Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 756/2100/20
провадження № 61-5014св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Універсал Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року, постановлене суддею Жуком М. В., та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк", банк) про захист прав споживача, стягнення банківського вкладу та трьох відсотків річних за прострочення повернення банківського вкладу.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 13 лютого 2009 року він та Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", уклали договір банківського обслуговування фізичної особи № 000062640 з метою відкриття банківських рахунків, які він мав намір використовувати для власних потреб, зокрема розміщувати депозити.
Стверджував, що 04 січня 2017 року та 10 січня 2017 року на підставі попередньо укладеного договору банківського обслуговування фізичної особи № 000062640 та заяви-підтвердження розміщення депозиту фізичної особи CIF № 000062640 від 04 січня 2017 року та 10 січня 2017 року він розмістив на депозитних рахунках, відповідно, з номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, відкритих у ПАТ "Універсал Банк", депозити у сумі 28 091, 77 євро та у сумі 29 132, 49 євро під 6, 50 % річних строком на 91 день.
Відповідно до заяв на видачу готівки від 06 квітня 2017 року № 049В50117096005, від 07 квітня 2017 року № 049В501170970007, від 18 квітня 2017 року № 049В501171080015 та від 19 квітня 2017 року № 049В501171080015 ОСОБА_1 банк виплатив проценти та повністю повернув внесені грошові кошти за депозитом від 04 січня 2017 року.
Водночас 20 квітня 2017 року, після спливу строку зберігання коштів на депозитному рахунку від 10 січня 2017 року, він звернувся до банку із заявою на видачу готівки, проте банк повернув йому лише частково грошові кошти у розмірі 8 000, 00 євро та повідомив про неможливість видачі депозиту у повному обсязі з причин відсутності залишкових коштів.
Оскільки йому не повернуті грошові кошти в повному обсязі за депозитним вкладом від 10 січня 2017 року, жодних доручень щодо розпорядження цими грошовими коштами він не надавав, причини відсутності коштів на депозитному рахунку йому невідомі, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його корить з АТ "Універсал Банк" грошові кошти за договором банківського вкладу CIF № 000062640 від 10 січня 2017 року у розмірі 21 132, 49 євро та три проценти річних за прострочення повернення вкладу у розмірі 1 079, 65 євро.
Стислий виклад заперечень відповідача
АТ "Універсал Банк" просило відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Банк зазначив, що станом на 07 квітня 2017 року свої зобов`язання перед позивачем з повернення суми розміщених вкладником грошових коштів є повністю виконаними. На підтвердження цього надав виписку за рахунком № НОМЕР_3 за період з 12 травня 2008 року до 07 квітня 2017 року. Стверджував, що більше будь-яких договорів з позивачем не укладав та інших правовідносин між ними не виникало. АТ "Універсал Банк" стверджувало, що банку невідомо про існування заяв-підтверджень розміщення депозиту фізичної особи від 04 січня 2017 року та 10 січня 2017 року, а виписка з рахунку № НОМЕР_3 за період з 12 травня 2008 року до 07 квітня 2017 року не відтворює здійснення таких депозитних операцій, на які посилається позивач; самі заяви не відповідають вимогам нормативних документів, які регулюють ці правовідносини.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 29 вересня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Універсал Банк" про стягнення трьох відсотків річних у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині вимог.
Рішенням від 29 вересня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд стягнув з АТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_1 21 132, 49 євро, здійснив розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до досліджених у судовому засіданні доказів у сукупності встановив, що між сторонами існують договірні відносини за договором банківського обслуговування від 24 березня 2008 року на умовах публічної пропозиції АТ "Універсал Банк"; заявою-підтвердженням розміщення депозиту фізичної особи CIF № 000062640 від 10 січня 2017 року доводиться прийняття банком від ОСОБА_1 грошових коштів, з яких 21 132, 49 євро залишилися неповернутими. Враховуючи, що договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу), а відповідач (усупереч вимогам статей 12 та 81 ЦПК України) не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував наявність договірних правовідносин між сторонами, суд зробив висновок про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 та задоволення позову.
