 2019 року відповідач забрав обох дітей, не попередивши її про це, та на декілька тижнів виїхав з ними в Карпати.
У червні 2019 року відповідач забрав до себе доньку ОСОБА_3 та повідомив, що вона більше не повернеться додому.
27 вересня 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним судом
м. Дніпропетровська за заявою ОСОБА_1 був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх доньок. Протягом останніх місяців відповідач припинив сплачувати аліменти на утримання дітей, що на переконання позивача, свідчить про неналежне виконання ним батьківських обов`язків по утриманню дітей та нерегулярність надання донькам матеріальної допомоги. Відповідач не працює з метою зменшення розміру присуджених до стягнення аліментів на утримання доньок за рішенням суду, подав заяву про припинення реєстрації ФОП та зняття його з реєстрації.
Вона, у свою чергу, працює на посаді менеджера та отримує заробітну плату, має гнучкий графік роботи, який дозволяє їй вибудувати робочі дні з огляду на інтереси дітей, позитивно характеризується за місцем роботи, діти проживаючи з нею відвідують студію танців " Малина", художню студію малювання. Вона на праві спільної сумісної власності із своєю матір`ю ОСОБА_7 має житло, квартира обладнана усіма зручностями, дівчата мають усі умови для навчання та відпочинку.
Уточнивши позовні вимоги просила про:
визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за її місцем проживання;
встановлення способу участі батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вихованні і спілкуванні з малолітніми доньками: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши графік для їх побачень та спілкування наступним чином:
в перший та третій тиждень місяця з 17:00 години п`ятниці до 17:00 години неділі діти перебувають з батьком (без присутності матері, але за попереднім погодженням з матір`ю та з урахуванням стану здоров`я дітей), за його місцем проживання, зі згоди дітей та з обов`язковим дотриманням батьком графіка та режиму дня дітей з відвідування гуртків та дитячого навчального закладу;
в день народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 кожного року протягом трьох годин підряд, починаючи з 17:00 години до 20:00 години, без присутності матері, але за попереднім погодженням з матір`ю та з урахуванням стану здоров`я дітей, забираючи доньок за місцем їх проживання, та повертаючи доньок за місцем їх проживання;
протягом двох тижнів влітку для організації спільного відпочинку та оздоровлення за вибором батька, без присутності матері, але за попереднім погодженням з матір`ю та з урахуванням стану здоров`я дітей, забираючи доньок за місцем їх проживання, та повертаючи доньок за місцем їх проживання;
у день народження малолітніх доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у час не менший, ніж 2 (двох) годин, та не більше 4 (чотирьох) години, попередньо узгоджений з ОСОБА_1 ;
зобов`язання ОСОБА_2 чітко дотримуватися визначених графіком побачень з доньками, графіку та режиму дня дітей з відвідування гуртків та дитячого навчального закладу та завчасно попереджати ОСОБА_1 про можливість та причини зміни у визначеному порядку його зустрічей.
У березні 2020 року відповідач звернувся із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми та встановлення місця проживання дітей з батьком.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що після народження дітей ОСОБА_1 змінила своє ставлення до відповідача. ОСОБА_1 в присутності дітей принижувала його, ображала, провокувала, щоб він її побив, і це стало приводом для розлучення.
Він має можливість без участі будь-яких інших осіб спілкуватися з доньками, вирішувати питання їх фізичного та духовного розвитку, підвищувати їх свідомість щодо оточуючого світу, забезпечувати їх усім необхідним та виховувати в дусі поваги до прав та свобод інших людей, спроможний забезпечити їх всім необхідним.
Він має постійне місце роботи, стабільну заробітну плату, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Позивач постійно перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, у можливості приймати участь у їхньому вихованні.
З донькою ОСОБА_4 він не бачився з 27 лютого 2020 року, інша донька ОСОБА_3 проживає разом із ним.
