Постанова
Іменем України
21 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 638/16710/14-ц
провадження № 61-5384св22
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експандіа",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експандіа" на постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року в частині скасування ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2014 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експандіа"
(далі - ТОВ "Експандіа"), у якому з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача на його користь суму авансового платежу у розмірі 13 860, 00 дол. США, що на день ухвалення рішення (день стягнення) за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим Національним банком України, складає 365 183, 28 грн; пеню за прострочення виконання робіт (послуг) за період з 13 лютого 2014 року до 04 серпня 2014 року у сумі 1 149 769, 29 грн; пеню за користування чужими грошовими коштами за період з 04 серпня 2014 року до 10 березня 2018 року у розмірі 108 543, 16 грн; пеню у розмірі 3 % річних за неповернення грошових коштів за період з 04 серпня 2014 року до 10 березня 2018 року у розмірі 35 109, 19 грн, разом 1 658 604, 92 грн.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ТОВ "Експандіа" у січні 2015 року звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути на його користь із ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 58 683, 33 грн, які складаються з суми заборгованості за договором про надання послуг від 08 листопада 2013 року № С081113 у розмірі 47 478, 42 грн, 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 1 139, 48 грн, інфляційного збільшення боргу у розмірі 10 065, 43 грн.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 22 червня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд стягнув з ТОВ "Експандіа" на користь ОСОБА_1 суму авансового платежу за гривневим еквівалентом 13 860, 00 дол. США за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим Національним банком України, що становить 364 592, 36 грн; суму неустойки за гривневим еквівалентом 13 860, 00 дол. США за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим Національним банком України, що становить 364 592, 36 грн.
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Експандіа" відмовив.
Постановою від 05 лютого 2019 року Харківський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Експандіа", рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року - без змін.
Постановою від 19 березня 2020 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Експандіа", рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить зазначена справа, - до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою від 16 грудня 2020 року Верховний Суд виправив описку у постанові від 19 березня 2020 року та зазначив, що цю справу потрібно направити до Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою від 21 січня 2021 року Голосіївський районний суд міста Києва залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху з тих підстав, що позивач не є споживачем послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", тому має сплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 8 810, 00 грн.
Ухвалою від 13 серпня 2021 року Голосіївський районний суд міста Києва повернув позовну заяву ОСОБА_1 .
Суд зазначив, що ухвала про залишення позовної заяви без руху тричі надсилалася на адресу ОСОБА_1 та тричі поверталася без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Враховуючи те, що позивач недоліки позовної заяви не усунув, із заявою про продовження строку для їх виправлення не звертався, тому суд першої інстанції дійшов переконання про повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою від 15 лютого 2022 року Київський апеляційний суд, зокрема скасував ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року про повернення позовної заяви, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про повернення ОСОБА_1 позовної заяви, оскільки всі поштові відправлення, надіслані за адресою: АДРЕСА_1, повернулися до суду з відмітками відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання". На інші адреси, зокрема на адресу, зазначену в позовній заяві, суд першої інстанції не надсилав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, тому апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції не вжив усіх можливих та потрібних дій, передбачених ЦПК України, для вручення копії зазначеної ухвали позивачу. Тобто зміст такого судового рішення не доведено до відома позивача, відтак ухвала про повернення позовної заяви є незаконною, оскільки позбавила ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Експандіа" 17 червня 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року в частині скасування ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року, зазначену ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ "Експандіа", наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначило, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (провадження № 61-4961св19), від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11 (провадження № 61-6596св20), якими передбачено, що лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав копію ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц
(провадження № 61-43936св18), згідно з якою добросовісний учасник зобов`язаний самостійно цікавитися розглядом справи, незважаючи на обов`язок суду проінформувати про певні процедури та процедурні рішення;
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у серпні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ТОВ "Експандіа" залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 26 липня 2022 року Верховний Суд поновив ТОВ "Експандіа" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року в частині скасування ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року, відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Норми права, що застосовані до спірних правовідносин
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України", заява № 19164/04).
Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).