Водночас клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 49 700, 00 грн не підтверджені доказами реального надання послуг адвоката на зазначену суму саме у цій цивільній справі. На переконання суду, розмір визначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у такій сумі є завищеним, не є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг. У зв`язку з викладеним суд вважав правильним та доцільним частково стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Постановою від 18 лютого 2022 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" задовольнив; рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Суд здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що надані позивачем документи до позовної заяви не підтверджують наявність правовідносин між сторонами з приводу банківського вкладу за спірними заявами-підтвердженнями розміщення депозиту фізичної особи та не підтверджують розміщення спірного депозитного вкладу позивачем. Позивач жодних заперечень щодо недостовірності наявних у відповідній виписці відомостей (обліку операцій) не навів, як і не навів доказів наявності на його поточному рахунку грошових коштів, достатніх для здійснення операції щодо перерахування відповідних коштів на депозитні рахунки станом на 04 та на 10 січня 2017 року. ОСОБА_1 не надав відповідних доказів на спростування наданого відповідачем доказу (виписки за рахунком) з приводу наявності на рахунку № НОМЕР_3 грошових коштів, достатніх для реального виконання спірних заяв та фактичного виконання спірних заяв щодо зарахування коштів на депозитний рахунок.
Під час судового розгляду справи апеляційний суд також не встановив, що дії відповідача були неправомірними, а тому вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам, встановленим у суді апеляційної інстанції, а отже не підлягають задоволенню.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 06 червня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року в частині часткового стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000, 00 грн та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року в цілому, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача судові витрати повністю, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16, від 29 листопада 2017 року справі № 6-109цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 463/3144/15-ц, відповідно до яких суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору;
- суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 922/3142/17, від 02 травня 2018 року у справі № 910/22350/16, від 11 червня 2018 року у справі № 923/567/17, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17, у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 20 січня 2021 року у справі № 357/11023/18, від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19, якими визначено порядок розподілу судових витрат;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Узагальнені доводи інших учасників справи
АТ "Універсал Банк" у серпні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року залишити без змін.
Ухвалою від 31 серпня 2022 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання банку про поновлення строку на подання відзиву, залишив відзив без розгляду.
АТ "Універсал Банк" у вересні 2022 року звернулося до суду касаційної інстанції із письмовими поясненнями на касаційну скаргу ОСОБА_1 та повторно подало відзив на касаційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 12 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 27 жовтня 2022 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відкриваючи касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, Верховний Суд зробив висновок про те, що посилання заявника на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є неналежно викладеним та необґрунтованим, а тому не враховується Верховним Судом під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. ОСОБА_1 не обґрунтував, щодо якої саме норми права не сформульований правовий висновок Верховного Суду, що призвело до неправильного застосування судами таких правових норм.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 12 травня 2008 року ОСОБА_1 був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_3 у валюті євро для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій.
Надалі 13 лютого 2009 року на підставі заяви ОСОБА_1 на відкриття CIF від 13 лютого 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 уклали договір банківського обслуговування фізичної особи № 000062640, у якому сторони погодили порядок відкриття клієнту банківських рахунків (у тому числі депозитних), порядок зарахування, перерахування і видачі грошових коштів на рахунках клієнта, умови обслуговування рахунків фізичної особи.
Протягом 2009-2017 років позивач користувався рахунком № НОМЕР_3, у тому числі розміщував та перерозміщував депозити, здійснював операції видачі, внесення та перерахування коштів. Відповідні обставини визнали сторони спору.