ОСОБА_2 просив про:
зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у їх вихованні;
визначення місця проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_2 ;
встановлення способу участі батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні і спілкуванні з дочками ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття шляхом встановлення систематичних особистих побачень без присутності одного із батьків чи інших осіб, без обмеження місця зустрічей та з правом поїздок по території України, у тому числі до бабусі, згідно з таким графіком:
182 днів кожному із батьків дітей щорічно включно із нічним часом під час відпустки батька або матері без присутності матері або батька з можливістю розподілу цих днів протягом року;
кожні парні тижні місяця з 17:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі включно з нічним часом з батьком ОСОБА_2 або матір`ю ОСОБА_1, без присутності іншого;
у святкові дні: на Різдво, Великдень, Трійцю, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше п`яти святкових днів, що становить половину усіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за спільною згодою батьків з 9:00 до 20:00 години за місцем проживання батька ОСОБА_2 або матері ОСОБА_1 без присутності іншого;
у день народження дітей з 9:00 години ІНФОРМАЦІЯ_7 до 20:00 години
ІНФОРМАЦІЯ_7 кожного парного року за місцем проживання батька без присутності іншого;
у день народження батька дітей з 9:00 години ІНФОРМАЦІЯ_5 до 20:00 години ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем його проживання без присутності матері;
у день народження матері дітей з 9:00 години ІНФОРМАЦІЯ_6 до 20:00 години ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем її проживання без присутності батька;
під час хвороби дітей або однієї з дочок з 9:00 до 20:00 години за її місцезнаходженням з дотриманням режиму і забезпеченням вільного доступу лікарів та батька або матері;
щоденне спілкування батька або матері у телефонному режимі чи за допомогою інших телекомунікаційних мереж;
спілкування з дитиною у вільний від навчального процесу час у дошкільних, шкільних, інших навчальних закладах;
зобов`язання ОСОБА_1 погоджувати із ОСОБА_2 усі питання медичного обслуговування дітей (вакцинації, методи і форми лікування, застосування медичних препаратів тощо), а також усі питання освіти (вибір і зміна навчальних закладів, секцій, гуртків тощо), за тиждень повідомляти про додаткові можливості або перешкоди у спілкуванні з дочками (її від`їзд з міста, можлива відпустка за межами міста тощо);
встановлення, що під час відсутності одного із батьків за місцем постійного проживання інший із батьків має пріоритетне право на спілкування з дочками, включаючи перебування дітей у одного з них у нічний час до повернення іншого;
заборону матері або батькові дітей виїзд з дочками за межі України та в`їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим без посвідченої нотаріусом згоди одного з них.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року, з урахуванням ухвали від 23липня 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шляхом:
надання ОСОБА_2 систематичних побачень з дітьми без присутності ОСОБА_1 (матері дітей) з дотриманням розкладу дитячих гуртків та навчального закладу, які відвідуватимуть діти, а також дитячого розпорядку дня з можливістю відвідування дітьми місця проживання батька:
- кожного першого та третього тижня місяця, починаючи з 17.00 год. п`ятниці до 17.00 год. неділі;
- щотижня у середу з 17:00 год до 20:00 год.;
- кожного парного року у день народження дітей ОСОБА_4 та
ОСОБА_3, з 09.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_7 до 20.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_8;
- кожного року ІНФОРМАЦІЯ_5 у день народження ОСОБА_2 з 09.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_5 до 20.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_5;
- кожного року у період літніх шкільних канікул протягом двох тижнів для спільного відпочинку за вибором батька;
- кожного року у період зимніх шкільних канікул протягом не менше 7 діб для спільного відпочинку за вибором батька.
Відібрано ОСОБА_3 від ОСОБА_2 і передано дитину у сім`ю матері ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини вимог позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Розлучення двійнят - сестер між собою відбувалося за одноособовим рішенням відповідача, коли останній не повернув дитину до її місця проживання за адресою проживання матері дітей ( ОСОБА_1 ).
Як встановлено судом, особисті конфлікти між сторонами порушують інтереси малолітніх дітей.
При розв`язанні спору (вимоги щодо місця проживання дітей) суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Як встановлено судом, позивач працює на посаді менеджера та отримує заробітну плату, має гнучкий графік роботи, який дозволяє їй вибудовувати робочі дні з огляду на інтереси дітей, позитивно характеризується за місцем роботи, має у власності житло тощо.
За судового розгляду відповідач не надав доказів про наявність в нього самостійного доходу, у зв`язку з чим для суду наявні підстави для застосування частини другої статті 161 СК України. ОСОБА_2 невідповідально поставився до обов`язку, передбаченого частиною першою статті 81 ЦПК України, в частині доведення обставин наявності самостійного доходу (відповідач повідомив суд про те, що він отримує дохід від того, що він дистанційно працює шеф-поваром). У будь-якому випадку підтвердження самостійного доходу мало відбуватися шляхом надання письмових доказів. Водночас, за судового розгляду відповідач виявив необізнаність з питань дитячого харчування, помилково вважаючи, що делікатеси ("хамон" та "ікра") складають раціон дитячого харчування дошкільника, а пересування на транспортному засобі "Тойота", під час якого він навчає дитину рахувати числа, замінює відвідування дитячого садка та підготовки до школи із вчителями. Як встановлено судом, дитина ОСОБА_3 нерегулярно відвідує садок. Як повідомив відповідач, підготовка дитини до школи відбувається під час прийому їжі (вранці), коли дитина за сніданком навчається у смартфоні, а згодом під час поїздок у транспортному засобі відповідача, коли він, будучи за кермом, навчає дитину рахувати числа. При цьому, як встановлено судом, безпека ОСОБА_3 засобами забезпечення безпеки дітей за допомогою дитячого автокрісла не забезпечена.
Найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Позивач наголошувала на тому (т. 2, а. с. 107), що відповідач вживає шкідливі речовини. Суд взяв до уваги наданий позивачем доказ (відео та фотографії (т. 2, а. с. 143, 144)), на якому ОСОБА_2 тримає руками паперовий згорток із сипучою речовиною та проводе із нею певні маніпуляції. Судом при розгляді цієї цивільної справи не встановлюється вина особи у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, втім, зазначене є вкрай важливим - допущення такої аморальної поведінки може зашкодити розвиткові дитини та за таких обставин для суду наявні підстави для застосування частини другої статті 161 СК України.
ОСОБА_2, як доросла людина, має змогу впоратися із певними незручностями у побуті та їх розв`язати, втім, як встановлено судом, під час проживання ОСОБА_3 у відповідача, ним порушений графік профілактичних щеплень малолітньої дитини, мати дитини через перешкоди відповідача позбавлена можливості її відвідування та будь-яке її втручання з метою розв`язати ситуацію в інтересах дитини (враховуючи, що з 01 вересня 2020 року дитина мала піти до школи) є безрезультатним та у зв`язку з чим вступ дитини до школи на навчальний рік 2020-2021 унеможливлений. Потребує врахуванню, що дитина під час проживання з відповідачем (25 липня 2019 року) потрапила до стаціонарного інфекційного відділення (т. 1, а. с. 25-26) КЗ "Дніпровська МДКЛ №6" Дніпровської міської ради зі станом на час вступу середньої важкості, який обумовлений інтоксикаційним синдромом, хворіла 4 доби, стан не покращився та була госпіталізована, звідки 26 липня 2019 року дитину забрала мати. Госпіталізація до стаціонару, якщо її розглядати окремо, не свідчить про ставлення батька дитини до виконання своїх батьківських обов`язків, втім у сукупності із іншими доказами і їх логічному взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що можливість забезпечення реалізації дітьми - двійнятками їх прав відбуватиметься саме за умови їх спільного проживання і саме із їх матір`ю за місцем її проживання.
Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. За статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвито. Відносно малолітньої ОСОБА_3 відповідачем не дотриманий календар профілактичних щеплень в Україні, тобто відносно дитини відповідачем не вжиті заходи для забезпечення її здоров`я та життя, такі заходи не має змогу вчинити й матір дитини, оскільки в цьому перешкоджає відповідач. Відтак залишення дитини у відповідача є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання та для суду наявні підстави для ухвалення рішення про відібрання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 і передачу дитину у сім`ю матері.
Оскільки судом вирішений спір щодо проживання малолітніх дітей разом із ОСОБА_1 за її місцем проживання, враховуючи, що батько дітей проживає окремо, мають бути визначені способи його участі у вихованні дітей. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. В цій справі підстави для такого обмеження відсутні, тому оскільки обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у його вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, з метою захисту порушених прав позивача, які порушені відповідачем, для суду наявні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 частково: обраний відповідачем графік зустрічей із дітьми відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, втім є дещо складним при його реалізації, оскільки потребує підрахунку днів протягом року, коли мають відбуватися систематичні побачення та спільний відпочинок.
Щодо вимоги позову ОСОБА_1 про визначення способу участі батька у вихованні дітей, то підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні, оскільки законом передбачено право на звернення з такою вимогою, тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. З цієї підстави також не підлягає задоволенню вимога позову ОСОБА_2 про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні дітей.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року вирішене питання розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня
2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд при вирішенні спору по суті, повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовів.