Згідно із публічною пропозицією АТ "Універсал Банк" про приєднання до договору банківського обслуговування фізичної особи (далі - публічна пропозиція), розміщеною на офіційній інтернет-сторінці банку у редакції від 12 серпня 2019 року згідно з додатком № 102 до розпорядження від 22 серпня 2013 року № 49, на яку посилається позивач, заява-підтвердження розміщення депозиту фізичної особи - це документ, згідно з яким банк приймає кошти від клієнта для розміщення на депозиті і який разом із договором підтверджує розміщення депозиту; заява-підтвердження має бути підписана клієнтом та надана банку в установленому договором порядку; заява-підтвердження складається за формою банку та містить інформацію про суму, валюту, строк розміщення депозиту, розмір і порядок сплати процентів, інші умови розміщення депозиту і є невід`ємною частиною договору.
Підставою для відкриття депозитного рахунку і підтвердження його відкриття є договір та заява-підтвердження розміщення депозиту фізичної особи (пункт 1.6 публічної пропозиції).
У пункті 4.12 публічної пропозиції передбачено, що заява-підтвердження розміщення депозиту фізичної особи та/або заява-підтвердження на зміну параметрів депозиту фізичної особи вважається належним чином оформленою клієнтом та такою, що підлягає виконанню банком, якщо така заява надана за формою, встановленою банком.
За змістом заяви-підтвердження розміщення депозиту фізичної особи від 04 січня 2017 року CIF № 000062640 ОСОБА_1 з метою розміщення ним депозиту у ПАТ "Універсал Банк" доручив банку здійснити договірне списання коштів із рахунку № НОМЕР_3 на депозитний рахунок № НОМЕР_4 у сумі 28 091, 77 євро, процентна ставка - 6, 50 %, дата розміщення депозиту - 04 січня 2017 року, дата закінчення строку депозиту - 05 квітня 2017 року, строк зберігання коштів - 91 день, періодичність виплати процентів - в кінці терміну. Згідно з цією заявою депозит та нараховані проценти за цим депозитом повертаються клієнту (вкладнику) тільки зі спливом строку зберігання коштів, визначеного в цій заяві.
Згідно з заявою-підтвердженням розміщення депозиту фізичної особи від 10 січня 2017 року CIF № 000062640 ОСОБА_1 з метою розміщення ним депозиту у ПАТ "Універсал Банк" доручив банку здійснити договірне списання коштів із рахунку № НОМЕР_3 на депозитний рахунок № НОМЕР_2 у сумі 29 132, 49 євро, процентна ставка - 6, 50 %, дата розміщення депозиту - 10 січня 2017 року, дата закінчення строку депозиту - 11 квітня 2017 року, строк зберігання коштів - 91 день, періодичність виплати процентів - у кінці терміну. Депозит та нараховані проценти за цим депозитом повертаються клієнту (вкладнику) тільки зі спливом строку зберігання коштів, визначеного в цій заяві.
Відповідно до заяв про видачу готівки від 06 квітня 2017 року № 049В50117096005, від 07 квітня 2017 року № 049В501170970007, від 18 квітня 2017 року № 049В501171080015 та від 19 квітня 2017 року № 049В501171080015 ОСОБА_1 ПАТ "Універсал Банк" виплатив 28 500, 00 євро.
Згідно з заявою про видачу готівки від 20 квітня 2017 року № 049В501171080015 ОСОБА_1 ПАТ "Універсал Банк" виплатило 8 000, 00 євро.
Оригінали зазначених заяв-підтверджень розміщення депозиту фізичної особи та заяв про видачу готівки оглянуті у судовому засіданні в суді першої інстанції.
18 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Універсал Банк" із заявою про видачу залишку депозиту у сумі 21 152, 53 євро відповідно до договору від 10 січня 2017 року.
ОСОБА_1 звертався до Національного банку України (далі - НБУ) із заявою про вжиття заходів реагування за порушення умов договору банківського вкладу.
За змістом листа НБУ від 13 вересня 2017 року у відповідь на заяви ОСОБА_1 від 11 та 15 серпня 2017 року за інформацією ПАТ "Універсал Банк" 13 грудня 2009 року банк та ОСОБА_1 уклали договір банківського обслуговування фізичної особи № 000062640, за умовами якого ОСОБА_1 протягом
2009-2017 років розміщував та перерозміщував депозитні вклади, здійснював операції видачі, внесення та перерахування коштів; станом на 07 квітня 2017 року у ОСОБА_1 - нульові залишки за всіма його рахунками.