Постановою Верховного суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що в матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні дітей, проте суд розглядав вимоги й щодо визначення міста проживання малолітніх дітей за позовами як матері, так і батька, та судом прийняте відповідне рішення, що не було враховано апеляційним судом під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, розглянув спір щодо визначення міста проживання дітей без висновку органу опіки та піклування щодо цього спору, який у цій категорії справ є обов`язковим.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня
2020 року залишено без змін.
Апеляційний судпогодився з висновком суду першої інстанції, що враховуючи інтереси малолітніх дітей, їх психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, визначення місця проживання дитини з матір`ю
ОСОБА_1 відповідає найкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки батько дитини не позбавлений можливості піклуватися про них, бачитись з ними, спілкуватися, брати участь в їх житті, проявляти батьківську любов і турботу, суд визначив спосіб участі батька у вихованні дітей.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Матеріалами справи встановлено, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто вони не досягли десятирічного віку, а отже вирішення їх місця проживання визначається за згодою батьків. Адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, надала висновок органу опіки та піклування від
01 вересня 2021року № 3/9-103 щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно з яким рада вважала доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю -
ОСОБА_1 (т. 5, а. с. 81 - 82). З урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі
№ 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), суд першої інстанції при вирішені спору по суті, повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовів. Крім того, апеляційний суд наголосив на тому, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є двійнятами, їх роз`єднання є неприпустимим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, колегія суддів відхиляє, оскільки таких доказів матеріали справи не містять. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що батько дітей, який безумовно відіграє важливу роль у їх житті, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким вони будуть проживати. Визначення місця проживання дітей з однім із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, судові витрати стягнути з ОСОБА_1 на його користь.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 1 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (в редакції, яка була чинною на день розгляду справи, надалі - Порядок № 866) цей Порядок визначає механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи в судовому засіданні, що відбулося 20 жовтня 2021 року визнав, що висновок комісії з питань захисту прав дитини від
01 березня 2021 року № 3/9-103 є неналежним доказом, оскільки оформлений з порушенням рішення Дніпровської міської ради № 71/4 від 24 лютого 2021 року "Про затвердження Положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради" про затвердження Положення про адміністрацію Новокодацького району Дніпровської міської ради. Однак, в судовому засіданні, яке відбулося 29 грудня 2021 року, суд апеляційної інстанції, діючи упереджено, цей же висновок комісії з питань захисту прав дитини визнав та прийняв як належний доказ, не зважаючи на те, що цей висновок оформлено з порушенням п. 6.2.2. Положення про адміністрацію Новокодацького району Дніпровської міської ради, тобто не оформлений як рішення органу владних повноважень - розпорядженням голови адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради.
Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20"Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав" висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.
Отже, рішення суду апеляційної інстанції ухвалено на підставі документів, які є неналежними доказами, про що було заявлено його представником під час розгляду справи 29 грудня 2021 року, заявлено клопотання про зобов`язання орган владних повноважень оформити своє рішення належним чином, оскільки позивач має право його оскаржувати, але суд апеляційної інстанції не надав його доводам ніякої оцінки і не зазначив в рішенні причин відмови у задоволенні цього клопотання.
Тому в матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо вирішення питання про визначення місця проживання дітей, а лише наявне рішення комісії, яка не є органом опіки та піклування у розумінні рішення Дніпровської міської ради № 71/4 від 24 лютого 2021 року.
Крім того, судом апеляційної інстанції тричі було відмовлено у задоволенні його клопотань про проведення психологічного дослідження відносин між ним, дітьми та відповідачкою. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги те, що психологічне дослідження малолітніх дітей та батьків було рекомендовано комісією з питань захисту прав дитини, яка розглядала питання визначення місця проживання моїх дітей. Таке дослідження проведено не було, тому ним було заявлено клопотання суду. Окрема ухвала з цього питання судом апеляційної інстанції не виносилася, тому він позбавлений можливості її оскаржувати.
Судді безпідставно відмовили йому у задоволенні про витребування додаткових доказів з управління національної поліції щодо розгляду його численних заяв про порушення сімейних прав, за його викликами за номером "102", що підтверджує вчинення йому перешкод у спілкуванні з дітьми.
Після розлучення діти залишилися з матір`ю, саме вона стала противником його повноцінного спілкування з дітьми. ОСОБА_1 почала зловживати своїми правами та обмежувати права дітей по різноманітним надуманим причинам. Вона сама визначає порядок зустрічей батька з дітьми, обмежує, а то і зовсім не дозволяє їм бачитись. При цьому нехтує рішенням виконкому, яким визначений порядок зустрічей з дітьми та участі в їхньому вихованні. Суди обох інстанцій не взяли до уваги, що права матері та батька відносно дитини є рівними, а тому розлучення батьків не повинно стати причиною порушення прав дитини на спілкування з матір`ю та батьком. Перешкоджаючи батькові бачитись з дитиною мати порушує закон.
Його поведінка не викликає ніяких нарікань, обмежувати його участь в житті дітей немає ніяких підстав. Доказів перешкоджання ним щеплення дитини в матеріалах справи немає, висновки судів ґрунтуються на припущеннях.
Різна поведінка ОСОБА_4 та її різне ставлення до нього свідчить, що в родині ОСОБА_1 панує психологічний тиск на дітей, що підпадає під ознаки домашнього насилля. Цим обставинам суди обох інстанцій ніякої оцінки не надали і в рішенні не зазначили чому ними відкинуті його доводи про перешкоди з боку матері дітей.
Апеляційний суд посилався на те, що дочка ОСОБА_3 проживає з ним, а дочка ОСОБА_4 проживає з матір`ю. Це не відповідає дійсності. Він намагався виконувати рішення виконкому, але через негативне ставлення ОСОБА_1 до нього, з метою докорити йому через обмеження її фінансування, вона вигадала, що дочки не бажають його бачити. Матеріали справи, висновки та пояснення психолога ОСОБА_16, фотознімки, відеозаписи наших відпочинків це твердження ОСОБА_1 спростовують. Перешкоди, які чинить йому
ОСОБА_1, призводять до повної втрати емоційних зв`язків батька і дитини.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не з`ясував, чи дійсно він працює, чи є заборгованість зі сплати аліментів. Такий підхід суду до захисту його прав не ґрунтується на законі.
Рішеннями судів йому надані дні побачень: кожного першого та третього тижня місяця, починаючи з 17.00 год. п`ятниці до 17.00 год. неділі, щотижня у середу з 17:00 год. до 20:00 год., тобто 4-ри доби в місяць побачень з дочками. Отже, термін побачень з дочками зменшений судом на більш ніж на половину у порівнянні з рішенням виконкому від 23 грудня 2019 року, без будь якого обґрунтування. При цьому суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 не оспорювала рішення виконкому Новокодацької районної у місті Дніпрі ради
№ 667 від 23 грудня 2019 року, це рішення судами не скасовано. Суди обох інстанцій не зазначили мотивів, з яких вони виходили під час вирішення питання зменшення терміну моїх побачень з дочками. В рішенні судом апеляційної інстанції не наведено мотивів з цього питання. Не зазначено норму закону, яким суд керувався під час звуження його прав щодо побачень з дітьми та участі в їхньому вихованні.
Суди обох інстанцій залишили поза увагою те, що до моменту звернення з цим позовом місце проживання дітей не було визначено разом із матір`ю на підставі закону або рішення суду. Вимога про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю заявлена вперше у цій справі.
Суди не звернули уваги на те, що представник органу опіки та піклування надав суду тільки заяви про розгляд підготовчого судового засідання без їх участі. При цьому в заявах від 09 лютого 2020 року та 05 червня 2020 року немає вказівки про ставлення цього органу до позовних вимог сторін, не висловлена позиція щодо визначення місця проживання дітей з ним або з ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 54, т. 2, а. с. 170). В судове засідання під час розгляду справи по суті орган опіки та піклування не запрошувався, представник цього органу участі у справі не приймав.
Оскільки рішення органу опіки та піклування оформлено неправильно, то рішення судів в частині визначення місця проживання дітей з матір`ю є незаконними, ухваленими з порушенням сімейного законодавства України та без урахування обов`язкового дослідження органом опіки та піклування обставин його спілкування з дітьми, їх бажання проводити зі ним час та проживати з ним, без проведення бесіди з дітьми та без урахування висновків психологів, які наявні в матеріалах справи.
Апеляційний суд посилався на висновок психолога ОСОБА_17, але в рішенні не зазначив чому ним відкинуті висновки практикуючого психолога ОСОБА_16, які не підтверджують висновків ОСОБА_17 .
В матеріалах справи відсутні докази того, що він зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, або своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дітей.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 23 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
15 липня 2020 року відмовлено.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі
№ 357/17852/85, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від
28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 525/282/17, від 26 вересня 2018 року у справі
№ 711/276/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 486/709/16, від 18 березня 2020 року у справі № 182/2037/17, від 15 липня 2020 року у справі