Згідно з листом ПАТ "Універсал Банк" від 16 січня 2018 року відповідно до даних ОДБ та наявних у банку первісних документів, зокрема, заяви-підтвердження розміщення депозиту фізичної особи від 28 лютого 2017 року, заяви на видачу готівки від 06 квітня 2017 року та двох заяв на видачу готівки від 07 квітня 2017 року станом на 07 квітня 2017 року банк виконав всі зобов`язання перед ОСОБА_1 у зв`язку із нульовими залишками за всіма його рахунками.
На спростування вимог позову відповідач надав виписку за рахунком із відображенням руху коштів ОСОБА_1 за період з 12 травня 2008 року до 07 квітня 2017 року за рахунком № НОМЕР_3 .
Відповідно до виписки за особовим рахунком № НОМЕР_3 за період з 12 травня 2008 року до 07 квітня 2017 року за 04 січня 2017 року здійснено чотири операції: видача готівки із відображенням у стовпчику "дебет" на суму 350, 08 та 92, 66 євро; виплата відсотків за строковим депозитом на суму 475, 17 євро з відображенням зазначеної суми у стовпчику "кредит" та відображення у цьому ж стовпчику суми 17 000, 00 євро без зазначення призначення цього платежу, однак відповідна банківська операція пов`язана з рахунком № НОМЕР_5 . Будь-яких операцій, зокрема щодо зарахування коштів на депозитний рахунок, 10 січня 2017 року у виписці за особовим рахунком не відображено.
Також за змістом цієї виписки 30 січня 2017 року банк зарахував 15 000, 00 євро на депозитний рахунок № НОМЕР_6, з якого відповідні кошти були списані 28 лютого 2017 року, також 28 лютого 2017 року банк зарахував 14 000, 00 євро на депозитний рахунок № НОМЕР_7, з якого відповідні кошти були списані 31 березня 2017 року.
Отже, жодних відомостей щодо відображення у виписці банківських операцій з приводу зарахування з поточного рахунку № НОМЕР_3 на депозитні рахунки № НОМЕР_1 на суму 28 091, 77 євро 04 січня 2017 року та № НОМЕР_2 на суму 29 132, 49 євро 10 січня 2017 року виписка за особовим рахунком не містить.
Заяви на видачу готівки, які надані позивачем до позову, за висновками апеляційного суду, підтверджують факт звернення позивача із заявою на видачу готівки з поточного рахунку № НОМЕР_3, а не зі спірних депозитних рахунків, у зв`язку з чим апеляційний суд зробив висновки, що відповідні заяви не є безспірними доказами виконання зобов`язань саме за депозитами, що є предметом спору, а не з приводу інших зобов`язань видачі готівки чи повернення інших депозитних вкладів.
У листі від 21 квітня 2020 року Франківський відділ поліції м. Львова ГУ НП у Львівській області повідомив про те, що кримінальне провадження від 06 травня 2017 року № 12017140080001507 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за обвинуваченням ОСОБА_2 відповідно до статті 291 КПК України 26 травня 2017 року скеровано до суду з обвинувальним актом.
Ухвалою від 27 грудня 2017 року Франківський районний суд м. Львова закрив кримінальне провадження від 06 травня 2017 року № 12017140080001507 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, у зв`язку із відмовою представника потерпілого ПАТ "Універсал Банк" від обвинувачення.
Листом від 19 червня 2020 року АТ "Універсал Банк" повідомило представника ОСОБА_1 про те, що станом на 10 січня 2017 року АТ "Універсал Банк" перебувало у трудових відносинах з ОСОБА_2, трудові відносини з цією особою припинені 14 липня 2017 року. Ця особа перебувала на посаді старшого касира-операціоніста Львівського бізнес-відділення № 4, окрім посадових обов`язків за посадою, ОСОБА_2 не мала окремих повноважень.